Рішення № 75023492, 06.06.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 червня 2018 р. Справа № 128/3285/17

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Краєвської І.В.

позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1)

до: Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: 21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, 29), Головного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7)

про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: 21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, 29), Головного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в серпні 2017 року звернувся до управління Вінницького приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про нарахування пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" згідно якого право на пенсію на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Так, у процесі розрахунку пенсії Вінницьким приміським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області було допущено ряд помилок, відповідач взагалі не взяв до уваги, що позивач працював на роботах зі шкідливими умовами праці за Списком № 2.

Листом № 3435/09-35/02 від 07 вересня 2017 року Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повідомило, що комісією ОСОБА_1 зараховано період роботи з 20.11.1987 року по 21.08.1992 до стажу роботи, який дає право пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 2. Період роботи муляром з 19.07.1978 року по 19.09.1979 року зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки Списками чинними на період роботи професія муляр не передбачена. Період роботи з 23.11.1985 року по 19.11.1987 року зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки професії вантажник холодильника та учень забійника худоби не передбачені чинним законами на період роботи Списками. Період роботи з 22.08.1992 року по 02.04.1999 року зарахувати до пільгового стажу не можливо, оскільки відсутні дані про проведення та результати проведення атестації робочих місць.

У зв'язку із зазначеним позивач звернувся до суду та просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області щодо не підтвердження пільгового стажу за період роботи з 22.08.1992 року по 02.04.1999 року.

- зобов’язати Вінницьке приміське об’єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати ОСОБА_1 період роботи забійником худоби з 22 серпня 1992 року по 02 квітня 1999 року до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Кабінетом Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 11 січня 2018 року.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30 січня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 березня 2018 року.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року адміністративну справу № 128/3285/17 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії передано до Вінницького окружного адміністративного суду.

20 квітня 2018 року адміністративна справа № 128/3285/17 надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду.

Згідно з вимогами частини другої статті 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Відповідно до статті 31 КАС України проведено автоматичний розподіл, за результатами якого визначений головуючий суддя у справі ОСОБА_5.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року прийнято адміністративну справу № 128/3285/17 до свого провадження та призначено судове засідання на 10 травня 2018 року.

10 травня 2018 року адміністративну справу № 128/3285/17 знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні та призначено судове засідання на 06 червня 2018 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 20918 року залучено ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України Вінницької області в якості співвідповідача.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідачів проти задоволення адміністративного позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні. Окрім того, просили врахувати відзиви на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з огляду на наступне.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працював муляром 3 розряду в трест-майданчику "Вінницяжитлобуд" з 19.07.1978 року по 19.09.1979 року. ОСОБА_1 з 23.11.1985 року прийнятий вантажником холодильника в торгово-закупівельній базі облкоопторгу, з 01.09.1987 року переведений учнем забійника худоби, з 20.11.1987 року переведений забійником худоби, з 03.03.1997 року звільнений в зв’язку з реорганізацією бази. З 04.03.1997 року по 02.04.1999 року працював забійником худоби в Вінницькому міськопторзі.

Згідно архівного витягу від 23.07.2017 року № Б-24-21411/24-30 наказом Міністерства промислового будівництва УРСР від 10.12.1985 року та наказу комбінату "Вінницяпромбуд" від 18.12.1985 року трест-майданчик "Вінницяжитлобуд" перейменований в будівельно-монтажне управління № 1 тресту "Вінницяпромбуд", з 26.11.1991 року трест змінив назву на орендне підприємство "Вінницябуд", у складі якого було БМУ-1, а з 06.05.1993 року орендне підприємство "Вінницябуд" стало колективним підприємством "Вінницябуд", а БМУ-1 було його відомчою організацією. У 1996 році на підставі добровільного виділення БМУ-1 зі складу колективного підприємства "Вінницябуд" БМУ-1 було ліквідовано.

Архівною довідкою Вінницької обласної спілки споживчих товариств від 10.05.2017 року № 1/3-Ар-210 підтверджено прийняття ОСОБА_1 вантажником холодильника з 23.11.1985 року; 01.09.1987 року переведено учнем забійника худоби; 03.03.1997 року звільнено з роботи з посади бійця.

В архівній довідці від 24.03.2017 року № Г-24-21408/24-30 надана інформація про заробітну плату ОСОБА_1 в трест-майданчику "Вінницяжитлобуд" з липня 1978 року по вересень 1979 року вказана професія муляр.

В архівних довідках Вінницької обласної спілки споживчих товариств від 14.03.2017 року №1/3-Ар-124, №1/3-Ар-126 вказана заробітна плата ОСОБА_1 з січня 1987 року по червень 2000 року, відсутнє нарахування заробітку в березні 1993 року, березні 1996 року, травні, вересні 1997 року, січні 1988 року, професія не зазначена.

ОСОБА_1 у серпні 2017 року звернувся до управління Вінницького приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про нарахування пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" згідно якого право на пенсію на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Так, у процесі розрахунку пенсії Вінницьким приміським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області було допущено ряд помилок, відповідач взагалі не взяв до уваги, що позивач працював на роботах зі шкідливими умовами праці за Списком № 2.

Листом № 3435/09-35/02 від 07 вересня 2017 року Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повідомило, що комісією ОСОБА_1 зараховано період роботи з 20.11.1987 року по 21.08.1992 до стажу роботи, який дає право пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 2. Період роботи муляром з 19.07.1978 року по 19.09.1979 року зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки Списками чинними на період роботи професія муляр не передбачена. Період роботи з 23.11.1985 року по 19.11.1987 року зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки професії вантажник холодильника та учень забійника худоби не передбачені чинним законами на період роботи Списками. Період роботи з 22.08.1992 року по 02.04.1999 року зарахувати до пільгового стажу не можливо, оскільки відсутні дані про проведення та результати проведення атестації робочих місць.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - № 1058-ІV).

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право па пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно ст. 62 наведеного Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року у тих випадках коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У пільговій довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі, яких видана зазначена довідка.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі - Порядок №442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації №41).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій №41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Наведені вище положення свідчать про те, що Закону України № 1788 та Порядок дають підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України № 1788 є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 2 грудня 2015 року (справа № 21- 1329а15) висловлював правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Верховний Суд підтримав таку позицію у своїх постановах від 23.01.2018 (справа 732/2003/14) від 30.01.2018 (справи №506/384/17, №462/1675/14-а).

В даному ж випадку, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували проведення атестації робочих місць, що, на переконання суду, виключає можливість зарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 22.08.1992 року по 02.04.1999 року.

Крім того, будь-яких доказів в підтвердження проведення атестації робочих місць у вказані періоди матеріали справи також не містять. Факт відсутності атестації робочих місць не заперечувався також в судовому засіданні позивачем.

Враховуючи усі вище викладенні обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1);

Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: 21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, 29, код ЄДРПОУ 41247096);

ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Мультян Марина Бондівна