Рішення № 75024658, 02.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/809/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Іщенко С.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

за участі представника відповідача Коюди М.А. (за довіреністю),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області № 0101641305 від 27.10.2017 року на суму 46939,43 грн. (у тому числі основного платежу 37551,54 грн. і штрафної (фінансової) санкції 9387,89 грн.); скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області № 0101651305 від 27.10.017 року на суму 3911,63 грн. (у тому числі основного платежу 3129,30 грн. і штрафної (фінансової) санкції 782,33 грн.).

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що ОСОБА_3 одержав 04.11.2017 року податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 27.10.2017 року № 0101651305 та № 0101641305, винесені на підставі акта перевірки № 1405/15-32-13-05/НОМЕР_3 від 02.10.2017 року, здійсненої за наказом начальника ГУ ДФС в Одеській області від 11.09.2017 року № 4205 про проведення перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. На думу представника позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають оскарженню, оскільки вони прийняті на підставі акта перевірки, у висновках якого не враховані норми чинного законодавства, що мають істотне значення для вирішення питання щодо визначення податкових зобов'язань органом ДФС платнику податків. Орган фіскальної служби вважає, що позивач повинен був задекларувати всю суму анулювання (прощення) банком основного боргу за кредитом в іноземній валюті, отриманим на придбання житла (іпотечний кредит), як додаткове благо, тобто віднести зазначену суму прощення до бази оподаткування фізичної особи-платника податків як дохід за 2016 рік відповідно до ст. 164 ПКУ. Сума 208619,68 грн. частково прощеного мені боргу за банківським кредитом на іпотечне житло в іноземній валюті відображена у договорі, укладеному між позивачем та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» 18.07.2016 року, про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/5676/74/81249 від 06.09.2007 року. У договорі вказано, що ця сума є гривневим еквівалентом суми основного боргу (кредиту) 8409,65 доларів США за курсом НБУ станом на 18.07.2016 року, а станом на 01.01.2014 року за офіційним курсом НБУ такий борг у національній валюті дорівнює 67218,33 грн. Різниця становить 141401,35 грн. Відповідно до п. 8 підрозділу ХХ (Перехідні положення) ПКУ, вся сума прощення не може бути включена позивачем до бази оподаткування за 2016 рік, оскільки частина цієї суми 141401,35 грн. не вважається додатковим благом.

Ухвалою суду від 19.03.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.04.2018 року.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14.05.2018 року.

14.05.2018 року та 25.05.2018 року розгляд справи перенесено у зв'язку із перебуванням головуючого судді Бжассо Н.В. на лікарняному.

15.06.2018 року розгляд справи відкладено у зв'язку із неявкою сторін у судове засідання.

05.04.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, ГУ ДФС в Одеській області не визнає позов, оскільки позивач невірно наводить тлумачення п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, так як у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анулювання боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ та оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Відповідно до повідомлення про анулювання боргу № 114-40/26-2365 від 23.06.2016 року ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», наявне в матеріалах справи, прийнято рішення про анулювання суми основного боргу (кредиту) у сумі 208 619,68 грн., а не різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

12.04.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, з огляду на яку позивач не погоджується з доводами відповідача у відзиві, оскільки жодною з норм не встановлено обов'язку банку у таких випадках визначати курсову різницю.

Під час судового засідання 25.06.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

06.08.2007 року між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 кредитний договір № 014/5676/74/81249, з огляду на який банк надав позивачу кредит, а позичальник отримав його за програмою кредитування «Житло в кредит на вторинному ринку» у розмірі 30044,00 дол. США строком на 240 місяців (до 06.09.2027 року).

23.06.2016 року ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» листом № 114-40/26-2365 повідомило позивача, що колегіальним органом Банку прийнято рішення, у відповідності до якого залишок заборгованості у розмірі 12426 дол. США за Кредитним договором буде прощено, у випадку виконання позивачем погашення у сумі не менше 6400,00 дол. США до 08.08.2016 року та сплати судових витрат у розмірі 6239,33 грн. до 08.08.2016 року.

18.07.2016 року між позивачем та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» укладено договір про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/5676/81249 від 06.09.2007 року, згідно з яким банк здійснив часткове анулювання (прощення) суми боргу позичальника, у тому числі суми основного боргу (неповернутого кредиту) 8409,65 дол. США, що складає еквівалент 208619,68 грн., по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору.

02.10.2017 року відповідач склав акт № 1405/15-32-13-05/НОМЕР_4 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платника податків фізичної особи ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року». З огляду на висновки викладені в акті перевірки, відповідач встанови порушення позивачем: п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 (б) ст. 171, п. 179.1 ст. 179, п. 179.7 ст. 179 ПКУ, внаслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування по строку 01 серпня 2017 року у сумі 37551,54 грн.;

п.п. 162.1 ст. 162, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПКУ, п. 171.2 (б) ст.. 171 п. 179.7 ст. 179 ПКУ, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ , внаслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов'язання з військового збору по строку 01.08.2017 року у сумі 3129,30 грн.

Зазначені висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивач в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» у сумі 208619,68 грн., проте не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманого доходу.

27.10.2017 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0101641305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 46939,43 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 37551,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9387,89 грн. та № 0101651305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 3911,63 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 3129,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 782,33 грн.

про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 46939,43 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 37551,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9387,89 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.47, п. 14.1 ст. 14 ПКУ, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПКУ, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПКУ, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, у тому числі, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПКУ, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Суд встановив, що кредит, який отримав позивач в іноземній валюті у 2007 році у розмірі 30044,00 дол. США станом на 01.01.2014 року не погашений.

У відповідності до приписів п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПКУ різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.07.2016 року за кредитом, що отримав позивач, з іноземної валюти у гривню (208619,68 грн.) та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року (67218,33 грн.), яка становить 141401,35 грн., не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у зв'язку з чим, прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та мають бути скасованими.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача з приводу того, що таку різницю має визначити безпосередньо кредитор, а не контролюючий орган при нарахуванні податкових зобов'язань, оскільки, по-перше, відповідач не зазначає, якими нормативно-правовими актами визначений такий обов'язок банку, по-друге, ПКУ чітко визначено, що така сума не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника, тобто при визначенні бази оподаткування, відповідач повинен був врахувати вимоги п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПКУ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0101641305 та № 0101651305 від 27.10.2017 року.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Позивач - ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_4; місцезнаходження: АДРЕСА_1).

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39398646, місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044).

Повний текст рішення суду складений та підписаний 02 липня 2018 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.