Ухвала суду № 75023030, 27.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 червня 2018 р. Справа №805/3706/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представник відповідача 1 не з'явився

представник відповідача 2 не з'явився

розглянувши у підготовчому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "КБ "Промекономбанк" Костенка Ігоря Івановича (АДРЕСА_2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул.. Січових стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016) про скасування рішення, -

ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів у ПАТ «КБ «Промекономбанк» Костенка Ігоря Івановича (надалі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01 лютого 2018 року № 327.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у випадку, коли Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було затверджено умови проведення відкритих торгів з продажу майна, організатором були проведені торги та було повідомлено переможця про результати відкритих торгів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має повноважень скасовувати ані торги, ані їх результати.

Обгрунтовуючи належність обраної юрисдикції розгляду справи, позивач із посиланням на ст. 25 КАС України, зазначає, що справа підсудна Донецькому окружному адміністративному суду, оскільки оскаржуване рішення стосується лише прав позивача.

26 червня 2018 року до суду надійшов відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за змістом якого відповідач-2 проти позовних вимог заперечує та зазначає, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що передбачені Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються. Вказані повноваження носять характер дискреційних, з огляду на що, скасування судом оспорюваного рішення Фонду може свідчити про втручання суду у дискреційні повноваження відповідача-2, що в силу чинної судової практики Верховного суду є неприпустимим.

Відповідач-1 відзив на позовну заяву, у встановлений строк, до суду не надсилав.

У судовому засіданні від 27 червня 2018 року позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали та просили її задовольнити.

Відповідач-1 та відповідач-2 у судове засідання не з'явились, щодо причин неявки суду пояснень не надали, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, з огляду на нормативний припис ч.1 ст. 205 КАС України, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідачів.

Судом встановлені такі фактичні обставини, що вбачаються із наданих сторонами заяв по суті справи, не є спірними та зумовили звернення позивача до суду.

07 червня 2017 року відбулись електронні торги (лот Q80169b6877) щодо продажу нерухомого майна площею 329,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Переможцем торгів згідно протоколу від 07 червня 2017 року № ЕА-2017-05-24-000061-а визнано ОСОБА_2

Договір банку з переможцем торгів у встановлені строки укласти не вдалось. З огляду на те, що усунення всіх перешкод для укладення договору потребувало часу Протоколом комісії з розгляду скарг та підготовки пропозицій стосовно організації та проведення відкритих торгів з продажу активів банків, що виводяться з ринку чи ліквідуються від 27 червня 2017 року № 04/17к визнано наявність підстав для продовження строку для укладення договору до 42 робочих днів.

Проте, зі спливом даного терміну, зібрати усі необхідні документи та інформацію для укладення договору сторонам не вдалось.

Листом від 26 жовтня 2017 року № 497 Уповноважена особа звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням скасувати результати відкритих торгів, які відбулись 07 червня 2017 року (лот Q80169b6877).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01 лютого 2018 року № 327 «Про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активу ПАТ «КБ «Промекономбанк», на підставі п. 7 розділу VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 року № 388, зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 20.04.2016 за № 606/28736 та ч. 6 ст. 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» результати вказаних електронних торгів були скасовані, зобов'язано повернути переможцю електронних торгів сплачені ним гарантійний внесок та кошти за лот у повному обсязі та забезпечити повторне подання уповноваженому структурному підрозділу Фонду пропозиції щодо продажу активу (майна), що зазначений у п. 1 цього рішення, для їх винесення на розгляд Фонду.

Ухвалюючи висновок про закриття провадження у справі, правова позиція суду обґрунтована наступним.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Позивачем оскаржуються рішення відповідача-2, яким скасовано результати електронних торгів.

В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Частина 1 ст. 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно визначення, що міститься у ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під вжитим у цій процесуальній нормі терміном «суб'єкт владних повноважень» розуміється - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративного суду належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав вважати спір публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

При цьому слід мати на увазі, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Відтак помилковим є застосування статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних/господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III), за змістом статті 2 якого банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі Закон № 4452) установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 4452 фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 цього Закону).

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду можуть мати як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містити владної складової, є спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

У розумінні Закону № 4452 неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом № 2121-III. Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

За змістом частин першої, третьої статті 34 Закону № 4452 Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина п'ята статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку (частини перша, друга статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Таким чином, із моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. При цьому у приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України.

Водночас, визначений статтею 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

Оскільки позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо поточного управління майном банку, такий спір, на переконання суду, не є публічно-правовим.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина 2 ст. 238 КАС України регламентує дії суду у разі застосування вказаного вище пункту ст. 238 КАС України, а саме: про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Наслідки закриття провадження у справі передбачені ст. 239 КАС України.

Так частиною 1 вказаної статті передбачено обов'язок суду роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справ, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу.

На виконання вказаного обов'язку, виходячи із суб'єктного складу даних правовідносин та на підставі встановленого характеру та суті спору, суд вважає, що дана категорія справ має розглядатись за правилами Цивільного процесуального кодексу України місцевим загальним судом.

Повноваження суду щодо прийняття судових рішень за наслідками підготовчого провадження передбачені ст. 183 КАС України.

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України встановлено повноваження суду щодо винесення ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно ч. 2 ст. 238 КАС України судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 409, 60 грн., підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "КБ "Промекономбанк" Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення - закрити.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.

Роз'яснити позивачу що даний позов підлягає до розгляду судом загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Повернути заявнику сплачений ним судовий збір згідно платіжного доручення №QS14324401 від 22.05.2018 р. в сумі 1406 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок з Державного бюджету України.

Ухвалу прийнято у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 27 червня 2018 року. Повний текст судового рішення виготовлений 02 липня 2018 року.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 1 ст. 256 та ч. 2 ст. 238 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена.

Суддя Буряк І. В.