Рішення № 75018684, 26.06.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/413/2018

Єдиний унікальний номер судової справи 225/597/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне)

25 червня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Геря О.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання Савченко О.О.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, Костянтинівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, третя особа – ОСОБА_3, про визнання дій незаконними і перегляд суми заборгованості,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Рішенням Дзержинського міського суду від 24.09.2002 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 04.07.2002 року до повноліття дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а потім стягувати у розмірі 1/4 частини до повноліття сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Не зважаючи на це, він продовжував проживати разом з дружиною ОСОБА_3 та дітьми однією сім’єю в с. Суха Балка, працював та за власний кошт утримував сім’ю. Про існування виконавчого листа нічого не було відомо. Діти та дружина знаходилися на його утриманні. 18.10.2013 року набрало чинності рішення Дзержинського міського суду, яким шлюб між ним та ОСОБА_3 був розірваний. Після чого спільне проживання разом з дружиною було припинено.

В подальшому йому стало відомо про існування заборгованості по сплаті аліментів станом на 26.05.2015 року у розмірі 97270,61 грн.

З цією заборгованістю він не згодний, оскільки державний виконавець безпідставно застосувала при розрахунку заборгованості ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», тобто нарахувала заборгованість як непрацюючому виходячи із середньомісячної заробітної плати в місті Дзержинську.

Позивач вважає, що ОСОБА_3 ніколи не зверталася за отриманням виконавчого листа і ніколи його не отримувала. У виконавчому провадженні відсутні довідки про його виклик до виконавчої служби або розшук за місцем роботи. Постанову про відкриття виконавчого провадженні він не отримував, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази про направлення на його адресу документів або копії стосовно дій державного виконавця.

Весь час починаючи з червня 2002 року до теперішнього часу він працював на різних роботах, про що свідчать записи у його трудовій книжці.

До серпня 2015 року про існування виконавчого листа та відкритого виконавчого провадження йому не було відомо. Після 03.08.2015 року за місцем його роботи був отриманий виконавчий лист про стягнення аліментів, і з цього часу йому стало відомо про існування цієї заборгованості.

Крім того, в постанові державного виконавця невірно зазначена дата народження старшої дитини – ОСОБА_6, замість 01.04.1999 року зазначено 04.07.2002 року. Ця помилка ввела в оману працівників бухгалтерії за місцем його роботи, що призвело до стягнення з нього 1/3 частини з доходів, хоча 01.04.2017 року дочці виповнилося 18 років, і з нього повинно було стягуватися лише 1/4 частина.

ОСОБА_1 зазначає, що такі незаконні дії державних виконавців Торецького та Костянтинівського відділів привели до порушення його прав боржника. Так, виконавчий лист за місцем його роботи не направляли, виконавчих дій щодо встановлення фактичного, правильного розміру його доходу (заробітку) не встановлювали.

Позивач вважає, що оскільки в період 04.07.2002 року по 18.10.2013 року, він проживав разом з ОСОБА_3 за однією адресою, перебував з нею у шлюбі, виховували разом дітей, державний виконавець штучно зробив саме в цей період неіснуючу заборгованість з уплати аліментів. З цих підстав він бажає скасувати заборгованість з аліментів на утримання двох дітей за період з 04.07.2002 року по 18.10.2013 року.

Крім того, ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_7 в першому півріччі 2014 року покинула дітей і поїхала на заробітки. Турбуючись про долю дітей він забрав свого сина до себе, а дочка відмовилася переїжджати до нього, а залишилася проживати з бабусею. 22.09.2015 року він звернувся до селищної ради за отриманням документів для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав за ухилення від виховання дітей, де отримав характеристику, в якій зазначено, що мати дітей не утримує та не виховує. З цього приводу він не вважає за доцільне сплачувати аліменти на дітей.

ОСОБА_1 просить визнати дії Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області та Костянтинівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості по аліментам неправомірними, скасувати неправильно та зайве нараховані суми аліментів до сплати, а також стягнути з відповідачів кошти по сплаті судового збору.

В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позову, уточнили позовні вимоги, а саме: позивач просить визнати дії Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості по аліментам за період з 04.07.2002 року по 03.08.2015 року неправомірними; зобов’язати Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області здійснити перерахунок суми заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за період з 04.07.2002 року до 26.05.2015 року з урахуванням відомостей про місце роботи та заробітної плати боржника за цей період; зобов’язати Костянтинівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області здійснити перерахунок суми заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за період з 26.05.2016 року до 28.11.2017 року з урахуванням відомостей про місце роботи та заробітної плати боржника за цей період та звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів за період з 04.07.2002 року по 18.10.2013 року. Позовні вимоги в частині стягнення судового збору з відповідачів позивач не підтримує.

Представник Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області заперечував проти позову, вважає, що розрахунок заборгованості по аліментам був зроблений у відповідності з вимогами Закону. В подальшому державний виконавець надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Представник Костянтинівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області в судове засідання не з’явився, надав заяву з проханням розглянути позов без його участі, з позовом згодний.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз’яснено, що судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідними нормами сімейного законодавства, а такожпостановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146(з наступними змінами) «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості. Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, або у позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законодавством України на державного виконавця покладається обов'язок вживати необхідних заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходження його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Так, згідно з ч.3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем в порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Частиною 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику, зокрема, за заявою сторін виконавчого провадження.

Пунктом 7.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року визначено, що розрахунок заборгованості повинен бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилися після утримання податків, відсотків або частки заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості.

Згідно п.7.13.1 вказаної Інструкції, якщо боржник не працює або відсутні інформація про отримання боржником доходів, державний виконавець розраховує заборгованість у такому самому порядку, виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості. Після отримання достовірної інформації про джерела доходів боржника та їх розмір державний виконавець здійснює перерахунок заборгованості та повідомляє про нього стягувача і боржника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області перебував виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу. Вказане виконавче провадження було відкрито 27.11.2002 року. (а.с. 38). У вказаному виконавчому листі містилася інформація про місце роботи боржника, тому розпорядження про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 було направлено державним виконавцем за місцем роботи боржника – Донецька дослідна станція м. Дзержинськ (а.с. 39). Після реорганізації вказаного підприємства інформація про виконавчий лист відсутня. (а.с. 42). У зв’язку з чим державний виконавець звернувся до суду з поданням про видачу дублікату виконавчого листа і на підставі ухвали суду вказаний дублікат був виданий. (а.с. 43-44).

ОСОБА_3 зверталася 20.08.2013 року до відділу ДВС з проханням надати довідку –розрахунок про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини. (а.с. 40).

06.05.2015 року ОСОБА_3 звернулася з заявою до відділу ДВС з проханням направлення виконавчого листа про стягнення аліментів за місцем проживання та роботи боржника ОСОБА_1 – до м. Костянтинівка. (а.с. 45).

26.05.2015 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2347 від 24.09.2002 року, виданого Дзержинським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини щомісячно з усіх видів прибутку до повноліття дитини закінчено.(а.с.49). Цього ж дня на адресу начальника ВДВС Костянтинівського МУЮ направлена копія постанови про закінчення виконавчого провадження, заява стягувача та довідка-розрахунок заборгованості по аліментах. (а.с. 49).

Згідно довідки - розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини на утримання неповнолітніх дітей, яка додана до постанови про закриття провадження, за період з 04.07.2002 року по 26.05.2015 року заборгованість по аліментам складає 97270,61 грн.

Як йдеться з пояснень державного виконавця Торецького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області в суді, ОСОБА_1 жодного разу не з’явився до відділу та ніяких відомостей про офіційно отриманий дохід не надавав.

Під час розгляду справи, державним виконавцем Торецького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, був зроблений розрахунок заборгованості по аліментам ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини на утримання неповнолітніх дітей, за період з 04.07.2002 року по 26.05.2015 року, з урахуванням довідки з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, де загальна заборгованість по аліментам складає 72604,00 грн. (а.с. 76-81)

В той же час, згідно копії трудової книжки позивача, ОСОБА_1 в період з 04.07.2002 року по 26.05.2015 року працював на різних посадах та на різних підприємствах, що не було враховано під час визначення розміру заборгованості по аліментам. (а.с. 18-22)

З урахуванням вказаного, суд вважає за необхідне в цій частині позов задовольнити, зобов’язавши Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області здійснити перерахунок суми заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за період з 04.07.2002 року до 26.05.2015 року з урахуванням відомостей про місце роботи та заробітної плати боржника за цей період та Костянтинівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області здійснити перерахунок суми заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за період з 26.05.2016 року до 28.11.2017 року з урахуванням відомостей про місце роботи та заробітної плати боржника за цей період.

Що стосується вимоги позивача щодо звільнення його від сплати аліментів за період з 04.07.2002 року по 18.10.2013 року, суд зазначає наступне.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За ч. 1, ч. 4 ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом (ч. ч. 1, ч. 4 ст. 195 СК України).

Статтею 197 СК України встановлено строк сплати заборгованості, звільнення від сплати заборгованості за аліментами. З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Інших підстав звільнення від сплати заборгованості закон не визначає.

Посилання позивача, як на підставу своїх вимог щодо звільнення від сплати заборгованості за аліментами, на те, що заборгованість за аліментами виникла з вини державного виконавця, який невірно нарахував йому розмір заборгованості виходячи із середньої заробітної плати для працівника для даної місцевості, в той час коли він працював, є безпідставними, такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» саме на боржника покладається обов’язок щодо надання державному виконавцю достовірних відомостей про свої доходи та майно.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача як на обставину, що має істотне значення для звільнення від сплати заборгованості по аліментам, те, що в період з 04.07.2002 року по 18.10.2013 року ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_3 у шлюбі, однією сім’єю, за однією адресою, працював та утримував за власний кошт всю родину, оскільки на підтвердження цього позивач належних та допустимих доказів не надав.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 в 2014 році покинула своїх дітей і він взяв до себе на утримання та виховання сина, а дочка залишилася проживати з бабусею, при цьому посилається на негативну громадську характеристику ОСОБА_3, але доказів які б підтверджували вказану обставину в суді не надав.

Інших істотних обставин, які б породжували припинення правовідносин щодо стягнення з позивача заборгованості по аліментам, ОСОБА_1 в суді не навів.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що в цій частині позову слід відмовити у зв’язку з недоведеністю.

Керуючись ст.ст.12,13,81, 89,141,263,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, Костянтинівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, третя особа – ОСОБА_3, про визнання дій незаконними і зобов’язання здійснити перерахунок суми заборгованості – задовольнити частково.

Визнати дії Торецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості по аліментам за період з 04.07.2002 року по 03.08.2015 року неправомірними.

Зобов’язати Торецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області здійснити перерахунок суми заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за період з 04.07.2002 року до 26.05.2015 року з урахуванням відомостей про місце роботи та заробітної плати боржника за цей період.

Зобов’язати Костянтинівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області здійснити перерахунок суми заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за період з 26.05.2016 року до 28.11.2017 року з урахуванням відомостей про місце роботи та заробітної плати боржника за цей період.

В задоволенні позовної вимоги про звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів за період з 04.07.2002 року по 18.10.2013 року – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 червня 2018 року.

Суддя: О.Г. Геря