Постанова № 75023389, 27.06.2018, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/634/18

Провадження № 3/273/326/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року суддя Баранівського районного суду Новицький Є. А. розглянувши матеріали, які надійшли від Баранівського відділення поліції Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Баранівського районного суду Житомирської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії БД №395445 від 05.05.2018 р. відносно громадянина ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається із протоколу серії БД №395445 від 05.05.2018 р. ОСОБА_1 о 22 год. 30 хв. 05.05.2018 року на автодорозі Баранівка-Дубрівка в с. Ситисько +700 м. керуючи транспортним засобом Citroen Berlingo з державними номерними знаками JHK 661 з ознаками алкогольного сп’яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного спяніння у Баранівській КЦРЛ у встановленому законом порядку відмовився в присутності свідків.

ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, при цьому, знав про те, що в провадженні суду перебуває на розгляді справа відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, адже 18.06.2018 року та 20.06.2018 року ним було направлено до суду заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з його перебуванням у м. Києві та хворобою, про що в заяві зазначив, що медичну довідку направив поштою. При цьому, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою, яку сам особисто вказав як таку, на яку слід відправляти повістки до суду, а саме: вул. Слобода, 23, с. Волиця Андрушівського району Житомирської області. За вказаною адресою повідомлявся, однак, конверт повертався до суду без вручення його адресату.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи вкотре було повідомлено телефонограмою, справу призначено на 27.06.2018 року на 10.00 год. Однак, ОСОБА_1 до суду не з’явився, причини неявки не повідомляв, а також довідка про хворобливий стан на адресу суду не надходила.

Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинивизначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобовязаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які повязані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз викладених вище обставин, неявки в судові засідання ОСОБА_1, якому було відомо про провадження у справі, оскільки ним було отриманий судовий виклик на 21.06.2018р.; 27.06.2018р. відповідно до складених телефонограм, а 23.05.2018р. йому було направлено судові виклики за адресою, яку він сказав при складанні протоколу та написанні особистих пояснень, а також за адресою в якій він вказав в заяві від 20.06.2018 року, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимогист.268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст.277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Отже, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що відповідає приписам ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №395445 від 05.05.2018 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2,ОСОБА_1, ОСОБА_3, рапортом від 05.05.2018 року, висновком 15-в від 05.05.2018 року..

З огляду на викладене, суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі.

Дотримуючись вимог ст.33 КУпАП, при визначенні ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого ним адміністративного правопорушення, яке оцінюється як грубе, оскільки діяльність повязана з керуванням транспортним засобом джерелом підвищеної небезпеки; даних щодо особи винного, ступінь його вини, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно із ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

З урахуванням положень п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2% прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на час ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто 352 гривні 40 копійок.

Керуючись ст. ст. 23,33,34,130 ч. 1,283,284 КУпАП України,-

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) гривень, у прибуток держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. (Реквізити для сплати штрафу: ККДБ 21081100, рахунок 31117106006037, назва рахунку- Адміністративні штрафи та інші санкції, назва отримувача: УК у Баран.р-н/Баранівський р-н/22030101), код отримувача: 37573026, МФО 899998 Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 352 (триста пятдесят дві) грн. 40 коп. (Реквізити для сплати судового збору: ККДБ 22030101, рахунок 31211206006037, назва рахунку- судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва отримувача: УК у Баран.р-н/Баранівський р-н/22030101), код отримувача: 37573026, МФО 899998 Казначейство України (ЕАП).

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд протягом десяти днів з часу її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути предявлена до примусового виконання протягом трьох місяців після набрання нею законної сили.

Суддя Є.А. Новицький