Рішення № 75022478, 27.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 р. Справа№805/3287/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб’єва І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

11 травня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради (далі - УСЗН), у якому Позивач просить:

- визнати протиправними дії Відповідача щодо прийняття рішення від 26 січня 2018 року про скасування рішення від 14 грудня 2015 року та розпорядження від 09 серпня 2016 року щодо надання Позивачу адресної допомоги на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов’язати Відповідача поновити виплату Позивачу адресної допомоги на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з моменту припинення виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було взято на облік в Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради, як особу, яка перемішується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Зазначає, що отримував грошову допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 19 січня 2015 року по 18 травня 2015 року. З 19 травня 2018 року виплата допомоги була припинена. Після цього він звертався до відповідача з заявами про призначення щомісячної адресної допомоги. Однак у призначенні допомоги відмовлено.

26 січня 2018 року Відповідачем прийнято рішення про скасування рішення управління про призначення щомісячної адресної допомоги від 14 грудня 2015 року та розпорядження від 09 серпня 2016 року.

В рішенні зазначено, що виплата була припинено відповідно до пункту 3 Постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі – Порядок №505) – особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога не призначається.

Позивач вважає дії відповідача неправомірними, оскільки має право на отримання щомісячної адресної допомоги як особа, яка працювала без перерви трудового стажу з 31 грудня 2014 року.

Ухвалою суду від 16 травня 2018 року у справі відкрито спрощене провадження та призначено засідання на 12 червня 2018 року.

12 червня 2018 року відкладено розгляд справи до 25 червня 2018 року.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити. Посилається на те, що допомога призначена та виплачена з 19 січня 2015 року по 18 березня 2015 року у розмірі 442,00 грн, з 19 березня 2015 року по 18 травня 2015 року у розмірі 221,00 грн. Допомога припинена з 19 травня 2015 року у зв’язку із тим, що заявник не працевлаштувався.

Відповідач відмовив у призначенні адресної допомоги за заявою Позивача від 26 серпня 2015 року на підставі пункту 3 Порядку №505, тобто особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога на наступний строк не призначається.

З 04 грудня 2015 року по 14 січня 2016 року адресну допомогу призначено помилково та продовжено виплату з 15 січня 2016 року по 03 червня 2016 року в сумі 442,00 грн, відповідно до заяви Позивача від 04 грудня 2015 року.

На звернення з заявою від 16 серпня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомоги на підставі пункту 3 Порядку №505.

Рішенням від 26 січня 2018 року скасовано рішення і розпорядження, якими помилково призначена адресна допомога.

До судового засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку сторін, суд на підставі частини дев’ятої статті 205 КАС України здійснює розгляд цієї справи у письмовому провадженні.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини п’ятої статті 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (довідка від 13 січня 2015 року № НОМЕР_2).

19 січня 2015 року Позивач звернувся до УСЗН із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання.

Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 23 січня 2015 року адресна допомога призначена з 19 січня 2015 року по 18 березня 2015 року у розмірі 442,00 грн, з 19 березня 2015 року по 18 травня 2015 року у розмірі 221,00 грн.

26 серпня 2015 року Позивач звернувся до УСЗН із заявою про продовження виплати щомісячної адресної допомоги.

Рішенням від 01 вересня 2015 року Позивачу відмовлено в призначенні щомісячної адресної допомоги, у зв’язку з тим,що за зверненням від 26 серпня 2015 року допомогу призначити нема підстав відповідно до пункту 3 Порядку №505 – особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога не призначається.

04 грудня 2015 року Позивач звернувся до УСЗН із заявою про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 14 грудня 2015 року адресна допомога призначена з 04 грудня 2015 року по 14 січня 2016 року у розмірі 442,00 грн.

Розпорядженням від 09 серпня 2016 року виплата адресної допомоги продовжена з 15 січня 2016 року по 03 червня 2016 року у розмірі 442,00 грн.

16 серпня 2016 року Позивач звернувся до УСЗН із заявою про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням від 26 серпня 2016 року Позивачу відмовлено в призначенні щомісячної адресної допомоги, у зв’язку з тим,що за зверненням від 16 серпня 2016 року допомогу призначити нема підстав відповідно до пункту 3 Порядку №505 – особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога не призначається.

Рішенням УСЗН від 26 січня 2018 року про скасування рішення управління про призначення щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг скасовано рішення управління від 14 грудня 2015 року та розпорядження від 09 серпня 2016 року про призначення щомісячної адресної допомоги відповідно до пункту 3 Порядку №505 (особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога не призначається).

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505.

Відповідно до пункту 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Разом з цим, з огляду на інші положення пункту 2 Порядку, така допомога могла бути призначена і на кожний наступний шестимісячний строк, у випадку подання представником сім'ї до уповноваженого органу заяви, в якій повідомляється про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'явлення довідки всіх членів сім'ї про взяття їх на облік як осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Згідно із пунктом 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї.

Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, встановлено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім"ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім"ї (далі - уповноважений представник сім"ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) - 884,00 грн. на одну особу (члена сім"ї); для працездатних осіб - 442,00 грн. на одну особу (члена сім"ї).

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до пункту 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, до заяви, в якій уповноважений представник сім'ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім'ї.

Згідно із пунктом 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, грошова допомога не призначається у разі, будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Таким чином, для продовження отримання особою щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, необхідно дотримання таких умов:

- особа повинна постійно проживати на території України;

- особа повинна бути внутрішньо переміщеною;

- особа повинна знаходитися на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад;

- уповноважений представник сім'ї особи, яка бажає отримати таку допомогу, повинен звернутися до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, письмові згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, і при цьому в заяві має бути повідомлено про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги;

- особа не повинна бути власником або мати членів сім'ї, які мають у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або членів сім'ї, які мають на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Виходячи з норм пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Виплата щомісячної адресної допомоги дійсно була припинена позивачу на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, проте суд не може погодитися із тим, що позивач після працевлаштування не має права на призначення щомісячної адресної допомоги.

Згідно із абзацом 8 пункту 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Із змісту вказаного абзацу 8 пункту 3, а також із змісту вищенаведених пунктів 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги вбачається, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Вказаний підхід відповідає не тільки нормам вищенаведеного Порядку, але також відповідає духу та меті надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які полягають в тому, що така допомога протягом послідових шестимісячних періодів надається всім внутрішньо переміщеним особам або сім'ям внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштувалися на новому місці проживання та не є власниками житлових приміщень, розташованих в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, або не мають на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Суд звертає увагу на те, що діючим Порядком не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Суд враховує, що позивач 04 грудня 2015 року звернувся з заявою про призначення грошової допомоги та зазначенням про працевлаштування з 04 листопада 2015 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці ОСОБА_1 від 13 серпня 2002 року Серії АХ №755414. Відповідачем правомірно призначено допомогу рішенням від 14 грудня 2015 року та продовжено період виплати розпорядженням 09 серпня 2016 року.

Таким чином, скасування вищезазначеного рішення і розпорядження спірним рішенням від 26 січня 2018 року, у зв’язку із тим, що відповідно до пункту 3 Порядку №505 (особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога не призначається), є протиправним, а таке рішення підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що Позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, а повним та належним способом вважає саме визнання протиправним та скасування рішення Відповідача від 26 січня 2018 року.

Стосовно позовних вимог в частині зобов’язання відповідача відновити виплату позивачу адресної допомоги з дня припинення її виплати, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протиправне припинення виплати ОСОБА_1 адресної допомоги Відповідачем не здійснювалося. А тому, поновлення виплати адресної допомоги з дати припинення такої виплати не є можливим.

Рішення, у яких Відповідач приходив до висновку про відмову в призначенні адресної допомоги не оскаржувалися, не визнані протиправними та не є предметом оскарження у цій справі.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У цьому випадку, суд наголошує, що вихід за межі позовних вимог не є можливим, у зв’язку із тим, що правовідносини щодо відмови в призначенні адресної грошової допомоги лежать поза межами строку звернення до суду.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується квитанцією від 27 квітня 2018 року № 70, позивач за подання адміністративного позову сплатив 704,80 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідно до пункту третього статті 139 КАС України суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 352,40 грн, здійснені ОСОБА_1, за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради (85327, Донецька область, м. Мирноград, м-н Молодіжний, буд. 59; код ЄДРПОУ 25953304) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Мирноградської міської від 26 січня 2018 року про скасування рішення управління про призначення щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з судового збору у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Рішення постановлено в письмовому провадженні. Повний текст рішення складено та підписано 27 червня 2018 року на підставі частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Аляб'єв І.Г.