Постанова № 75024704, 25.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

25 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5616/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія" - Орлова Олександра Олександровича на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Панов М.М.) від 17.05.2018р. (повний текст рішення складено 22.05.2018 р.) по справі №820/5616/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія"

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія" в якому просить накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія" (код ЄДРПОУ 31634491) відкритих у банківських установах.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, представником ТОВ "Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія" - адвокатом Орловим Олександром Олександровичем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката та ухвалити нове рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яким стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області на користь ТОВ "Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія" витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн; в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права, неправильного застосування приписів ст.ст. 79, 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вказує, що оскільки відповідачем було дотримано порядок надання додаткових доказів, передбачених чинним процесуальним законодавством та підтверджено понесені підприємством витрати на правничу допомогу адвоката, то ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неправомірно відмовив у стягненні з позивача вказаних витрат.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що підставою для звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія" відкритих у банківських установах, була відмова підприємства від проведення документальної перевірки шляхом ненадання документів, що підлягають перевірці.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія" відкритих у банківських установах.

Колегія суддів зазначає, що оскільки рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог Головного управління ДФС у Харківській області жодною із сторін не скаржується, то згідно положень ч. 1 ст. 308 КАС України не підлягає апеляційному перегляду.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимог представника відповідача про відшкодування витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 10000 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про їх недоведеність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підстав доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2018 року до суду першої інстанції надійшло клопотання ТОВ "Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія" про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та усі витрати, у т.ч. витрати на оплату правничої допомоги, покласти на позивача.

На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідач надав: копію Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правової допомоги від 01.12.2017 року; копію Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 01.12.2017 року; копію Видаткового касового ордеру від 02.04.2018 року.

Колегія суддів зазначає, що з наданих документів не можливо зробити висновок про обсяги наданих юридичних послуг, крім того вони не містять достатніх критеріїв для визначення обсягу наданих послуг. При цьому надана відповідачем під час розгляду справи копія видаткового касового ордеру від 02.04.2018 року не може бути прийнята в якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту оплати вартості вказаної правничої допомоги, оскільки не містить підпису одержувача.

Крім того, колегія суддів не приймає в якості належного доказу на підтвердження вартості понесених відповідачем витрат на правову допомогу наданий під час апеляційного оскарження судового рішення Акт виконаних робіт від 18.05.2018 року до Договору про надання правової допомоги б/н від 01.12.2017 року, оскільки вказаний доказ, в порушення вимог ч. 7 ст. 139 КАС України, не був наданий до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, визначені відповідачем понесені витрати на правничу допомогу не підтверджені відповідними доказами, а тому вимога щодо їх відшкодування не підлягає задоволенню, в зв'язку з чим, висновки суду першої інстанції в цій частині є правомірними.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія" - Орлова Олександра Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018р. по справі №820/5616/17 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Міжрегіональна Фінансова Компанія" про накладення арешту на кошти залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець

Повний текст постанови складено 02.07.2018.