Ухвала суду № 75020670, 27.06.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/5629/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27.06.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Гошовського Г.М. (головуючий), Феєра І.С., Животова Є.Г., з участю секретаря судових засідань Хмельовської В.С., прокурора Попович І.І., власника майна ОСОБА_4, його представника - адвоката ОСОБА_5, представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11-сс/777/279/2018 за клопотанням про арешт майна - земельних ділянок, належних ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ТОВ «Континент інвест груп», в якому заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області Попович І.І. подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.05.2018.

Старший слідчий СУ ГУНП в Закарпатській області Сингаєвська М.І. звернулася до слідчого судді з погодженим начальником відділу прокуратури Закарпатської області Черничком В.В. клопотанням про накладення арешту у вигляді заборони на відчуження, користування, в тому числі забудову та вирубку дерев, на земельні ділянки у провулку Мостовому в м. Ужгород з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,2 га, належну ОСОБА_4, з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 0,06 га, НОМЕР_3 площею 0,11 га належні ОСОБА_6 і, на підставі договору суперфіцію № 493 від 30.05.2017, також ТОВ «Континент інвест груп».

Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12018070000000166, розпочатим 08.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, встановлено, що при підготовці рішення 5 сесії Ужгородської міської ради 5 скликання № 1181 від 16.07.2009, яким затверджено перелік земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 загальною площею 0,37 га, що підлягають продажу шляхом аукціону у власність для комерційної діяльності, посадовими особами Ужгородської міської ради в інтересах третіх осіб було внесено завідомо неправдиві відомості до документації з землеустрою та інших документів.

Далі зазначені ділянки були внесені до переліку тих, які підлягають продажу, з порушенням вимог ч.1 ст. 136 Земельного кодексу України: без урахування результатів громадського обговорення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта, без затверджених містобудівної документації, документації з землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови; що рішення від 23.09.2009 № 266 про проведення аукціону з продажу цих земельних ділянок, яким затверджено їх стартову ціну та доручено продати земельні ділянки переможцям за результатами проведених аукціонів, прийняте виконавчим комітетом Ужгородської міської ради з перевищенням своїх повноважень і суперечить п.34 ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування».

В подальшому ці ділянки, на яких фактично знаходилась не зареєстрована в установленому порядку і умисно не зазначена при підготовці їх до продажу у жодній документації, окрема будівля бризкального басейну Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру, були продані фізичним особам, як вільні.

Вважаючи, що зазначені земельні ділянки були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті протиправним шляхом, є матеріальними об'єктами, які буде використано, як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий постановою від 23.05.2018 визнав їх речовими доказами і просив накласти на них арешт з метою запобігання можливості їх перетворення, відчуження, забезпечення можливого цивільного позову, можливості їх конфіскації або стягнення неправомірної вигоди.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.05.2018 клопотання залишено без задоволення. Слідчий суддя вважає недоведеним, що у кримінальному провадженні є цивільний позов, а земельні ділянки, про які йдеться в клопотанні, мають значення речових доказів у розумінні статті 98 КПК України, або підлягають конфіскації. Окрім цього, вказує, що надані йому матеріали не містять відомостей, які обґрунтовували б потреби досудового розслідування саме в такому ступеню втручання у права власників майна.

В апеляційній скарзі, доповненні до неї прокурор просить ухвалу скасувати і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання і накласти арешт на земельні ділянки. В обґрунтування своєї вимоги вказує, що визнання їх речовими доказами зумовлює потребу їх збереження саме у тому вигляді, в якому вони перебувають в даний час, а обставини одержання їх у власність ОСОБА_4 і ОСОБА_6 у контексті правомірності дій посадових осіб Ужгородської міської ради, є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні. Слідчий суддя, на її думку, не врахував, що ділянки можуть бути спотворені шляхом забудови до чого їх власники вже уживають заходів, а це виключить можливість повернення території ділянок у теперішній стан. Вважає, що слідчий суддя в ухвалі дав оцінку доказам з точки зору їх допустимості та достатності для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи, чого не мав права робити, оскільки оцінювати докази повинен суд при розгляді кримінального провадження по суті.

На апеляційну скаргу прокурора подано заперечення.

Власник земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 ОСОБА_4 вказує, що постановою Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2014, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2015, на яку послався у своїй ухвалі і слідчий суддя, прокуророві відмовлено у позові про визнання незаконним та скасування п.1 рішення Ужгородської міської ради від 16.07.2009 № 1181 «Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону» та п.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.09.2009 № 266 «Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення» в частині затвердження стартової ціни спірної ділянки, а отже відсутні підстави для визнання недійсним аукціону з продажу земельної ділянки. Вказує також, що в цих рішеннях вказано про відсутність порушень приписів ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України у рішенні Ужгородської міської ради № 1181 від 16.07.2009, вимог ст.ст. 135-137 цього Кодексу при продажу земельної ділянки. Просить врахувати, що став власником земельної ділянки за договором дарування зі своїм батьком - ОСОБА_11, який придбав її на аукціоні, затвердженому рішенням Ужгородської міської ради № 1181 від 16.07.2009, за 1 247 743 грн., які були сплачені на її рахунок. Окрім цього вказує, що за результатами дослідження висновку судової будівельно-технічної експертизи у справі за позовом ОСОБА_6 до Ужгородської міської ради про визнання нечинним рішення Ужгородської міської ради від 27.01.2006 № 803, визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 08.04.2011 № 136, Господарським судом Закарпатської області встановлено, що технічний стан споруди «бризкальний басейн» є аварійним в результаті порушення вимог проекту, діючих норм і державних стандартів, не дозволяє її експлуатацію, що вона не виконує функцію охолодження кондиціонерів театру, тривалий час не використовується, з інженерними комунікаціями театру не з'єднується, її входження в єдиний інженерно-технічний комплекс з будівлею театру не встановлено, її використання недоцільне, а її демонтаж є можливим без порушення належного функціонування театру, з дотриманням правил пожежної безпеки і вимог законодавства щодо безпеки глядачів. Зауважує, що відповідно до Державних будівельних норм «в.2.2-23:2009», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.01.2009 № 4, басейни відносяться до малих архітектурних норм, а відтак не можуть вважатися нерухомим майном. Звертає увагу на те, що ні в клопотанні, ні в апеляційній скарзі не вказано про шкоду Ужгородській міській раді, нанесену діями її посадових осіб в результаті укладення договору купівлі - продажу ділянки, хоча істотна шкода є кваліфікуючою ознакою ч.2 ст. 364 КК України, санкція якої, в свою чергу, не передбачає конфіскації майна; що цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, а земельна ділянка, яка є його власністю, в будь-якому разі не може зникнути, перетворитись, знищитись, змінити своє місцезнаходження, оскільки є частиною території міста і держави.

Стосовно тверджень апелянта про початок виконання ним на ділянці будівельних робіт ОСОБА_4 зазначає, що посадові особи відділу ДАБК Ужгородської міської ради, незважаючи на наявність судових рішень, відмовили йому у поновленні реєстрації декларації в Єдиному реєстрі дозвільних документів ДАБІ України.

Вважає, що в сукупності ці обставини виключають необхідність арешту майна.

Представник власника земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 і НОМЕР_3 ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 зазначає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати ухвалу слідчого судді незаконною, оскільки викладених у них суджень і висновків не спростовують. Арешт на майно ОСОБА_6, на його думку, не може накладатись тому, що він не є підозрюваним, обвинуваченим, особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного чи обвинуваченого, службовою особою, яка могла б бути суб'єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, а його майно, законність набуття якого підтверджена рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2015, не містить жодного з критеріїв, наведених у ч.2 ст. 167 КПК України. Зауважує, що апелянту відомо про ці обставини, проте він свідомо схиляє суд до порушення засад верховенства права та недоторканості права власності.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст ухвали, доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі прокурора та зміст заперечень, пояснення прокурора на підтримання апеляційних вимог, заперечення проти них власника майна та представників власників майна, провів судові дебати, перевірив матеріали провадження, обговорив доводи сторін та вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається, якщо існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою цієї статті передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. В такому разі, згідно з ч.3 ст. 170 КПК України, арешт на майно може бути накладений за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України визначає термін «речові докази», як матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в том у числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально правовим шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Злочином, передбаченим ч.2 ст. 364 КК України, за ознаками якого розпочато досудове розслідування, є зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

У клопотанні зазначено, що метою арешту земельних ділянок є збереження їх, як речових доказів (а.3-6). З його змісту, а також з доданих до нього витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.7), постанови слідчого про приєднання земельних ділянок в якості речових доказів (а.37) вбачається, що ці ділянки визнані у кримінальному провадженні речовими доказами тому, що вони є матеріальними об'єктами, які можуть бути використані, як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, предметами, які були об'єктом кримінально-протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України, до клопотання про арешт майна мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У доданих до клопотання матеріалах немає відомостей про докази, які вказували б на умисне, з метою одержання неправомірної вигоди використання посадовими особами Ужгородської міської ради свого службового становища при підготовці рішення 5 сесії Ужгородської міської ради 5 скликання № 1181 від 16.07.2009 про затвердження переліку земельних ділянок що підлягають продажу, внесення завідомо неправдивих відомостей до тих або інших документів, протиправне набуття ОСОБА_4 та/або ОСОБА_6 земельних ділянок, зазначених у клопотанні, визначення вартості ділянок у спосіб, не передбачений законом, спричинення істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб,

Отже, правова підстава для арешту об'єктів, зазначених у клопотанні, прокурором не доведена.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Які саме судження слідчого судді в ухвалі прокурор вважає оцінкою доказів з точки зору їх допустимості та достатності для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи, в апеляційній скарзі та в поясненні прокурора не вказано і під час апеляційного розгляду провадження не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.05.2018, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту у вигляді заборони на відчуження, користування, в тому числі забудову та вирубку дерев, на земельні ділянки у провулку Мостовому в м. Ужгород, з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,2 га, належну ОСОБА_4, та з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 0,06 га, НОМЕР_3 площею 0,11 га належні ОСОБА_6, залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: