Рішення № 75020170, 19.06.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1028/17

Провадження по справі 2/305/73/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2018 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчука В.Е.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області в особі органу опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації про позбавлення особи батьківських прав та збільшення розміру аліментів, які стягуються на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі Відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області в особі органу опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, які стягуються на утримання дитини. Позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в шлюбі, який, на підставі рішення Рахівського районного суду від 26 лютого 2015 року, розірвано. З Відповідачем у Позивача за час їхнього проживання народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на частковому утриманні та повному вихованні Позивача. Сторони спільно не проживають з серпня 2014 року, не ведуть спільного господарства, не спілкуються, не мають спільного бюджету, не підтримують будь-яких відносин. З часу припинення сімейних відносин між сторонами, Відповідач не забезпечує сім'ю матеріально, не бере участі у вихованні дитини, з вересня 2016 року ухиляється від сплати аліментів, не цікавиться вихованням сина, його фізичним зростом, проживанням, моральним вихованням, його особистим розвитком. Останній раз Відповідач спілкувався зі своїм сином навесні 2015 року. Відповідач на даний час не має постійного доходу, його доходи є нерегулярними, мінливими, крім того він нікому іншому аліментів не платить, інших недієздатних осіб/утриманців не має, є особою молодого, працездатного віку, а отже має можливість, в тому числі й фінансову, для сплати в користь Позивача аліментів у розмірі, визначеному нею у позовній заяві. Дані обставини змусили ОСОБА_1 звернутися до суду із даним позовом, тому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2; збільшити розмір аліментів, які стягуються з Відповідача в її користь на утримання сина ОСОБА_6, встановивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з дня набуття рішенням суду законної сили; стягнути з Відповідача в її користь судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 . в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просять суд такі задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Заперечення Відповідача зводяться до того, що йому не надають доступу до дитини, а отже він дійсно вже тривалий час не спілкувався зі своїм сином, хоч має таке бажання. Коли приходив до дитини, то мати Позивача не допускала його до сина. Заборгованість по аліментах допустив, оскільки він не мав постійного місця роботи та доходів, а отже сплачував такі по можливості. Надалі буде намагатися сплачувати аліменти без затримки, оскільки в даний час він має роботу.

Представник органу опіки та піклування Рахівської РДА в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надавав суду заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги не підтримують.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона являється матір'ю Позивача, ОСОБА_1, та ствердила, що Відповідач не з'являвся до дитини, коли вона хворіла та їй потрібні були кошти на лікування. З 2015 року ОСОБА_3 взагалі не приходить до сина, не сплачує аліментів, а раніше з'являвся до дитини в нетверезому стані.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_1 та може ствердити, що ОСОБА_3 не відвідує дитину протягом тривалого часу.

Заслухавши пояснення сторін і свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН прав дитини (1959р.), Конвенції ООН про права дитини (1989р.), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у даній сфері.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959р.), "дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості".

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. ст. 150, 164 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 28 квітня 2012 року по 26.02.2015 року.

Відповідач ОСОБА_3, являється батьком малолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_3 від 15.03.2013 року.

У відповідності до рішення Рахівського районного суду від 12.01.2015 року Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в сумі по 700 гривень щомісячно, починаючи з 12 грудня 2014 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим Позивачем, Відповідач аліменти на утримання дитини сплачує нерегулярно, а отже станом на 01 квітня 2017 року заборгованість ОСОБА_3 по аліментах складає 9951,61 гривні.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зі змінами та доповненнями, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Згідно з висновком від 29.01.2018 року №01.3-18/72 Орган опіки та піклування Рахівської РДА вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_3. В ході підготовки висновку було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановлено, що батько дитини - ОСОБА_3 не бачився з сином близько року, мотивуючи це тим, що його колишня дружина ОСОБА_1 перешкоджає йому у побаченні. З'ясовано, що вказаний громадянин має заборгованість по аліментах, які з його слів сплачує по мірі можливості, й заперечує щодо позбавлення його батьківських прав.

Суд вважає висновок органу опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини та узгоджуються з дослідженими в суді матеріалами справи.

Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов'язків по вихованню сина.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Зі змісту статті 12, 81 та 83 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи й на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів ухилення відповідача від участі у вихованні дитини, що давало б підстави для можливості застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можна дійти до безперечного висновку про те, що ОСОБА_3 злісно ухиляється від участі у вихованні дитини. Неналежність сплати батьком аліментів сама по собі не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, тим паче, що ухилення його від сплати аліментів не було злісним, а було зумовлене відсутністю роботи та доходів. Наразі Відповідач зобов'язується сплачувати аліменти на дитину регулярно, оскільки у нього з'явилася можливість заробітку. Суд також встановив, що у Відповідача є бажання спілкуватися із сином, піклуватися про нього й брати участь у його вихованні, однак він цього не міг робити через перешкоди в побаченнях з дитиною зі сторони ОСОБА_1 Враховуючи зазначене, висновок Позивача щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_3 такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, є передчасним та не підтвердженим належними доказами.

Що стосується позовної вимоги про зміну розміру аліментів, то тут слід зазначити, що відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як було зазначено вище згідно з рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2015 року ОСОБА_3 повинен сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_6, щомісячно, в сумі по 700 гривень, до досягнення дитиною повноліття в користь ОСОБА_1

Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином встановлено вичерпні обставини, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів: 1) зміна матеріального стану платника або одержувача аліментів; 2) зміна сімейного стану платника або одержувача аліментів; 3) погіршення здоров'я платника або одержувача аліментів; 4) поліпшення здоров'я когось з них. По суті, не вказані обставини, а викликані ними ускладнення слугують підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Звертаючись до суду із заявою про збільшення розміру аліментів, ОСОБА_1 жодних доказів зміни матеріального стану платника або одержувача аліментів, чи то зміни сімейного стану платника або одержувача аліментів або погіршення чи поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів суду не надала. Також нею не надано доказів стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, також нею не надано доказів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інших обставин, що мають істотне значення.

Однак, в судовому засіданні ОСОБА_3 надав пояснення про те, що у нього є заборгованість по аліментах, однак наразі у нього з'явилося джерело доходів і він матиме змогу сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_6.

На підставі доказів, наданих ОСОБА_1, суд не встановив наявність підстав для збільшення розміру аліментів, які вона просить стягувати у розмірі по 1500 гривень щомісячно.

Однак, відповідно до змін, прийнятих Верховною Радою України Законом України "Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо збільшення розміру аліментів на дітей № 2901-IV від 22.09.2005, № 2037-VIII від 17.05.2017" мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України про державний бюджет на 2018 рік встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до шести років становить з 01 січня 1492 грн, з 01 липня 1559 грн, а з 01 грудня 1626 грн.

Отже, з урахуванням зазначених вище норм слідує, що розмір аліментів, які стягуються за рішенням суду фактично є меншим за гарантований державою мінімальний розмір, отже суд, виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає за необхідне збільшити розмір аліментів, які ОСОБА_3 сплачуватиме на утримання сина ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1, до 1000 гривень.

Аліменти на утримання дитини згідно зі ст. 191 СК України присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, однак, беручи до уваги те, що аліменти були вже присудженні рішенням Рахівського районного суду від 09 вересня 2008 року, а предметом судового розгляду є зміна розміру аліментів, то в даному випадку змінений розмір аліментів повинен стягуватись від дня набрання чинності рішенням суду і рішення про стягнення аліментів у новому розмірі не підлягає до негайного виконання, а може бути пред'явленим до виконання лише після набрання ним законної сили.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, з урахуванням відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, то судові витрати, понесені Позивачем на оплату судового збору за розгляд даної вимоги, слід залишити за ОСОБА_1П, а з Відповідача слід стягнути судовий збір за розгляд судом вимоги про збільшення розміру аліментів у сумі 704 гривні 80 копійок.

Витрати, понесені ОСОБА_1 на оплату правової допомоги, суд не стягує в користь Позивача, оскільки суду не надано належних доказів на підтвердження таких.

Керуючись ст.ст.10, 11, 58, 60, 212 -215, 223, 294, 367 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються із громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1 за рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2015 року на користь ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, мешканки АДРЕСА_2, на утримання дитини, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн (однієї тисячі гривень) щомісячно, починаючи з дня набуття рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги про позбавлення громадянина ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешканця АДРЕСА_3 в спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 копійок) судового збору на рахунок: отримувач коштів - УДКСУ у Рахівському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37862638, банк отримувача - ГУДКУ в Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) 812016, рахунок отримувача 31212206700211, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом даної справи, залишити за Позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Ємчук В.Е.

З оригіналом вірно:

Суддя Рахівського районного суду: В.Е.Ємчук