Вирок № 75023072, 18.06.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/2848/18

Провадження № 1-кп/185/394/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Самоткан Н.Г.

секретаря судових засідань Муржиєвої І.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040010000025 від 07 лютого 2018 року, з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вербуватівка, Юр’ївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді старшого інспектора Павлоградського міськрайонного відділу Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань та пробації Міністерства юстиції, у званні «майор внутрішньої служби», одруженого, маючого на утриманні дитину з інвалідністю 2 групи - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, -

за участю:

прокурора - Дичка С.М.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисників - адвоката Соколова В.І., адвоката Кречетникової О.А.

В С Т А Н О В И В:

У Павлоградському міськрайонному відділі південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарання та пробації Міністерства юстиції, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 59, в період з 01 січня 2017 року на посаді старшого інспектора працював майор внутрішньої служби ОСОБА_2.

Згідно ст.ст. 1, 10, 14, 29 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Кримінально-виконавча інспекція - орган, який виконує покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу. Нагляд за дотриманням законності в діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється в порядку, визначеному Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну кримінально виконавчу службу» на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи і установи виконання покарань.

Згідно з п. «Д» ч. 1 ст. 3, Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, які в установленому законом порядку притягаються до кримінальної відповідальності.

Згідно законодавства майор внутрішньої служби ОСОБА_2, як старший інспектор державної кримінально-виконавчої служби є службовою особою.

22 вересня 2017 року вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області громадянина ОСОБА_6 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді одного року обмеження волі.

Цим же вироком на підставі ст. 75 КК України, громадянин ОСОБА_6 було звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на один рік, з виконанням обов'язків, передбачених п. 1, 2, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, тобто періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за поведінкою засудженого ОСОБА_6 рішенням начальника Павлоградського міськрайонного відділу Південно - Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції було покладено на старшого інспектора Павлоградського міськрайонного відділу Південно - Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції майора внутрішньої служби ОСОБА_2

Пунктом 2.7 Розділу IV Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 року N 270/1560, передбачено, що працівники інспекції уповноважені встановлювати періодичність та дні проведення реєстрації засуджених осіб.

Пунктом 2.8. Розділу IV цієї ж Інструкції передбачено, що у разі невиконання покладених на засудженого обов'язків до них працівниками інспекції можуть бути застосовані застереження у виді письмового попередження.

Відповідно до пункту 4.14. Розділу IV цієї ж Інструкції періодичність явки на реєстрацію встановлюється працівником інспекції від одного до дванадцяти разів на квартал. Періодичність явки на реєстрацію може змінюватися працівником інспекції в залежності від поведінки засудженої особи, виконання нею обов'язків.

17 листопада 2017 року старшим інспектором ОСОБА_3. щодо засудженого ОСОБА_6 була винесена постанова про встановлення днів явки для реєстрації, якою ОСОБА_6 був зобов'язаний з'являтися для реєстрації до Павлоградського міськрайонного відділу Південно - Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції першого вівторка кожного місяця, тобто тричі на квартал.

У січні 2018 року громадянин ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_2 про намір змінити місце проживання у зв'язку із працевлаштуванням за межами Дніпропетровської області.

Тоді ж у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за вчинення в інтересах останнього дій з використанням свого службового становища.

06 лютого 2018 року, о 14 год. 00 хв. засуджений ОСОБА_6, за поведінкою якого здійснює нагляд старший інспектор ОСОБА_3., прибув для чергової реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за адресою м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 59, та повідомив останнього про намір змінити місце проживання у зв'язку із працевлаштуванням у іншій області. Тоді ж старший інспектор ОСОБА_3., діючи умисно попрохав у громадянина ОСОБА_6, надати неправомірну вигоду у сумі 7000 гривень, за зміну періодичності явки на реєстрацію ОСОБА_6 та не застосування до останнього застереження у виді письмового попередження за невиконання покладених на засудженого ОСОБА_6 судом обов'язків, тобто нез'явлення для реєстрації у визначені дні. ОСОБА_6 погодився на незаконне прохання старшого інспектора ОСОБА_3. В той же час, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_6 про необхідність передачі обумовлену неправомірну вигоду у строк до 16 години 09 лютого 2018 року.

09 лютого 2018 року о 15 год. 55 хв. громадянин ОСОБА_6, не бажаючи настання можливих негативних для себе наслідків, знаходячись на зупинці громадського транспорту у м. Павлограді по вул. Дніпропетровській поблизу б. 18/1, передав, а старший інспектор ОСОБА_2., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, одержав неправомірну вигоду у сумі 7000 гривень за вчинення в інтересах громадянина ОСОБА_6 дій з використанням наданого йому службового становища, а саме за зміну періодичності явки на реєстрацію ОСОБА_6 та не застосування до останнього застереження у виді письмового попередження за невиконання покладених на засудженого ОСОБА_6 судом обов'язків, тобто нез'явлення для реєстрації у визначені дні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 368 КК України, як прохання надати неправомірну вигоду для себе за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, а також одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

04 квітня 2018 року між заступником військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України Орешком С.І. та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_2, в присутності захисників - адвоката Соколова В.І. та адвоката Кречетникової О.А., була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання.

Згідно даної угоди, обвинувачений ОСОБА_2 згоден з кваліфікацією вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався визнати її у судовому засіданні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 368 КК України у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі п'ятисот (1500) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі двадцять п'ять тисяч п'ятсот (25500) грн. Крім того, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_2 додаткового покарання, у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах Міністерства юстиції України на строк 3 роки.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину, у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання й затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі, просив затвердити зазначену угоду.

Прокурор просив затвердити угоду в підготовчому судовому засіданні.

Захисники - адвокат Соколов В.І. та адвокат Кречетникова О.А. також просили затвердити укладену між прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості, оскільки укладений акт відповідає діючому кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Частина 4 статті 469 КПК України передбачає, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні в тому числі щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між заступником військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України Орешком С.І. та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_2 від 04 квітня 2018 року і призначення обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджену сторонами міру покарання у вигляді штрафу.

Міра запобіжного заходу за кримінальним провадженням обвинуваченому обрана не була.

Під час проведення досудового розслідування проводились судово-технічна експертиза та судова експертиза спеціальних хімічних речовин, на проведення якої було витрачено 2574,00 грн.

Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.

Частина 2 статті 124 КПК України передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 винен у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за описаних у вироку обставинах, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави вартість проведених експертиз у розмірі 2574,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 04 квітня 2018 року укладену між заступником військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України Орешком Сергієм Івановичем та обвинуваченим ОСОБА_2 за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі п'ятисот (1500) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі двадцять п'ять тисяч п'ятсот (25500) грн., з позбавленням права обіймати посади в органах Міністерства юстиції України на строк 3 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком залишити у вигляді застави у розмірі 140960,00 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави вартість проведених експертиз у розмірі 2574,00 гривень.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, а саме:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.4, ч.6, ч.7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч.4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Н.Г.Самоткан