Рішення № 75023365, 21.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.13

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/851/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

за участі

секретаря судового засідання: Занічковської П.Є.,

представника позивача: Шандри Д.М. (довіреність від 10.10.2017),

представника відповідача: Решетняка В.О. (довіреність від 24.05.2018 № 3372/9/12-32-10-00-29),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2018 № 0009301206,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (далі - позивач, ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 12.03.2018 № 0009301206.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.03.2018 відповідач надіслав поштовим направленням на адресу ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.03.2018 № 0009301206, згідно з яким сума нарахованого грошового зобов'язання складає 2368927,86 грн, в тому числі 1895142,29 грн - основний платіж, 473785,57 грн - штрафні санкції. Зазначене повідомлення - рішення винесене на підставі висновків акта від 06.02.2018 № 277/12-32-12-06/20163224 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у деклараціях по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015-2017 роки ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД.

З посиланням на статтю 6 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), розпорядження КМУ від 07.11.2018 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (далі - Розпорядження № 1085-р), позивач вважає, що звільнявся від сплати за землю у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно.

Настання обставин форс-мажору по виконанню законодавчих актів України щодо подачі звітності, справляння та сплати податків і обов'язкових платежів для підприємства засвідчено висновком Луганської регіональної торгово-промислової палати від 25.07.2014 № 25.12-762.

Також зазначає про неврахування відповідачем інформації про відчуження ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД з 21.03.2016 належної йому частки будівлі супермаркету «Абсолют», за адресою: м. Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, 44.

Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення було видане не у відповідності до приписів норм Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, прийнятих на підставі та на виконання норм цього кодексу, Закону № 1669-VII, внаслідок чого воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглянути за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 1-2).

Представником ГУ ДФС у Луганській області подано відзив на адміністративний позов (арк. спр. 115-117), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. Посилання позивача на звільнення його від сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII є безпідставними, оскільки на сьогодні порядок застосування цієї норми не розроблений, відповідні зміни до Податкового кодексу України не внесені. Відповідно у позивача відсутні підстави для зменшення податкових зобов'язань з орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності за 2015 та 2016 роки. За період з 2015 по 2017 роки до ГУ ДФС у Луганській області не надходили відомості щодо скасування орендної плати за користування земельними ділянками по Сєвєродонецькій міській раді. Висновок ТПП України від 25.07.2014 № 25.12-762 не звільняє позивача від виконання обов'язків, визначених Податковим кодексом України, оскільки у цьому документі не визначено чіткого періоду дії обставин непереборної сили. Також, у цьому висновку не зазначено, що саме перешкоджало ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД надати до ДПІ у м. Сєвєродонецьку податкові декларації з плати за землю у 2015, 2016, 2017 роках. Крім того, висновком ТПП України зафіксовано настання для позивача обставин непереборної сили у 2014 році, а актом камеральної перевірки охоплено період з 2015 по 2017 роки.

Представником ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД подано відповідь на відзив на адміністративний позов (арк. спр. 143-145), в якому додатково до викладеного у позові зазначено, що відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Кодексом. Такі правила та підстави визначені пунктом 102.6 статті 102 Податкового кодексу України та наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1044, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2017 № 861, тобто діяв у спірному періоді. Так, підставою для продовження граничних строків подання податкової декларації є подання платником податків письмової заяви про настання для платника податків обставин непереборної сили, що документально підтверджується ТПП України. Така заява подається протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили. Оскільки до тепер обставини непереборної сили для ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД ще не закінчилися, позивач не вичерпав можливості звернення до відповідача із відповідною заявою.

Ухвалою суду від 17 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 148).

У вступному слові представник ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД підтримав вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові та відповіді на відзив.

Представник ГУ ДФС у Луганській області у вступному слові заперечував проти задоволення вимог позивача з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.03.2018 № 1003809023 місцезнаходженням ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД є: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Леніна, будинок 53, код за ЄДРПОУ 20163224 (арк. спр. 78-83).

Між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД (орендар) укладений договір оренди землі від 13.12.2006 № 040641900461 (далі - Договір № 1), державна реєстрація від 18.12.2006 за № 040641900461, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 3,1433 га, розташовану за адресою: місто Сєвєродонецьк, проспект Радянський (Центральний), будинок 46, квартал 48, що підтверджено копією договору оренди землі (арк. спр. 135-136) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.03.2018 № 119072361 (арк. спр. 101-110).

Також, між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД (орендар) укладений договір оренди землі від 10.04.2006 № 040641900133, державна реєстрація від 11.04.2006 № 040641900133 (далі - Договір № 2), відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю строком на 25 років земельну ділянку площею 0,3937 га, розташовану за адресою: місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 44, що підтверджено копією договору оренди землі (арк. спр. 129-130) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.03.2018 № 119072361 (арк. спр. 85-100).

ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у деклараціях по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015-2017 роки ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД, за результатами якої складено акт від 06.02.2018 № 277/12-32-12-06/20163224 (арк. спр. 13-21).

Згідно з висновками акта дані камеральної перевірки свідчать, зокрема, про заниження ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015-2017 роки на загальну суму 1895142,29 грн.

Дослідженням акта перевірки встановлено, що ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД перебуває на обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області як платник податків за неосновним місцем обліку.

Згідно з базою даних ДФС ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД не надано до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015-2017 роки.

Розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за даними перевірки складає:

за 2015 рік по Договору № 1 - 430008,69 грн, по Договору № 2 - 49502,61 грн;

за 2016 рік по Договору № 1 - 616262,82 грн, по Договору № 2 - 70937,24 грн;

за 2017 рік по Договору № 1 - 653237,46 грн, по Договору № 2 - 75193,47 грн.

Не погодившись з актом перевірки від 06.02.2018 № 277/12-32-12-06/20163224 ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД подано заперечення від 22.02.2018 № 108 (арк. спр. 22-25), за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Луганській області рішенням від 05.03.2018 № 1185/10/12-32-12-06-15 залишило без змін висновки акта перевірки (арк. спр. 26-28).

На підставі акта перевірки від 06.02.2018 № 277/12-32-12-06/20163224 ГУ ДФС у Луганській області податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2018 № 0009301206 збільшило ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 2368927,86 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 1895142,29 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 473785,57 грн (арк. спр. 10).

Також судом встановлено, що ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД 25.07.2014 отримало висновок ТПП України № 25.12-762 про настання обставин непереборної сили, яким Луганська регіональна ТПП вважає таким, що настав факт дії обставин непереборної сили з 16.07.2014 для ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД під час здійснення господарської діяльності на території м. Луганська та Луганської області з виконання законодавчих актів України, що стосуються подання звітності, утримання та виплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі Луганською РТПП даного висновку обставини непереборної сили продовжуються та дату їх закінчення встановити неможливо (арк. спр. 61-65).

Крім того, судом встановлено, що 21.03.2016 ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД відчужено 95/100 часток будівлі супермаркету «Абсолют», розташованої за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський 44, на земельній ділянці Сєвєродонецької міської ради, що підтверджено копією договору купівлі-продажу (арк. спр. 128).

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 21.07.2016 № 516 припинено ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД право оренди та договір оренди від 10.04.2006 № 040641900133 на земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 44, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно іншими особами (арк. спр. 165-166).

Інформацію про перехід права власності на нерухоме майно та припинення права оренди земельною ділянкою внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що підтверджено від 30.03.2018 № 119072361 (арк. спр. 85-100).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового Кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. п. 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п. п. 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п. п. 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.5).

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 288 Податкового кодексу України визначено:

- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1);

- платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2);

- об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3);

- розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4);

- податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункт 288.7).

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності із пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

З вищевикладеного слідує, що за загальним правилом юридичні особи - орендарі земельних ділянок зобов'язані подавати до контролюючих органів щорічну податкову декларацію, у якій самостійно визначати до сплати суму орендної плати за земельні ділянки, надані в оренду.

Разом з тим, особливістю даної справи є те, що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII, тут і надалі положення Закону наведені в редакції чинній до 08.06.2016, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, в редакції Закону № 1365-VIII від 17.05.2016, звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Виходячи з наведених приписів, суд дійшов висновку, що датою початку періоду проведення АТО є 14.04.2014. Відповідно, у період з 14.04.2014 до 07.06.2016 включно суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з пунктом 13 пункту 1 додатку по Луганській області територією проведення АТО визначено, зокрема м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, при цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079, та знову затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з підпунктом 13 пункту 2 додатку по Луганській області територією проведення АТО визначено, зокрема м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області.

З вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що між ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД та Сєвєродонецькою міською радою укладено договори оренди земельних ділянок, що розташовані на території міста Сєвєродонецька Луганської області, тобто на території проведення АТО.

Відповідно, суд вважає, що ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнялося від плати за землю за цими земельними ділянками в силу статті 6 Закону № 1669-VII.

Твердження відповідача про те, що стаття 6 Закону № 1669-VII не може застосовуватися внаслідок відсутності порядку її застосування та не внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

По-перше, Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, Закон № 1669-VII прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

По-друге, пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що норми Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України є суперечливими, податковий орган, керуючись пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, мав застосувати законодавство, більш сприятливе для платника податків, та погодитися з тим, що платник податків у період часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 був звільнений від плати за земельні ділянки, розташовані на території проведення АТО, тобто застосувати положення статті 6 Закону № 1669-VII.

На користь такої позиції свідчить й судова практика Європейського Суду з прав людини, якою згідно з частинами першою та другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України має керуватися суд при вирішенні справи, застосовуючи принцип верховенства права.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пар. 33, 41, 42, 43, 44 рішення від 07.07.2011 зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999).

Суд також зазначає, що можливість таких різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання. Правила, які було закріплено в Указі Президента та в Законі про ПДВ, надавали необґрунтовану свободу вибору щодо тлумачення того, яким чином вони можуть співвідноситись, а також розуміння чіткої сфери їх застосування та значення їх вимог.

Відповідно, на думку Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону».

У цьому контексті Суд не може не брати до уваги вимоги статті 4.4.1 Закону про погашення зобов'язань платників податків, який передбачає, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення ПДВ із заявника (див. також рішення у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 57, від 14 жовтня 2010 року).

Вищезазначені міркування є достатніми, щоб надати Суду можливість дійти висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним у контексті статті 1 Першого протоколу. Відповідно, Суд постановляє, що було порушення цього положення.

Відтак, згідно з положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою зокрема для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним судом у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 812/1188/17 (реєстраційний № в ЄДРСР 73874401) та від 13 червня 2018 року у справі № 812/790/17 (реєстраційний № в ЄДРСР 74768752), яку, за правилами, визначеними частиною п'ятою статті 242 КАС України, враховує суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно збільшено ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД суму податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно.

Крім того, судом встановлено, що, починаючи з 21.03.2016 (дата державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно магазин «Абсолют») у ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД був відсутній об'єкт оподаткування - земельна ділянка, розташована за адресою: місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 44, відповідно й обов'язок сплати орендної плати за користування цією земельною ділянкою, оскільки відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України перехід права власності на будівлю, споруду обумовлює й перехід обов'язку сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій такий об'єкт нерухомості розташований.

Натомість відповідачем жодним чином вказані обставини не враховані та безпідставно збільшено ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД суму грошового зобов'язання з орендної плати за користування земельними ділянками за об'єктом оподаткування - земельною ділянкою, розташованою за адресою: місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 44, за період з 21.03.2016 по 31.12.2016 та за 2017 рік.

Твердження представника відповідача про те, що контролюючому органу не було відомо про такі обставини, жодним чином не спростовують факту відсутності у ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД вищевказаного об'єкту оподаткування та обов'язку сплати орендної плати за користування цією земельною ділянкою, відповідно судом до уваги не приймаються.

Що стосується тверджень представника позивача, що внаслідок виникнення обставин непереборної сили, дія яких ще не закінчилася, ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД дотепер має право звернутися до відповідача за збільшенням граничних строків подання податкової декларації з плати за землю за 2015-2017 роки, відповідно й за перенесенням граничних строків сплати податкових зобов'язань, суд вважає їх безпідставними та не враховує, з огляду на таке.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Так, пунктами 32.1 та 32.2 статті 32 Податкового кодексу України визначено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Статтею 100 Податкового кодексу України визначений порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, зокрема:

- платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання (пункт 100.2);

- підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.4);

- підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.5).

Порядок застосування статті 100 Податкового кодексу України визначений Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574.

З вищевикладеного слідує, що Податковим кодексом України передбачено можливість зміни строків сплати податку та збору виключно у формі розстрочки чи відстрочки. Відповідно, перенесення строків сплати податків та зборів шляхом зміни граничних строків подання податкової звітності не допускається.

Судом встановлено, що на час проведення камеральної перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД не зверталося до ГУ ДФС у Луганській області за зміною строку сплати грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки.

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 Податкового кодексу України граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

У відповідності до підпункту 102.6.4 пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, підлягають продовженню керівником (його заступником або уповноваженою особою) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально.

Порядок застосування пунктів 102.6-102.7 Податкового кодексу України у спірному періоді було визначено Порядком застосування пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1044.

З матеріалів справи судом встановлено, що на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД також не скористалося правом звернення до контролюючих органів за збільшенням граничних строків подання податкових декларацій по сплаті за землю.

Що стосується тверджень позивача, що настання обставин непереборної сили підтверджено висновком Луганської РТПП від 25.07.2014 № 25.12-762, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 6.2 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3) (далі - Регламент), тут і надалі у редакції чинній на час отримання позивачем сертифікатів, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Заява на засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) подається за підписом керівника підприємства, організації або, за його дорученням, довіреною особою. В заяві вказуються наявність за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом встановлених зобов'язань, передбачений ними термін, обсяги і умови їх виконання, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), початок їх виникнення і термін дії, які, на думку зацікавленої сторони, унеможливили виконання цих зобов'язань. Окремо, у випадку наявності, в заяві вказуються договором (контрактом) або нормативним актом передбачені обставини, що звільняють сторони від відповідальності, перераховані події, які сторони погодилися вважати (або нормативний акт встановлює) форс-мажорними, орган країни, що засвідчує/підтверджує факт настання обставин форс-мажору; термін повідомлення сторони про їх настання, які саме зобов'язання за договором (контрактом) не можуть бути виконані внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), з посиланням та наданням доказів таких обставин (пункт 6.3 розділу 6 Регламенту).

За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (пункт 6.11 розділу 6 Регламенту).

Згідно з пунктом 6.12 розділу 6 Регламенту сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної торгово-промислової палати. У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо податкових обов'язків / обов'язкових платежів вказується інформація про заявника, місце державної реєстрації, ідентифікаційний код, державна податкова інспекція, в якій платник податків зареєстрований, зобов'язання, обставини, докази, на які посилається зацікавлена особа, що унеможливлюють виконання податкових обов'язків / здійснення обов'язкових платежів у встановлений термін, та інші відомості, зокрема, про неможливість здійснення господарської діяльності тощо.

Отже, з огляду на вищевикладене, можна дійти висновку, що сертифікат (висновок) ТПП обов'язково повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини (події), що об'єктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обов'язку зі сплати податків.

Оскільки дія кожного окремого сертифіката (висновка) ТПП, наданого у кожному конкретному випадку, обмежується датою надання такого сертифікату, чинність такого документа може поширюватися на правовідносини, що виникли з дати настання форс-мажорних обставин (з дати початку АТО) у конкретному випадку і до дати надання такого сертифіката (висновку).

Відповідно, висновок Луганської РТПП, виданий позивачу у 2014 році, не може засвідчувати настання обставин непереборної сили на майбутнє, оскільки, як вже вищевказано, сертифікат (висновок) вичерпує свою дію датою його надання.

Також, дослідженням висновку Луганської РТПП встановлено його невідповідність вимогам пункту 6.12 розділу 6 Регламенту, оскільки у висновку відсутня така обов'язкова інформація, як інформація про заявника, місце державної реєстрації заявника, державна податкова інспекція, в якій платник податків зареєстрований, конкретні податкові зобов'язання, виконання яких є неможливим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновок Луганської РТПП від 25.07.2014 № 25.12-762 не є належним доказом існування обставин непереборної сили для позивача у періоді 2015-2017 років, що унеможливили виконання ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД обов'язків платника орендної плати з юридичних осіб за користування земельними ділянками у 2015-2017 роках щодо нарахування та сплати податку протягом граничних строків, подання податкового звітності.

Відповідно, наявність такого висновку жодним чином не свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не має наслідком його скасування.

Хоча судом і не прийнято частину доводів позивача, суд з вищевикладених підстав дійшов висновку, що ГУ ДФС у Луганській області безпідставно збільшено ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб.

Безпідставність збільшення податкових зобов'язань обумовлює й безпідставність застосування штрафу у розмірі 25% від суми неправильно визначеного податкового зобов'язання.

Внаслідок встановлення судом обставин, що мають суттєве значення для обрахунку розміру орендної плати за користування земельними ділянками, які не враховані контролюючим органом при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також відсутність повноважень у суду перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу у питаннях визначення грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2018 № 0009301206 повністю.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 35533,92 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 22.03.2018 № 4174 (арк. спр. 3).

Відповідно, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 35533,92 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Леніна, будинок 53, код за ЄДРПОУ 20163224) до Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 39591445) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2018 № 0009301206 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 12.03.2018 № 0009301206, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 2368927,86 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 1895142,29 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 473785,57 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 39591445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Леніна, будинок 53, код за ЄДРПОУ 20163224) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 35533,92 грн (тридцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять три гривні 92 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 02 липня 2018 року.

Суддя К.О. Пляшкова