Рішення № 75024992, 21.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р. № 820/4079/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 12), третя особа: Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, б. 24) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 31.08.2016р. про скасування рішення Управлінні ДМС України в Луганській області від 26.11.2014р. про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2., РНОККП НОМЕР_1, (АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 704, 80 грн. Позивач з рішенням Управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 31.08.2016р. про скасування рішення Управління ДМС України в Луганській області від 26.11.2014р. про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. - не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що з дня прийняття рішення про припинення громадянства України 31.08.2016р. і до дня вилучення закордонного паспорту 26.12.2017р. Управління ДМС України в Луганській області - не повідомляло позивача - ОСОБА_1 про службову перевірку набуття ним громадянства України, не викликали його для надання особистих пояснень та не вручали рішення та довідку про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Тобто, питання про припинення громадянства України розглядалося за відсутності участі та без відому ОСОБА_1, що є грубим порушенням чинного законодавства.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року відкрито провадження по справі, копія ухвали направлена сторонам по справі.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем направлено відзив на позов, в якому відповідач не згоден із заявленими позовними вимогами. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до Наказу Державною міграційною службою України було здійснено перевірку матеріалів справ про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону «Про громадянство України», рішення за якими були прийняті У ДМС у Луганській області у період з 01.09.2014 р. по 31.12.2015, в т.ч. і справи Позивача.

В ході проведення перевірки справ про оформлення набуття громадянства України було виявлено низку порушень законодавства України під час формування вищезазначених справ та під час прийняття по ним рішень стосовно 42 осіб в т.ч. і стосовно ОСОБА_1, 1976 р.н., а саме: підставою для набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 його матері - ОСОБА_2, 1939 р.н., що підтверджувалось записом у будинковій книзі, копія якої долучена до справи, але назва області - «Луганська» в штампах прописки та виписки (реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання) матері позивача у будинковій книзі не відповідає назві області на той час - «Ворошиловградська», що свідчить про не справжність проставленого штампу місця реєстрації. Також під час звернення у листопаді 2014 року до УДМС у Луганськії області із заявою про оформлення набуття громадянства, позивач свідомо знав що перевірити факт прописки його матері ОСОБА_2 в м. Брянка є неможливим, оскільки органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження в м. Брянка Луганської області у зв'язку із проведенням антитерористичної операції (на теперішній час операції Об'єднаних сил), а штампи, печатки, документи державних органів залишились на непідконтрольній українській владі території. Крім того, зазначає, що до заяви про оформлення набуття громадянства Україні позивач додав паспорт громадянина Азербайджану НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, виданий 29.08.2008, копія якого долучена до справи - є недійсним, фальшивим, що підтверджується листом Головного Управління Паспорта, Реєстрації і Міграції Міністерства Внутрішніх Справ Азербайджанської Республіки. Відповідачем також повідомлено суд про те, що бланк свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 заповнений ідентично до бланку свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, серії НОМЕР_4, хоча особи народились в різних містах та в різний період часу і свідоцтва про народження видані також в різний період часу, з різницею в 13 років. Відповідач зазначає також, що перевіркою особи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обліку інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» було встановлено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_1, - не значиться, державний кордон України не перетинав, що також свідчить про не справжність проставленого дата-штампу. Тобто цей факт, на думку відповідача, підтверджує, що ані особа з персональними даними ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ані інша особа з паспортними даними НОМЕР_2 громадянина Азербайджану не перетинали державний кордон України. На підставі вищевикладеного відповідач підкреслює, що невстановлена особа, яка ідентифікує себе як ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в'їхала на територію України під іншим іменем та іншим паспортним документом, а до УДМС у Луганській області звернувся із заявою про оформлення набуття громадянства вже як ОСОБА_1. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання, призначене, на 21.06.2018 року, сторони, повідомлені належним чином, не прибули.

Представником позивача через канцелярію суду подане клопотання про розгляд підготовчого провадження без його участі.

Представником відповідача направлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.06.2018року у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено, закінчено підготовче провадження та судовий розгляд адміністративної справи призначено по суті.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як встановлено з матеріалів справи, 26 грудня 2017р. в аеропорту «Бориспіль» в м.Києві у ОСОБА_1 при в'їзді в Україну працівниками Державної прикордонної служби України було вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон, номер НОМЕР_5, виданий ГУ ДМС України в Харківській області (6303) від 23.12.2014р., який за інформацією бази даних від 01.06.2017р. УДМС у м. Києві, підлягає вилученню, без повідомлення йому причини вилучення паспорту.

Згідно Протоколу вилучення (затримання) документа від 26.12.2017р. вказаний паспорт вилучено та направлено до ОКПП «Київ».

Позивачем зазначається, що як стало відомо пізніше, закордоний паспорт було вилучено з підстав припинення громадянства України ОСОБА_1. Згідно інформації, отриманої від Головного управління ДМС України в Харківській області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, номер НОМЕР_5, визнано даним управлінням державної міграційної служби - недійсним та таким, що підлягає вилученню на підставі рішення Управлінням ДМС України в Луганській області від 31.08.2016р. про скасування рішення Управління ДМС України в Луганській області від 24.11.2014р. про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1

Позивач зазначає, що ні він, ні його адвокат не отримував копій витребуваних документів та йому не надано відповіді на адвокатські запити, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутись із означеною позовною заявою без долучення до позову рішення Управління ДМС України в Луганській області від 31.08.2016р. про скасування рішення УДМС від 26.11.2014р. про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 та Довідки №11 від 31.08.2016р. про припинення громадянства України у зв'язку з чим невідомо до цього часу, які саме свідомо неправдиві відомості або фальшиві документи були надані ОСОБА_1 при набутті ним громадянства України за територіальним походженням.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України «Про громадянство України» (далі - Закон) та Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) (далі - Порядок).

Правовідносини між позивачем та міграційними органами України на момент звернення позивача за отриманням дозволу на імміграцію та надання компетентним органом такого дозволу з видачею посвідки на проживання в Україні регулювалися Законом України "Про правовий статус іноземців" № 3929-ХІІ від 04.12.1994, а також Законом України "Про імміграцію" № 2491-ІІІ від 07.06.2001.

Згідно статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07 червня 2001 року "Про імміграцію".

Відповідно до частини 1 абзаців першого і четвертого статті 1 Закону № 2491-ІІІ, в редакції чинній станом на час звернення позивача із заявою про отримання дозволу на імміграцію, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 6 Закону № 2491-ІІІ, в редакції чинній станом на час звернення позивача із заявою про отримання дозволу на імміграцію, визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.

Так, за приписами частини 1 пунктів два і три цієї норми спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України Про громадянство України, громадянство України набувається, серед іншого, за територіальним походженням.

Порядок набуття громадянства України за територіальним походженням встановлений статтею 8 Закону України «Про громадянство України».

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

06 листопада 2014 року до УДМС у Луганській області зі Старобільського РВ УДМС у Луганській області надійшло клопотання та матеріали справи про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону від громадянина Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, одночасно із оформленням набуття громадянства України за територіальним походженням неповнолітнім дітям ОСОБА_1: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8

26.11.2014 УДМС у Луганській області було прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону ОСОБА_1, 1976 р.н., разом із його неповнолітніми дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

26.11.2014 УДМС у Луганській області на ім'я ОСОБА_1 було оформлено довідку про реєстрацію громадянином України № 44/35.

На підставі цієї довідки ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 виданий 26.11.2014 Старобільським РВ УДМС у Луганській області.

В подальшому 24.06.2016 на адресу УДМС у Луганській області з Державної міграційної служби України надійшов наказ від 23.06.2016 №111/АГ «Про проведення безвиїзної (дистанційної) перевірки Управління ДМС України М у Луганській області щодо дотримання вимог законодавства» (далі - Наказ).

Відповідно до цього Наказу Державною міграційною службою України було здійснено перевірку матеріалів справ про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону, рішення за якими були прийняті УДМС у Луганській області у період з 01.09.2014 р. по 31.12.2015, в т.ч. стосовно справи позивача.

Судом з'ясовано, що 17.08.2016 за вихідним № 6.5/8776 від 09.08.2016 від ДМС України на адресу УДМС у Луганській області надійшла довідка за результатами перевірки матеріалів справ про набуття громадянства України за територіальних походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону.

В ході проведення перевірки справ про оформлення набуття громадянства України були виявлені порушення законодавства України під час формування вищезазначених справ та під час прийняття по ним рішень стосовно 42 осіб в т.ч. і стосовно ОСОБА_1, 1976 р.н.

З метою організації виконання Закону України «Про громадянство України», Указом Президента України від 27.03.2001р. №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до п. 29 Порядку № 215 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, повнорідні брат чи сестра якої постійно проживали до 16 липня 1990 року на територіях, зазначених у абзаці першому пункту 22 цього Порядку (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 22 цього Порядку, зокрема, заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм), один з таких документів: декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства, декларацію про відмову від іноземного громадянства разом з документом, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, заяву про зміну громадянства - для іноземців, які перебувають у громадянстві держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України та набуття громадянства України відповідно до законодавства України, документ, що підтверджує факт припинення іноземного громадянства, -для іноземців, які перебувають у громадянстві держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо вони доведуть, що не є громадянами цих держав, зобов'язання припинити іноземне громадянство - для інших категорій іноземців. Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; а також: документ, що підтверджує факт постійного проживання повнорідних брата чи сестри заявника до 16 липня 1990 року на територіях, зазначених у абзаці першому пункту 22 цього Порядку, документи, що засвідчують родинні стосунки заявника з повнорідними братом чи сестрою.

Відповідачем повідомлено, що підставою для набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, був факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 його матері - ОСОБА_2, 1939 р.н., що підтверджувалось записом у будинковій книзі, копія якої долучена до справи, але назва області - «Луганська» в штампах прописки та виписки (реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання) матері позивача у будинковій книзі не відповідає назві області на той час - «Ворошиловградська», що свідчить про не справжність проставленого штампу місця реєстрації.

Так, Указом Президії Верховної Ради Української ССР «Про перейменування м.Ворошиловграда та Ворошиловградської області» від 04.05.1990 №9169-Х1 Ворошиловградська область була перейменована в область Луганську, лише у травні 1990 року, тобто в 1983 та 1985 роках, на дату реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання матері позивача - область мала назву «Ворошиловградська».

В будинковій книзі штамп «Луганская область, г. Брянка Городской отдел милиции ПРОПИСАН ПОСТОЯННО, датований 28.11.1985», а штамп «Луганская область, г. Брянка Городской отдел милиции ВЬЇПИСАН, датований 21.04.1983», тобто дата зняття з реєстрації місця проживання раніше на 2 роки дати реєстрації місця проживання; також в будинковій книзі не зазначено конкретної адреси реєстрації місця проживання матері позивача, що свідчить про не справжність проставленого штампу.

Процеси реформування системи прописки стосувались усіх, хто проживав на території України. 3 1974 року паспорт став основним документом посвідчення особи на усій території колішнього СРСР для всіх громадян у віці від 16 років. Власники паспортів повинні були отримувати від місцевого відділу внутрішніх справ дозвіл на проживання (прописку) і, таким чином, право мешкати та працювати у відповідній місцевості, а також мати доступ до багатьох інших соціально-економічних процесів. Будь-який період перебування, довший за три дні, в будь-якому місці країни вимагав реєстрації у місцевому відділі внутрішніх справ.

Саме дозвільність у системі прописки, існування якої закладено у пункті 27 Постанови Ради Міністрів СРСР № 677 від 28 серпня 1974 року і виконання якої передбачалось неопублікованими інструкціями Міністерства внутрішніх справ, призводила до обмежень прав людини.

Конституція України, прийнята у 1996 році, започаткувала реформування інституту прописки в Україні, як необхідної умови розвитку демократії та верховенства права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 № 13 внесено зміни до підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, відповідно до яких паспортна служба організовує в межах компетенції роботу, пов'язану з оформленням і видачею паспортних та інших документів, реєстрацією та обліком громадян за обраним ними місцем проживання, здійснює контроль за виконанням громадянами і посадовими особами правил паспортної системи.

Указом Президента України від 11 січня 2002 року № 12 «Про заходи щодо реєстрації фізичних осіб» з метою ліквідації інституту прописки та необхідністю забезпечення реєстрації фізичних осіб доручено розробити проект Закону України «Про порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання».

Відповідно до Указу постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 35 затверджено «Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання» (далі - Постанова КМУ № 35). Даний порядок визначає механізм реєстрації та зняття з реєстраційного обліку фізичних осіб за місцем у проживання.

Відповідно до п. 6 Постанови КМУ № 35 громадяни України, іноземці та а особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, у разі зміни місця проживання зобов'язані подати для реєстрації у 10-денний строк після з прибуття на нове місце проживання документи відповідним житлово-комунальним підприємствам органів місцевого самоврядування, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, житлово-будівельним кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку та б молодіжним житловим комплексам, що самостійно здійснюють обслуговування ; будинків, уповноваженим особам у сільських, селищних радах, житлово- у комунальним органам, що обслуговують відомчий житловий фонд, у тому числі військові містечка, інші об'єкти і території (далі - житлово-комунальні підприємства). Документи приймаються і обліковуються житлово-комунальними підприємствами та у 5-денний строк передаються до відповідних уповноважених органів.

Особи, які проживають у приватних будинках і не обслуговуються житлово- комунальними підприємствами, звертаються до відповідних у уповноважених органів особисто (з поданням оформленої належним чином будинкової книги).

Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлюється поняття «реєстрація місця проживання».

Таким чином, станом на 1983 та 1985 роки (дата прописки/виписки матері позивача) діяв інститут прописки, та єдиним документом, підтверджуючим факт прописки у приватних житлових будинках була будинкова книга, порядок ведення якої був зазначений у самій будинковій книзі та був обов'язковим для виконання.

Відповідачем повідомлено суду про те, що під час звернення у листопаді 2014 року до УДМС у Луганській області із заявою про оформлення набуття громадянства, позивач свідомо знав що перевірити факт прописки його матері ОСОБА_2 в м. Брянка є неможливим, оскільки органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження в м. Брянка Луганської області у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, а штампи, печатки, документи державних органів залишились на непідконтрольній українській владі території, що у свою чергу ставить під сумнів повідормлені позивачем відомості.

Так, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р №1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 79-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. До зазначеного переліку включене місто Брянка Луганської області.

Судом встановлено, що до заяви про оформлення набуття громадянства Україні позивач додав паспорт громадянина Азербайджану НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, виданий 29.08.2008, копія якого долучена до матеріалів справи. Проте, з листа Головного Управління Паспорта, Реєстрації і Міграції Міністерства Внутрішніх Справ Азербайджанської Республіки вбачається, що зазначений документ є недійсним, тобто фальшивим.

В подальшому, з метою перевірки підстав для набуття громадянства Україні громадянами Азербайджану, Департамент з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України листом від 21.06.2016р. № 6.3/6650-16 звернувся до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні щодо підтвердження або спростування інформації про документування осіб громадян Азербайджану, яким протягом 2014-2016 років оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону, та надати інформацію чи перебувають вказані за списком громадяни (у тому числі і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2) в громадянстві Азербайджану.

Судом встановлено, що у відповіді Консульського відділу Посольства Азербайджанське Республіки в Україні від 15.11.2016 № 4/куу/86/16 зазначено, що з

За інформацією Головного Управління Паспорта, Реєстрації і Міграції Міністерства Внутрішніх Справ Азербайджанської Республіки на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина Азербайджану не видавався, надіслані копії паспортів не ідентичні з виданими.

Також суд звернув увагу на те, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 ОСОБА_1 народився в м. Кельбаджар, а свідоцтво про народження видане Відділом РАЦС Агдамського району. Крім того, бланк свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 заповнений ідентично до бланку свідоцтва про народження іншої особи - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, серії НОМЕР_4, хоча особа позивача та вищезазначеної особи народились в різних містах та в різний період часу і свідоцтва про народження видані також в різний період часу, з різницею в 13 років: ОСОБА_3 народився в м. Агдам, свідоцтво про народження видане Відділом РАЦС Агдамського району 29.12.1963; ОСОБА_1 народився в м. Кельбаджар, свідоцтво про народження видане Відділом РАЦС Агдамського району 11.09.1976 р.

Також, звертає увагу на себе той факт, що в заяві про оформлення набуття громадянства від 06.11.2014 ОСОБА_1, 1976 р.н., одночасно з ним просив оформити набуття громадянства за територіальним походженням його неповнолітнім дітям: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8

Відповідачем повідомлено суд про те, що у свідоцтвах про народження дітей та у батьків у персональних даних є частка «огли» та «кизи», а в копіях свідоцтва про народження - відсутні.

Всі ці зазначені обставини викликають сумнів щодо справжності свідоцтва про народження, які видані в хаотичному порядку: № НОМЕР_7 від 14.03.1999, НОМЕР_8 від 24.10.2000, № НОМЕР_9 від 03.12.2002.

Також, відповідачем повідомлено суд про те, що позивач разом зі своїми чотирма дітьми та разом із іншою особою ОСОБА_3 разом з його п'ятьма дітьми, які не є родичами і не мають відношення один до одного, були зареєстровані за однією адресою в Старобільському районі Луганської області та після отримання паспорта громадянина України одночасно і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в один і той же самий день 26.11.2014 вибули також за однією і той же самою адресою: АДРЕСА_2, а на теперішній час проживають за адресою: АДРЕСА_1 (ОСОБА_1) та АДРЕСА_3 (ОСОБА_3), що викликає сумнів та підтверджує факт надання позивачем неправдивих відомостей.

Також суд зазначає, що в заяві про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням від 06.11.2014 № 44/35 позивача було попереджено, що у разі надання ним завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів позивач втратить громадянство України на підставі ст. 21 Закону України «Про громадянство України», про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1

У відповідності до приписів ст. 21 Закону України Про громадянство» рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Беручи до уваги вищевикладені факти, 31.08.2016 рішенням УДМС у Луганській області на підставі статті 21 Закону було скасовано рішення УДМС у Луганській області від 26.11.2014 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з тим, що останній для набуття громадянства України за територіальним походженням надав свідомо неправдиві відомості та фальшиві документи, а саме: фальшивий паспорт громадянина Азербайджанської Республіки № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, неправдиві відомості щодо перетину державного кордону України - це несправжній проставлений дата-штамп в зазначеному паспорті та неправдиві відомості щодо прописки ОСОБА_2 у вигляді несправжнього штампу прописки із зазначенням області, назва якої на той час не існувала та невірної дати прописки/виписки матері позивача.

31.08.2016 УДМС у Луганській області на ім'я ОСОБА_1 було оформлено відповідну довідку № 11 про припинення громадянства України, в якій зазначені підстави прийнятого рішення.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з аналізу приписів абз.1 ч.2 ст. 77 КАС України випливає, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, відповідачем надані докази на підтвердження обґрунтованості та правомірності прийнятого ним рішення, що оскаржується.

Проте, позивач на підтвердження заявлених позовних вимог доказів, які б спростовували доводи відповідача, до матеріалів справи не надані.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем було належним чином в ході розгляду справи доведено правомірність своїх дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 12), третя особа: Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, б. 24) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02 липня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.