Постанова № 75020182, 27.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1294/17 22-ц/774/1026/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 210/1294/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі відокремленого підрозділу Криворізького відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 січня 2018 року, яке постановлено суддею Хлистуненко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі відокремленого підрозділу Криворізького відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 24.07.1981 року по 16.03.2007 рік вона працювала контролером продукції збагачення у відділі технічного контролера на підприємстві відповідача ПАТ «ІнГЗК». 16.01.2017 року була звільнена із підприємства відповідача за власним бажанням в зв'язку із виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України.

17.03.2011 року Рішенням лікувальної-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини позивачу було встановлено професійне захворювання за діагнозами: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої другої ст. емфізема легень першої-другої ст.) у поєднанні з персестуючей бронхіальної астмою тяжкого перебігу (4ст.Ф). ЛН другого ст.

В пункті 16 Акту розслідування зазначено, що причиною отримання профзахворювання являється тривала робота, 26 років 4 місяці контролером продукції збагачення в умовах впливу фібро генного пилу, концентрація якого перевищувала ГДК, внаслідок недосконалості процесу: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), при ПДК 2 мг/м3 середня – 8,8 мг/м3.

Висновком МСЕК від 02.06.2008 року позивачу первинно було встановлено 50% втрати професійної працездатності – по хронічному бронхіту. При повторних переоглядах позивачу також було встановлено 50% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.

Висновком МСЕК від13.12.2016 року позивачу було встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково, та визнано інвалідом 2 групи від професійного захворювання.

Позивач вважає винним в її професійному захворюванні ПрАТ «ІнГЗК», який не дотримувався правил охорони праці та вважає, що їй спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які вона зазнає внаслідок професійної хвороби та переносить і по сьогоднішній день. Позивач відчуває себе неповноцінною людиною, обмеженою у реалізації своїх життєвих планів. Відсутність необхідних засобів для існування, в тому числі коштів на своє лікування, вимагає від неї додаткових зусиль для організації повноцінного життя.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з ПрАТ «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату» 320000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Ухвалою суду від 22.01.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі відокремленого підрозділу Криворізького відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області залишено без розгляду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 січня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 70 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 320 грн. За рахунок держави компенсовано судовий збір в розмірі 320 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ІнГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та зменшення розміру стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача, посилаючись на добровільність тривалої праці позивача на підприємстві зі шкідливими умовами праці та користування певними пільгами, які надає такий трудовий стаж.

Представник відповідача вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працювала тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною її професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме дії позивача стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємства у заподіянні моральної шкоди позивачу.

Крім того, розмір моральної шкоди судом не обґрунтований та при визначені розміру моральної шкоди судом першої інстанції не враховано практику з розгляду аналогічних справ.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 січня 2018 року, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю–доповідача, представника відповідача ПрАТ «ІнГЗК» - Новікова М.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив змінити рішення суду першої інстанції та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача з 24.07.1981 року по 16.03.2007 рік контролером продукції збагачення на ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (а.с. 5-6).

Висновком МСЕК 09.04.2008 року ОСОБА_1 первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності (а.с. 9).

При наступних переоглядах позивачу також було встановлено 50% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності (а.с. 10, 11, 12).

Висновком МСЕК 13.12.2016 року ОСОБА_1 встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково та 2 групу інвалідності безстроково (а.с.13).

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05.02.2008 року №1 причиною професійного захворювання визначено: тривала робота, 26 років 4 місяця, учнем контролера, контролером продукції збагачення в умовах впливу фіброгенного пилу концентрація якого перевищувала ГДК (а.с. 7, зворот).

Відповідно до п. 15 вказаного вище Акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 24.07.1981 р. по 02.11.1981 р. учнем контролера, а з 02.11.1981 р. по 16.03.2007 р. контролером продукції збагачення у відділі технічного контролера ВАТ «ІнГЗК» підпадала під вплив фіброгенного пилу, концентрація якого перевищувала ГДК, внаслідок недосконалості технологічного процесу (а.с. 7, зворот).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання № 1 від 05.02.2008 року, причиною отримання професійного захворювання встановлено праця позивача є її тривала робота (26 років 4 місяців) в умовах впливу фіброгенного пилу, концентрація якого перевищувала ГДК (а.с.7-8).

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов’язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПрАТ «ІнГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Спростовуються доводи предстаника відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманим нею професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.

Так позивач, у звязку із професійним захворюванням, неодноразово зверталась до медичних закладів через стійке погіршення стану здоров’я, систематично проходила курси амбулаторного лікування. Наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки, позивач відчуває фізичний біль та страждання, відчуває себе неповноцінною людиною, обмеженою у реалізації своїх життєвих планів. Відсутність необхідних засобів для існування, в тому числі коштів на своє лікування, вимагає від неї додаткових зусиль для організації повноцінного життя.

Посилання представника ПрАТ «Інгулецький ГЗК» на неврахування судом першої інстанції того, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, тобто протиправних дій відносно позивача не вчиняв, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені Актом розслідування хронічного професійного захворювання № 1 від 05.02.2008 року, складеного комісією з розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання, який відповідачем не оспорюється та є дійсним.

Не приймає до уваги колегія суддів доводи апеляційної скарги представника відповідача стосовно необґрунтованості судом першої інстанції розміру стягнутої моральної шкоди та погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, судом враховано характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров’я потерпілої, який погіршується, тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тому доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та є значно завищеним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вказаними висновками суду.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: