Рішення № 75022493, 27.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 р. Справа№805/3231/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідачів - Вірченко Ю.М. - довір. від 10.01.2018 року № 15/07-22

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_2

до відповідачів:

1. Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України

2. Міністерства юстиції України

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій щодо надання на запит від 26.08.2017 року неповної інформації та з порушенням встановленого законом строку, зобов'язання надати відповідну інформацію на запит від 26.08.2017 року по суті запитуваних питань в повному обсязі та зобов'язання надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Доводи адміністративного позову обґрунтовує тим, що відповідач, як вважає позивач, надаючи неповну інформацію на запит та з порушенням встановленого строку діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений нормами чинного законодавства з питань доступу до публічної інформації.

Вказує на порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Зазначає, що відповідачем порушений строк надання відповіді на запит, оскільки запит отриманий відповідачем 01.09.2017 року, а відповідь надана, як стверджує позивач, 21.09.2017 року.

Наполягає на тому, що відповідачем фактично не надана відповідь на запит позивача в повному обсязі через посилання на відсутність систематизації запитуваної інформації.

На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 06.06.2018 року до участі у справі в якості другого відповідача залучене Міністерство юстиції України.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що, надаючи відповідь на звернення позивача Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а саме, статтею 7 Закону України «Про звернення громадян».

Вказує на те, що відповідь на звернення позивача надана у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк.

Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

26.08.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України з запитом на отримання публічної інформації, в якому просив повідомити :

- перелік тестових питань теоретичної частини для складання кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, які розроблені безпосередньо головою Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_5;

- перелік тестових питань теоретичної частини для складання кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, які розроблені безпосередньо членом Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_6 (а.с. 8).

Згідно витягу з офіціального сайту «Укрпошта», відправлення № 8755701004116, яке відповідає зазначеному на фіскальному чеку про надіслання запиту до «Мін Юст Укр», отримане уповноваженою особою відповідача «вручене: за довіреністю» 01.09.2017 року о 19 год. 30 хв.(а.с. 8а-10).

11.09.2017 року Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслав на адресу ОСОБА_2 лист № ПГ-ЮР-2392/205 щодо результатів розгляду звернення, в якому зазначив, що питання автоматизованого анонімного тестування розроблені та затверджені Тимчасовою Кваліфікаційною комісією приватних виконавців Міністерства юстиції України з метою добору осіб, здатних професійно виконувати обов'язку приватного виконавця, що відображено у протоколі Комісії від 10.02.2017 року № 3.

Крім того, у зазначеній відповіді роз?яснене, що повідомити, які питання розроблені безпосередньо окремими членами комісії, не вбачається можливим у зв'язку з відсутністю необхідності систематизації даної інформації (а.с. 11).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо надання на запит від 26.08.2017 року неповної інформації та з порушенням встановленого законом строку, зобов'язати відповідача надати відповідну інформацію на запит від 26.08.2017 року по суті запитуваних питань в повному обсязі та зобов'язати відповідача надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Тобто, відповідачі у справі, в розумінні зазначеної норми закону, є розпорядниками публічної інформації.

Суд вважає неправомірним довід позивача про надання на його запит відповідачем неповної інформації, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає: порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця; перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону; порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту; порядок складання кваліфікаційного іспиту; порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями.

Згідно ст. 19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців. Положення про Кваліфікаційну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.

Відповідно до п. 3 Положення про Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерством Юстиції України від 05.082016 року № 2430/5 основними завданнями тимчасової кваліфікаційної комісії є:

- визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця;

- вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця.

Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Кваліфікаційна комісія визначає дату складення кваліфікаційних іспитів; розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування; розглядає документи, подані особами, які мають намір отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця, на відповідність вимогам, визначеним цим Законом; проводить кваліфікаційні іспити та затверджує їх результати; приймає рішення про видачу посвідчення приватного виконавця.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, до подання заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту зобов'язана пройти навчання і стажування приватного виконавця. Особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, після проходження навчання, стажування приватного виконавця подає до Кваліфікаційної комісії заяву про допуск до складення кваліфікаційного іспиту разом із документами, які підтверджують відповідність особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону, а також декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Кваліфікаційна комісія проводить перевірку достовірності документів та відомостей, поданих особою. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Кваліфікаційна комісія приймає рішення про, зокрема, допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту.

Згідно ст. 21 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Кваліфікаційна комісія проводить кваліфікаційний іспит протягом трьох місяців з дня надання допуску особі до складення кваліфікаційного іспиту. Про дату та місце проведення кваліфікаційного іспиту повідомляються особи, допущені до його складення. Інформація про кваліфікаційний іспит не пізніш як за сім днів до дня його проведення розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та веб-сайті Асоціації приватних виконавців України. На іспиті мають право бути присутніми представники Асоціації приватних виконавців України, громадських об'єднань та засобів масової інформації. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця. Особі, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, Міністерство юстиції України на підставі відповідного рішення Кваліфікаційної комісії протягом 10 днів з дня складення кваліфікаційного іспиту видає посвідчення приватного виконавця.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців здійснює повноваження кваліфікаційної комісії до скликання з'їзду приватних виконавців України.

З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що на відповідача у справі покладений обов?язок щодо забезпечення діяльності Міністерства юстиції України, зокрема, розробити та затвердити перелік питань автоматизованого анонімного тестування для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

Тобто, перелік питань автоматизованого анонімного тестування розробляється з метою визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця та норми чинного законодавства не містять обов?язку конкретизації інформації щодо розроблених питань окремими членами комісії.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідь, надана позивачу на його звернення, містить повну інформацію стосовно запитуваних питань, тому позовні вимоги в частині зобов?язання надати відповідну інформацію задоволенню не підлягають.

Суд вважає, також, необгрунтованим довід позивача про порушення відповідачем строку розгляду заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до преамбули Закону України «Про звернення громадян» цей закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

Як зазначалось раніше, 26.08.2017 року позивач звернувся до відповідача із зверненням.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Частиною 1 ст. 15 «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване позивачем, заява позивача від 26.08.2017 року надійшла до органу владних повноважень 01.09.2017 року, відповідь надана 11.09.2017 року, тобто, у встановлений чинним законодавством строк.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду зобов'язувати подати суб'єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності дій щодо розгляду звернення позивача та надання відповіді на нього, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В розумінні статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Законом України «Про доступ до публічної інформації», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій щодо надання на запит від 26.08.2017 року неповної інформації та з порушенням встановленого законом строку, зобов'язання надати відповідну інформацію на запит від 26.08.2017 року по суті запитуваних питань в повному обсязі та зобов'язання надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Давиденко Т.В.