Ухвала суду № 75022469, 25.06.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.06.2018

Справа № 320/4897/18

УХВАЛА

25 червня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Редько О.В., при секретарі – Колесніковій Л.В

розглянувши у судовому засіданні в м. Мелітополі Запорізької області вул. Шмідта, 11 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про поновлення порушених житлових прав, скасування реєстрації місця проживання, визнання приватизації квартири недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та вселення в житлове приміщення, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про поновлення порушених житлових прав, скасування реєстрації місця проживання, визнання приватизації квартири недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та вселення в житлове приміщення.

Позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на майно відповідача, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (Дзержинського) у м. Запоріжжі, яка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_3

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 05.09.2001р. рішенням Мелітопольського міського суду мати позивачів ОСОБА_4 виселили з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення та зобов’язали Мелітопольське виробниче ремонтно-експлуатаційне управління укласти тимчасовий договір житлового найму на квартиру АДРЕСА_2 до досягнення неповнолітніми ОСОБА_1 та ОСОБА_1 0.0. повноліття, а саме до 20.04.2012 року. Виконуючи рішення № 2-1759-00 Мелітопольського міського суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влаштували до школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків. В квартирі АДРЕСА_2 залишилась проживати їх рідна сестра ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 01.09.2010 р. по 30.06.2013р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 навчались в Державному навчальному закладі «Осипенківський професійний аграрний ліцей» де були тимчасово зареєстровані в гуртожитку ліцею за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко, вул. Суворова, 11. ОСОБА_5 18.04.2016р., померла. Також стало відомо, що ОСОБА_5 у 2013 році звернулася с заявою до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про реєстрацію на свою житлову площу в квартирі АДРЕСА_2, гр. ОСОБА_3 і 09.10.2013р. громадська комісія с житлових питань виконкому надала згоду на її реєстрацію. Після смерті ОСОБА_5 відповідачка звернулася до міської ради з заявою на приватизацію спірної квартири, що призвело до порушення прав споживачів.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

З позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо житлових прав.

Вказані вимоги мають немайновий характер, однак позивач просить суд накласти арешт на майно належне відповідачеві, що не узгоджується з його позовними вимогами щодо поновлення порушених житлових прав, скасування реєстрації місця проживання, визнання приватизації квартири недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та вселення в житлове приміщення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суддею беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.9ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимогст.151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність даних про необхідність застосування заходів забезпечення позову, їх виду, оскільки арешт квартири не узгоджується з позовними вимогами, позивачем не доведена імовірність відчуження квартири відповідачем, не надано доказів з цього приводу, а отже суд не вбачає можливим на даний час вирішити питання про забезпечення позову шляхом арешту майна, що може мати наслідком невиправдане обмеження прав відповідача як власника щодо розпорядження своїм майном. До того ж, заявником необґрунтовано та не доведено обставин існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та наміру відповідача, розпорядитись своєю власністю.

Таким чином, суд вважає можливим повернути заяву про забезпечення позову заявникові та роз’яснити останньому, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє можливості заявника повторно звернутися до суду з цією заявою після усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про поновлення порушених житлових прав, скасування реєстрації місця проживання, визнання приватизації квартири недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та вселення в житлове приміщення – повернути заявникові.

Повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про поновлення порушених житлових прав, скасування реєстрації місця проживання, визнання приватизації квартири недійсною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та вселення в житлове приміщення не позбавляє заявника повторно звернутися до суду з заявою про забезпечення позову.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом 15 днів з дня її складення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Повний текст ухвали складений 25.06.2018 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_6