Постанова № 75019888, 27.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/4773/17 Номер провадження 22-ц/775/1019/2018

Категорія 31

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Космачевської Т.В., Санікової О.С.

за участю секретаря Марченко Я.О.,

позивача директора ТОВ «Крат-Енерго» ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області у залі судового засідання № 4 цивільну справу номер 242/4773/17 за позовом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Крат-Енерго» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення незаконно привласнених грошових коштів, пені, інфляційних витрат, 3% річних, з апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Крат-Енерго» ОСОБА_1 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 квітня 2018 року (суддя Капітонов В.І.), -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Крат-Енерго», посилаючись на ст. 128 КПК України, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення незаконно привласнених грошових коштів, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона є потерпілою у кримінальному провадженні № 12014050140000888, зареєстрованому в ЄРДР 11 грудня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України відносно ОСОБА_4 Неправомірним заволодінням та присвоєнням чужих грошових коштів їй заподіяна матеріальна шкода. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь незаконно привласнені та утримувані кошти у розмірі 3 342 903 грн. 38 коп., з ОСОБА_3 просила стягнути суму 10 200 грн.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 19 квітня 2018 року у відкритті провадження за вказаною позовною заявою відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність та незаконність судового рішення, просила скасувати ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 квітня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким зобов'язати Селидівський міський суд Донецької області відкрити провадження за позовом, поданим в порядку ст. 128 КПК України, про стягнення незаконно присвоєних грошових коштів, пені, інфляційних витрат, 3% річних та моральної шкоди в кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за № 12014050140000888 від 11 грудня 2014 року та розглянути позов по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом позову є грошові кошти в сумі 3 342 903 грн. 38 коп. Відмова суду у відкритті провадження у цивільній справі неправомірна та порушує права позивача на захист державою права власності, яке гарантується ст. 55 Конституції України, ст. 1, 6, 13 Європейської конвенції по правам людини, ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції та ч.ч.1, 3 ст. 386 ЦК України.

Крім того, заявник наголосила, що в кримінальному провадженні розглядаються питання притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення і не розглядаються майнові претензії. Розмір спричиненої шкоди в кримінальному провадженні є кваліфікуючою ознакою, а не підставою для встановлення суми спричиненої шкоди, яка підлягає стягненню.

Вислухавши суддю - доповідача, позивача ОСОБА_1, яка наполягала на доводах апеляційної скарги, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 11 грудня 2014 року Авдіївським МВ ГУМВС України в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014050140000888, внесеному до ЄРДР 11 грудня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 191 КК України (а.с. 21).

ОСОБА_1 є стороною кримінального провадження, має статус потерпілого (а.с. 120).

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.

Відмовляючи у відкритті провадження суд, посилаючись на пункт 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, дійшов висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в рамках кримінального провадження. Позивач має право пред'явити позов в порядку цивільного судочинства у разі непред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні, а також, якщо цивільний позов буде залишено без розгляду.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з вищевказаним позовом в порядку ст. 128 КПК України, позивач ОСОБА_1 наголошувала, що вона є потерпілою у кримінальному провадженні і позов нею пред'явлено до осіб, соціально небезпечними діями яких їй спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно із частинами 1, 4 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, який за змістом і формою повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. 5 даної статті цивільний позов розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно частини 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу з позовом про стягнення з відповідачів незаконно присвоєних грошових коштів посилаючись на ст. 16 ЦК України та ст. 128 КПК України.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає доцільним зазначити, що ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати права, закріпленні в ній, в тому числі й право на доступ до правосуддя, оскільки, неприпустимо, щоб ст. 6 (п.1) Конвенції містила детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, і не захищала б, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступу до суду.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає можливість охарактеризувати право на доступ до правосуддя. По-перше, будь-яка особа може звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, обмеження цього права, які можуть бути запроваджені державою, не повинні позбавляти особу взагалі права на захист, тобто в неї завжди має залишатися можливість скористатися альтернативними формами захисту. Крім того, такі обмеження повинні мати правомірну мету, а також необхідно зберігати пропорційне співвідношення між вжитим засобами та поставленою метою. По-друге, особа має не лише право порушити провадження у справі, але й право отримати «вирішення» спору судом, тобто розгляд справи повинен завжди закінчуватися судовим рішенням.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що суд першої інстанції передчасно з порушенням процесуальних норм дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження з підстав того, що позовна заява ОСОБА_1 про стягнення незаконно привласнених грошових коштів, пені, інфляційних втрат, 3% річних не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Посилання позивача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на ст. 55 Конституції України, Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод є обґрунтованим та заслуговує на увагу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Крат-Енерго» ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 квітня 2018 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.

Головуючий: Ю.М. Мальований

Судді: Т.В. Комачевська

О.С. Санікова

Повне судове рішення складено 2 липня 2018 року

Головуючий: Ю.М. Мальований