Рішення № 75022133, 25.06.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/97/2018

Справа № 331/5338/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.. Грушевського, буд. № 1 «д», адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, буд. № 50) до ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : 60001, м. Запоріжжя, вул.Жуковського, 60) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.10.2010 р.,

В С Т А Н О В И В:

3.08.2017 р. ПАТ КБ « ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.10.2010 р. на загальну суму 64 000, 40 грн., яка складається з : заборгованості за кредитом – 4939,84 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 52046,08 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3490,65 грн, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг : штрафу ( фіксованої частини) – 500,00 грн., штрафу ( процентної складової) – 3023, 83 грн., та судових витрат у розмірі 1600, 00 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначило, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.10.2010 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_1. своїм особистим підписом підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановленні однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку – щомісяця в позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов договору.

У порушення умов договору ОСОБА_1 зобов”язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв”язку з чим у останньої, станом на 30.06.2017р., утворилась заборгованість в розмірі 64000 гривень 40 копійок, з яких: 4939 гривень 84 копійок – заборгованість за кредитом; 52046 гривень 08 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3490 гривень 65 копійок – заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень 00 копійок – штраф (фіксована частина); 3023 гривень 83 копійок – штраф (процентна складова).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.10.2010 року, станом на 30 червня 2017 року, на загальну суму 64000 гривень 40 копійок, з яких: 4939 гривень 84 копійок – заборгованість за кредитом; 52046 гривень 08 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3490 гривень 65 копійок – заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень 00 копійок – штраф (фіксована частина); 3023 гривень 83 копійок – штраф (процентна складова) та сплачений судовий збір.

Представник позивача у судове засідання не з’явилася, проте в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника банківської установи, із зазначенням, що банківська установа позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник, кожен в окремості, у судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від них до суду не надходило.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2017 року провадження у справі відкрито (а.с. 42).

05.12.2017 р. представник відповідача ОСОБА_3 надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що банківська установа в обґрунтування своїх вимог посилається на підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20.10.2010 року, проте банківською установою не надано суду підписаних відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надання банківських послуг, як і не надано доказів, які б свідчили про те, що саме ці ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Розрахунок заборгованості є суперечливим, оскільки містить невірно застосований розмір процентної ставки та зазначений розрахунок не оформлений належним чином. На підставі викладеного, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. (а.с. 63).

Ухвалою суду від 05.12.2017р. зобов»язано ПАТ КБ «ПриватБанк» надати в судове засідання для долучення до матеріалів справи: розгорнуту виписку по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1; копії ОСОБА_2 і правил надання банківських послуг, підписані відповідачем ОСОБА_1. (а.с. 65)

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

26.12.2017 р. від позивача по справі до суду надійшли копії документів, витребувані ухвалою суду від 05.12.2017р.. (а.с. 71-84).

Ухвалою суду від 23 січня 2018 року зазначена справа призначена до розгляду у підготовче судове засідання. (а.с. 87-88)

23.01.2018 р. від представника відповідача до суду надійшла письмова заява про застосування строків позовної давності. (а.с. 97)

Ухвалою суду від 23 лютого 2018 року судом проголошена перерва у підготовчому судовому засіданні та продовжено строк проведення підготовчого провадження по зазначеній справі до 23.04.2018р.. (а.с. 98-99)

Ухвалою суду від 28 березня 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 104)

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги письмові заперечення та заяву про застосування строку позовної давності, надані представником відповідача, приходить до наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У ч.2 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до заяви/договору, підписаної клієнтом встановлено, що «ОСОБА_2 та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, становлять між клієнтом та банком договір про надання банківських послуг, прийняття даних умов підтверджується підписом клієнта у заяві, на підставі якого в подальшому і була надана карта клієнту.

Така форма оформлення кредитного договору не суперечить діючому законодавству, оскільки укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При оформленні кредиту, заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, ОСОБА_2 надання банківських послуг, ОСОБА_4 користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Крім того, банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Тобто, в даному випадку, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, ОСОБА_2 надання банківських послуг, ОСОБА_4 користування платіжною карткою та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_1 своїм особистим підписом підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір.

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно п. 2.1.1.5.6 ОСОБА_2 надання банківських послуг, - У разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та ОСОБА_5), оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення ОСОБА_5, згідно п. 1.1.2.7 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 ОСОБА_2 надання банківських послуг, — при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 "ОСОБА_4 користування платіжною карткою", Боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку в часності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Відповідно до п. 1.1.2.4 "ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг" за незгодою зі зміною ОСОБА_4 та/або "Тарифів Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.

На підставі п. 1.1.3.2.3 "ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг". Банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України . наслідками порушення Боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно п. 2.1.1.3.5 "ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг" Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 "ОСОБА_4 користування платіжною карткою", ОСОБА_5 має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим Договором.

Згідно п. 1.1.3.2.2 "ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг" У разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення ОСОБА_5 має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов’язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов”язків та інших обов”язків за цим Договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509. 526. 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

У порушення умов договору ОСОБА_1 зобов”язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв”язку з чим у останньої, станом на 30.06.2017р., утворилась заборгованість в розмірі 64000 гривень 40 копійок, з яких: 4939 гривень 84 копійок – заборгованість за кредитом; 52046 гривень 08 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3490 гривень 65 копійок – заборгованість за пенею та комісією. (а.с. 5-6)

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, розміру встановлених процентів, комісій, відповідальності за неналежне виконання зобов'язань у вигляді штрафів у вигляді фіксованої суми та процентної складової.

Надалі, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно розрахунку заборгованості та виписки рахунку, 23 грудня 2013 року відповідач сплатила на погашення кредиту 300,00 грн., шляхом поповнення готівковими коштами через відділення банку.

Інших дій з платіжною карткою відповідач не здійснювала.

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії картки встановлений до 31 жовтня 2013 року, останній платіж по картці 23 грудня 2013 року, а позов подано до суду 03 серпня 2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Як вбачається із наданого розрахунку заборгованості, позивачем після 23 грудня 2013 року неодноразово в автоматичному режимі проводилося списання в рахунок погашення заборгованості, останнє списання 21.07.2014р. на суму 781,98 грн. (а.с. 75-84)

Наданий банком розрахунок може бути доказом розміру заборгованості, однак не свідчить про той факт, що саме боржником внесені кошти в рахунок погашення заборгованості та не є належним доказом переривання строку позовної давності, оскільки після 23 грудня 2013 року (останнього погашення відповідачем заборгованості за кредитом) всі списання проводилися в автоматичному режимі.

Матеріали справи не містять будь яких доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до банківської установи з відповідними заявами про списання банком будь-яких сум з її карткового рахунку на погашення заборгованості, що передбачено пунктом 4.6 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 4.6 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту в межах суми, що підлягають до виплати банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з карткового рахунку у випадку настання строків платежів по іншим договорам клієнта в розмірах, визначених цими договорами /договірне списання/, в межах платіжного ліміту карткового рахунку. Банк проводить списання коштів у грошовій одиниці України /іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України по договору, і купівлю/продаж іноземної валюти на Міжбанківському ОСОБА_6 України. Списання коштів з будь-якого рахунку клієнта, відкритого банком, оформлюється меморіальним ордером.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом або договором між банком та клієнтом.

Згідно визначенню, наданому в пункті 1.19-1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2011 року (в редакції Закону № 2056-IV від 06.10.2004 року) меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

В пункті 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затвердженої Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 року - в редакції Постанови НБУ № 132 від 15.04.2005 року) вказано, що меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку.

Враховуючи, що відповідач жодних проплат за період з 23 грудня 2013 року не здійснювала, із заявою про списання банком будь-яких сум з її карткового рахунку на погашення заборгованості не зверталась, таке списання банк зробив за власною ініціативою, а тому таке списання не може свідчити про визнання ОСОБА_1 боргу в повному обсязі, та про переривання строку позовної давності.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, наголошує на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 року, «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 року).

Аналізуючи перелічені норми матеріального та процесуального права, взявши до уваги встановлені у судовому засіданні обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк « ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.10.2010 р..

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатив судові витрати при розгляді справи: а саме судовий збір у сумі 1600 грн. (а.с. 2), а тому суд приходить до висновку, що в цій частині у задоволенні вимоги щодо стягнення судового збору слід також відмовити.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України ЦПК України, ст. ст. 267, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 622, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.. Грушевського, буд. № 1 «д», адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, буд. № 50) до ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : 60001, м. Запоріжжя, вул.Жуковського, 60) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.10.2010 р., відмовити.

Повний текст судового рішення складено 02 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г. Скользнєва

25.06.2018