Рішення № 75022052, 19.06.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.06.2018

Справа № 320/4749/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Редько О.В., за участі секретаря – Данчук К.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання дій протиправними,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_1 в вересні 2015 р. Мелітопольською виборчою комісією зареєстрована в якості кандидата в депутати Мелітопольської міської ради Запорізької області. На проведених місцевих виборах в м. Мелітополі Запорізької облшасті, які відбулися 25.10.2015 р., в складі представників від політичної партії «Опозиційний блок», обрана депутатом Мелітопольської міської ради. Після чого, постановою Мелітопольської міської виборчої комісії Запорізької області від 30.10.2015 № 120 ОСОБА_1 зареєстровано депутатом Мелітопольської міської ради Запорізької області.

10 листопада 2015 р., під час проведення першої сесії Мелітопольської міської ради VII скликання, на якому по регламенту відбулося вручення депутатам посвідчень, приймалось Рішення №1, відповідно до якого ОСОБА_1, була обрана на посаду секретаря Мелітопольської міської ради, шляхом таємного голосування, більшістю голосів.

Як вказує позивач, 13 червня 2017 р. об 16-40 годин, їй від журналістів Мелітопольських ЗМІ стало відомо, що в цей же день о 16-30 годині Мелітопольським міським головою та міською радою, в приміщені сесійної зали по вул. Грушевського 5 в м. Мелітополі, відбулося продовження засідання чергової тридцять першої сесії Мелітопольської міської ради, на якій було прийнято шляхом відкритого голосування рішення №17 від 13.06.2017 р. «Про втрату чинності рішення 1-ї сесії Мелітопольської міської ради №1 від 10.11.2015 р. «Про обрання ОСОБА_1 на посаду секретаря та шляхом таємного голосування №18 від 13.06.2017 р. «Про обрання секретаря Мелітопольської міської ради Запорізької області депутата ОСОБА_3».

Також позивачка зазначає, що вказаним рішенням №17 від 13.06.2017 р. було фактично визнано правильнійсть його прийняття, та скасовано раніше прийняте рішення цієї ради 10.11.2015 року згідно якого міська рада вирішила: вважати обраною на посаду секретаря Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання ОСОБА_1; виконання обов’язків міського голови покласти на секретаря Мелітопольської міської ради Запорізької області ОСОБА_1; надати ОСОБА_1, секретарю Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання, право підпису організаційно-розпорядчих документів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області до обраннґ Мелітопольського міського голови.

Позивачка зауважує, що законність прийняття рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 10.11.2015 року № 1 підтверджена рішенням суду по справі № 320/1806/15, яке набрало законної сили.

На думку позивача, дії відповідача по проведенню продовження пленарного засідає незаконними, а прийняті рішення підлягають скасуванню, по слідуючим підставам.

Як вказує позивачка, будь-яка процедура оповіщення депутатів ради на скликання на проведення 13.06.2017 р. пленарного засідання, дотримана не була. На офіційному сайті ради оповіщення про проведення сесії, навіть після її проведення було відсутнє, що фізично унеможливлювало присутність депутатів, що є грубим порушенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 280/97-ВР.

13.06.2017 під особистим керівництвом Мелітопольського міського голови ОСОБА_4 було скликано та проведено пленарне засідання 31 сесії без доведення депутатам ради та населення міста Мелітополя про час скликання, місця проведеня та питань, які передбачається внести на розгляд ради 13.06.2017, а ні за 10 днів, а ні за 1. Тобто, 13.06.2017 року ОСОБА_1 була позбавлена можливості скористуватись правом ухвального голосу на сесії ради.

Таким чином, на думку позивачки, пленарне засідання 31 сесії ради було скликано та проведно з порушенням п.п. 1. 10 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 280/97-ВР, а отже – протиправно.

Вказаним, на думку позивача, спірним незаконним Рішенням №17 від 13.06.2017 р. прийнято рішення, шляхом відкритого голосування про звільнення з посади секретаря міської ради ОСОБА_1, що є грубим порушенням ч.3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 280/97-ВР, яка передбачає обовязкове таємне голосування при вирішені питань радою про обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради

Як вказує позивачка, Мелітопольська міська рада Запорізької області 13.06.2017 протиправно прийняла рішення №17 від 13.06.2017 р. «Про втрату чинності рішення 1-ї Мелітопольської міської ради №1 від 10.11.2015 р. «Про обрання ОСОБА_1Е посаду секретаря міської ради», яким скасувала рішення Мелітопольської міської Запорізької області від 10.11.2015 № 1 «Про обрання секретаря Мелітопольської міської Запорізької області VII скликання», оскільки останнє є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, повинно було вирішуватись питання лише про звільнення Позивача з вказаної посади.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати дії Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання, щодо відкриття та проведення 13.06.2017 р. о 16:30 годин продовження пленарного засідання чергової 31-ї сесії міської ради, з порушенням порядку оповіщення та скликання, - протиправними; визнати прийняті Рішення Мелітопольської міської ради, а саме №17 від 13.06.2017 р. «Про втрату чинності рішення 1-ї сесії Мелітопольської міської ради №1 від 10.11.2015 р., «Про обрання ОСОБА_1 на посаду секретаря міської ради» та 18 від 13.06.2017 р. «Про обрання секретаря Мелітопольської міської ради Запорізької області депутата ОСОБА_3», незаконними та скасувати їх.

Від представника Мелітопольської міської ради надійшли письмові пояснення, згідно яких останній вказує, що тридцять перша сесія Мелітопольської міської ради проводилась повноважним складом, оскільки на її засіданні приймало участь 22 депутати та міський голова ОСОБА_4 Також представник відповідача вказує, що позивача відсутні повноваження на звернення до суду та не доведено в чому саме полягає порушення його прав, як депутат міськради. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони та їх представники не зявилися. Про час дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Від представника Мелітопольської міської ради в матеріалх справи наявна письмова заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Стаття 146 Конституції України передбачає, що інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Водночас правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про статус депутатів місцевих рад», «;Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими Законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і Законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і Законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою передбаченою законодавством України.

У відносинах з питань служби в органах місцевого самоврядування важливим є дотримання гарантій при прийняті на роботу та звільненні з роботи, визначених Кодексом законів про працю України та Закону України «Про державну службу» з урахуванням особливостей визначених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Служба в органах місцевого самоврядування на постійній основі за своєю природою відноситься до публічної служби. Водночас, за нормами КАС України спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Недотримання хоча б одного із вказаних критеріїв правомірності може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 на проведених місцевих виборах в м. Мелітополі Запорізької облшасті, які відбулися 25.10.2015 р., в складі представників від політичної партії «Опозиційний блок», обрана депутатом Мелітопольської міської ради.

Постановою Мелітопольської міської виборчої комісії Запорізької області від 30.10.2015 № 120 ОСОБА_1 зареєстровано депутатом Мелітопольської міської ради Запорізької області.

10 листопада 2015 р., під час проведення першої сесії Мелітопольської міської ради VII скликання, прийнято Рішення №1, відповідно до якого ОСОБА_1, була обрана на посаду секретаря Мелітопольської міської ради, шляхом таємного голосування.

Рішенням Мелітопольської міської ради №17 від 13.06.2017 р. було скасовано раніше прийняте рішення ради № 1 від 10.11.2015 року згідно якого міська рада вирішила: вважати обраною на посаду секретаря Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання ОСОБА_1; виконання обов’язків міського голови покласти на секретаря Мелітопольської міської ради Запорізької області ОСОБА_1; надати ОСОБА_1, секретарю Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання, право підпису організаційно-розпорядчих документів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області до обраннґ Мелітопольського міського голови.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

За приписами частини 5 цієї статті повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

На підставі пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання про обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до правил частини 1 статті 46 вказаного Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

За правилами частин 4, 6 вказаної статті наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради.

Частиною 7 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

Частиною 9 статті 46 Закону передбачено, що в разі, якщо посадові особи, зазначені у частинах 4 та 6 цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб'єктів, зазначених у частині 7 цієї статті, або у разі якщо такі посади є вакантними сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.

Дані норми закону вказують на те, що за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету ради сесія може бути скликана у випадку, якщо голова та секретар ради у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу вказаних суб'єктів (не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради).

Частиною 15 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Також слід зауважити, в Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.

Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зпу справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання

Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення не є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За вказаних встановлених обставин суд дійшов висновку, що суду не надано жодного належного доказу на підтвердження факту подання вимоги про скликання сесії ради з необхідними додатками у встановлений законом та регламентом ради строк.

Відповідачем не доведено, що рішення про скликання сесії, місце її проведення, перелік питань, що виносяться на розгляд ради доведені до відома депутатів і населення не пізніш як за десять днів до сесії.

Відкритим голосуванням прийнято рішення № 17 від 13.06.2017 р. «Про втрату чинності рішення 1-ї сесії Мелітопольської міської ради №1 від 10.11.2015 р. «Про обрання ОСОБА_1 на посаду секретаря міської ради».

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.

Даною нормою встановлено, що обрання на посаду секретаря сільської ради здійснюється шляхом таємного голосування.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено процедуру прийняття оскаржуваних рішень, оскільки було скасовано раніше прийняте рішення ради № 1 від 10.11.2015 року згідно якого міська рада вирішила: вважати обраною на посаду секретаря Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання ОСОБА_1, в той час як вирішити питання щодо повноважень секретаря міської ради необхідно було у відповідності до ч. 5 ст. 50 ЗУ «Про місцеве самоврядування», а саме достроково припинити повноваження секретаря відповідним вмотивованим рішенням, шляхом таємного голосування у відповідності до діючих вимог законодавства.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення її прав, свобод або законних інтересів.

Здійснюючи передбачене статті 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах, установити, чи були порушені права, свободи або законні інтереси позивача і на підставі цього вирішити спір.

Позивачем наведено, а судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідач не дотримався гарантій при звільненні з роботи, визначених Законом України «Про державну службу» з урахуванням особливостей визначених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Прийняті рішення безпосередньо стосуються служби позивача в органах місцевого самоврядування, перешкоджають продовженню служби. Суд дійшов висновку, що права позивача були порушені відповідачем.

Статті 73 та 74 КАС України встановлюють правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі.

Важливою ознакою демократичного устрою держави, складовою її конституційного ладу є місцеве самоврядування, яке визнається і гарантується на конституційному рівні та є однією із форм здійснення народовладдя.

Суд звертає увагу на те, що Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є правом територіальної громади в тому числі самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, які в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, що є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Конституційне призначення місцевого самоврядування полягає у праві територіальних громад як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ради та їх виконавчі органи) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип таємного голосування - це передбачений законом порядок, згідно з яким волевиявлення депутата проводиться у спосіб, який забезпечує таємність волевиявлення того чи іншого депутата. Кожному гарантується вільне волевиявлення, однак лише шляхом, встановленим законодавством. Недотримання принципу таємного голосування є істотним порушенням закону і тягне за собою визнання протиправним і скасування такого волевиявлення.

Згідно частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не враховуються заперечення відповідача, що спірне рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки при розгляді справи встановлені факти, які спростовують обставини, наведені у запереченні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваних рішень та обґрунтованості заперечення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувані рішення № 17 та № 18, прийняті на пленарному засіданні 31 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області 13 липня 2017 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1280 гривень.

Понесені витрати підтверджені документально та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 7, 19, 55, 140, 146 Конституції України, ст.ст. 3, 26, 46, 50, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 73-77, 79, 80, 90, 122, 139, 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати дії Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання, щодо відкриття та проведення 13.06.2017 р. о 16:30 годин продовження пленарного засідання чергової 31-ї сесії міської ради, з порушенням порядку оповіщення та скликання, - протиправними.

Визнати Рішення Мелітопольської міської ради №17 від 13.06.2017 р. «Про втрату чинності рішення 1-ї сесії Мелітопольської міської ради №1 від 10.11.2015 р., «Про обрання ОСОБА_1 на посаду секретаря міської ради» незаконним та скасувати.

Визнати Рішення Мелітопольської міської ради № 18 від 13.06.2017 р. «Про обрання секретаря Мелітопольської міської ради Запорізької області депутата ОСОБА_3», незаконним та скасувати.

Стягнути з Мелітопольської міської ради Запорізької області (ЄДРПОУ 25716722, м. Мелітополь вул. Грушевського 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, Мелітопольський р-н с. Спаське вул. Леніна 1) 11280 гривень понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу УІІ «Перехідні положення» КАС України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення 25 червня 2018 року.

Суддя Мелітопольського

Міськрайонного суду

Запорізької області ОСОБА_5