Рішення № 75024825, 02.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2659/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення пенсійних виплат позивачу; зобов'язати відповідача поновити пенсійні виплати позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як отримувач соціальної допомоги (пенсії) за віком. Позивач зареєстрована в м. Стаханов Луганської області, який на даний час перебуває на території тимчасово окупованій території, на якій не діють органи державної влади України. В якості тимчасово переміщеної особи позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. В результаті отримання статусу тимчасово переміщеної особи позивач продовжила отримувати пенсію, однак з грудня 2017 р. відповідач припинив виплати пенсії, чим порушено права та інтереси позивача. Так, законодавством України передбачено виплату пенсії застрахованій особі без всяких обмежень та умов, а також незалежно від місця проживання.

Ухвалою судді від 11.06.2018 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

26.06.2018 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов (вх. № 18316/18) відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що позивач фактично проживає на території іншої області, а саме : АДРЕСА_3, тобто іншою ніж зазначеної в документах для призначення пенсії тимчасово переміщених осіб. У зв'язку із цим рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат, пенсій та регресійних виплат внутрішньо переміщеним особами № 11 від 22.11.2018 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні (відновленні) пенсії за віком та адресної допомоги в зв'язку з відсутністю особи за фактичним місцем проживанням, зазначеним у заяві про призначення адресної допомоги на підставі п.13 постанови КМУ № 365.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що 23.11.2017 листом № 1686 від 22.11.2017 Управлінням соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області до об'єднаного управління було направлено протокол засідання комісії № 11 від 22.11.2017 розгляду справ з призначення усіх соціальних допомог та компенсацій, за фактичним місцем проживання та призначення соціальних та пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам, де зазначено про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії та адресної допомоги в зв'язку із відсутністю особи за фактичним місцем проживання, зазначеним у заяві про призначення адресної допомоги.

На підставі зазначеного протоколу виплату пенсії позивачу було припинено з 01.12.2017.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо протиправного припинення виплати пенсії позивачеві, у зв'язку з наступним.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 видана довідка від 21.11.2014 № 5125000310 (а.с. 12) про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 21.11.2014 № 5125000310 органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення.

Суд критично оцінює посилання відповідача на результати обміну інформацією з органами соціального захисту населення, на підставі яких пенсію призупинено з 01 грудня 2017 року.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.

Вирішуючи спір, суд також виходить із пріоритетності застосування вимоги ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.02.2018 по справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17), яка в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд також зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачена діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном.

У свою чергу, перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету.

Втім, відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для припинення виплати пенсії позивачу, тому суд вважає таке втручання невиправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

При цьому за своєю правовою природою бездіяльність - це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав, які вона вважає порушеними, зокрема звернення до суду вимоги про визнання протиправною бездіяльності управління ПФУ, не є правильним, так як управлінням ПФУ не було допущено бездіяльності; натомість пенсійним органом було вжито заходів щодо припинення виплати пенсії, тобто вчинено дію.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2017 року та застосувати ефективний засіб юридичного захисту, зобов'язавши відповідача відновити виплату пенсії.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України відстрочена позивачу сплата судового збору ухвалою суду від 11.06.2018 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 241-246, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; НОМЕР_2) до Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Горького, 3 «А»; 40386094) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2017 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області на користь Державного бюджету України (Отримувач: УК у м. Одесі/Київський р-н/22030101; Код отримувача: (ЄДРПОУ) 38016923; Номер рахунку: 34310206084032; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) - 899998; Наявність відомчої ознаки: « 84» Окружні адміністративні суди) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк