Постанова № 75018107, 26.06.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року Справа № 906/66/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І. Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідач - Кириченко О.В., довіреність № 05/140 від 15.01.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 27.04.2018р. (ухвалене 27.04.2018р. об 11:11 год. у м. Житомирі, повний текст складено 07.05.2018р.)

у справі №906/66/18 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом ОСОБА_2

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

про внесення змін до договору купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004 з врахуванням неможливості добудови об'єкта

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до господарського суду про внесення змін до договору купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004р., укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області, з врахуванням неможливості добудови об'єкта. Просить внести наступні зміни до договору купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004р.: в частині пункту 5.3 (позиція 1) "завершення будівництва протягом 5 (п'яти) років" - виключити повністю, позиція 3 даного пункту текст "до моменту завершення будівництва, введення його в експлуатацію та..." виключити. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент укладання договору покупцю не були відомі істотні умови, які унеможливлюють його виконання в частині добудови об'єкта, а саме: аварійний стан фактично виконаних на дату укладання договору будівельно-монтажних робіт, відсутність проектно-кошторисної документації та виконавчої документації на об'єкт незавершеного будівництва.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.04.2018р. у справі №906/66/18 відмовлено у позові ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про внесення змін до договору купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004р. з врахуванням неможливості добудови об'єкта.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким внести зміни до договору купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004р. з врахуванням неможливості добудови об'єкта, а саме: в ст. 5.3 договору купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004р. частину 1 "завершення будівництва протягом п'яти років" - виключити повністю, текст "до моменту завершення будівництва, введення його в експлуатацію та..." - виключити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми ст. 236 ГПК України.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 13.11.2006р. є визнанням факту внесення позивачем пропозицій стосовно змін умов договору та дотримання позивачем норм ч. 2 ст. 188 ГК України, п.1.2, 4.2 Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затверджене наказом Фонду державного майна України №2041 від 29.10.1998р. (із змінами). Судом не з'ясовано, що за заявою позивача від 05.10.2006р. відділенням не визначено документів, потрібних для розгляду питання та прийняття рішення щодо внесення змін до договору купівлі-продажу, також не повідомлено заявника про такі документи в листі від 13.11.2006р. Судом не надано оцінки доказам заявника про порушення відповідачем п. 4.3 Положення, не вказано мотивів відхилення як доказу по справі листа від 13.11.2006р. Також судом не застосовано до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 188 ГК України. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом долучено до матеріалів справи докази, які не є предметом спору та які свідчать на користь відповідача. Поряд з цим, судом першої інстанції необґрунтовано відхилено докази, які підтверджують вину відповідача. Вважає, що судом першої інстанції не застосовано ст. 652 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також не надано належної оцінки доказам заявника про порушення відповідачем права позивача безперешкодно користуватися своїм майном через необґрунтовану вимогу добудувати об'єкт, який добудові не підлягає.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У заяві про доводи, міркування позивача щодо питань, викладених у відзиві, позивач просить задоволити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду доводи апеляційної скарги заперечив, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач був належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак наданим їм процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив. Однак, 20.06.2018р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, зо належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.07.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір №2367 купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку в смт. Брусилів Брусилівського району (позиція за генпланом НОМЕР_1) (далі - договір купівлі-продажу ОНБ), який є об'єктом державної власності й перебував на балансі управління капітального будівництва Житомирської обласної державної адміністрації і знаходиться за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, смт Брусилів, на земельній ділянці 0,12га /а.с. 9-10/.

Договором купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку №2367 від 23.07.2004р. передбачені наступні умови.

Зокрема, згідно п. 1.1 договору купівлі-продажу ОНБ продавець зобов'язується передати у власність покупцеві незавершений будівництвом об'єкт державної власності - житловий будинок (позиція за генпланом НОМЕР_1). Питання придбання або оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, покупець вирішує з органами місцевого самоврядування після набуття ним права власності.

Згідно п.1.3 договору купівлі-продажу ОНБ право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу ОНБ передбачено, що передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в п'ятиденний строк після повної сплати ціни продажу придбаного об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу ОНБ передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем здійснюється відповідно до акта приймання-передачі, який підписується сторонами.

Кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків (п.4.1 договору купівлі-продажу ОНБ).

Згідно п. 5.3, п. 5.4 договору купівлі-продажу ОНБ покупець зобов'язується виконувати умови продажу об'єкта, а саме: завершити будівництво протягом 5 років; зберегти первісне призначення; не продавати об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, до моменту завершення будівництва, ведення його в експлуатацію; забезпечити дотримання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації; надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору.

Пунктом п. 6.2 договору купівлі-продажу ОНБ передбачено, що продавець зобов'язаний контролювати виконання умов цього договору.

Відповідно до п.7.3 договору купівлі-продажу ОНБ у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, відшкодування завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, та повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.

Згідно п. 11.1, п. 11.2, п. 11.3 договору купівлі-продажу ОНБ зміна умов договору або внесення доповнень до нього можливі тільки за згодою сторін; всі зміни та доповнення до договору здійснюються тільки в письмовій формі з наступним посвідченням таких змін та доповнень в органах нотаріату; у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.

Крім того, рішенням господарського суду Житомирської області від 14.11.2017р. у справі 906/460/16 встановлено, що за актом приймання-передачі від 25.10.2004р. позивач передав, а відповідач прийняв державне майно - незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться за адресою: 12600, Житомирська область, Брусилівський район, смт. Брусилів (позиція за генпланом НОМЕР_1), придбаний покупцем в ході аукціону (протокол №3 від 16.07.2004р.) за ціною 2300,00 грн з ПДВ.

Разом з тим, ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд виділено земельну ділянку площею 0,12 га, яка належить на праві власності позивачу, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 23.02.2010 /а.с. 13/.

Колегія суддів зазначає, що спірний правочин є договором купівлі-продажу об'єкту приватизації, тобто приватизаційною угодою. Спеціальним законом, що регулює правовідносини сторін в процесі приватизації, у т.ч. регулюють порядок укладання договорів купівлі-продажу майна в процесі приватизації, зобов'язання сторін за такими договорами, наслідки порушення зобов'язань, є зокрема, Закон України "Про приватизацію державного майна".

Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Відповідно до ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцями об'єктів приватизації умов договорів купівлі-продажу.

Згідно п. 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань і межах своїх повноважень здійснює контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу.

Пунктами 2.1 та 2.2 наказу Фонду державного майна України "Про затвердження Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації" від 10.05.2012р. № 631 передбачено, що державний орган приватизації здійснює плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору шляхом: проведення перевірок безпосередньо на об'єкті приватизації або у господарському товаристві, акції (частки, паї) якого є об'єктом приватизації; письмового запиту щодо стану виконання умов договору та подальшого опрацювання наданих власником об'єкта приватизації документів (документарний контроль). Про проведення перевірки державний орган приватизації письмово повідомляє (не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку її проведення) шляхом направлення рекомендованого листа, окрім іншого, власнику (якщо об'єктом приватизації є об'єкт малої приватизації або єдиний майновий комплекс).

З матеріалів справи вбачається, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області здійснювало щорічні поточні перевірки (10.08.2005р., 07.07.2006р., 25.04.2007р., 31.01.2008р., 23.09.2009р., 12.01.2009р., 04.01.2011р., 07.06.2012р., 17.12.2015р., 02.12.2016р.), в яких засвідчено відсутність будівництва на об'єкті /а.с. 65, 62, 58, 53, 50, 45, 42, 39, 32, 28/. Також Регіональним відділенням надсилало на адресу покупця листи №05/2733 від 12.08.2005р., №05/3063 від 28.07.2006р., №05/1752 від 03.05.2007р., №05/483 від 11.02.2008р., №05/2440 від 09.07.2009р. з вимогою виконання зобов'язання за договором купівлі продажу ОНБ /а.с. 56, 57, 61, 64/.

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви, позивач посилається на акт обстеження незавершеного будівництва житлового будинку в смт. Брусилів (позиція за генеральним планом НОМЕР_1) від 15.09.2006р., що засвідчує аварійний стан будівлі, яка добудові не підлягає /а.с.11/. На підставі вказаного, ОСОБА_2 направляла листи до Регіонального відділення з пропозиціями зняти з контролю виконання умов договору купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004р. через аварійність будівлі /а.с.81/, а також про неможливість виконання умов договору у зв'язку відсутністю проектно-кошторисної документації /а.с. 82/.

Враховуючи наявність обставин, які на думку позивача є істотними в розумінні ст. 652 ЦК України та на підставі яких може бути змінений договір купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004р., ОСОБА_2 звернулася з позовом до господарського суду про внесення змін до договору купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004р., укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області, з врахуванням неможливості добудови об'єкта.

Згідно ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" при приватизації об'єкта державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Укладення та внесення змін до договорів купівлі-продажу здійснюється відповідно до вимог законодавства. Зміни, що вносяться до договорів купівлі-продажу, укладених у процесі приватизації, здійснюються в порядку, що затверджується Фондом державного майна України та не можуть передбачати: зменшення відповідальності покупця за невиконання ним зобов'язань; зменшення відповідальності покупця за невиконання ним зобов'язань; зменшення загального обсягу інвестицій, визначених договором купівлі-продажу. Виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є, в тому числі невиконання або неналежне виконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого об'єкта. У договорі купівлі-продажу чітко визначаються критичні значення неналежного виконання виключних умов (строк, відсоток виконання). Строк виконання зобов'язань, визначених у договорі купівлі-продажу, не повинен перевищувати п'яти років. На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 629, ст. 530 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктами 1 та 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 ЦК України).

Отже, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх умов у сукупності, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільним кодексом України.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 27.0.2012р. у справі №2/52-09.

Метою зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни обставин, що не залежать від волі сторін. Зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що якщо сторони могли це передбачити, вони не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Колегія суддів зауважує, що факт аварійності ОНБ (на який позивач посилається як на "істотну зміну обставин") встановлений під час обстеження незавершеного будівництвом житлового будинку 15.09.2006р., тобто через більше як два роки від дня укладення договору купівлі-продажу ОНБ /а.с. 11/.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача із заявами щодо внесення змін до договору з 2006 року. Однак, у заявах вказувалися пропозиції про внесення змін до договору купівлі - продажу в частині зміни умов добудови об'єкта, а також щодо продовження строків його добудови. На підставі вказаного, рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 17.03.2010р. зустрічний позов ОСОБА_2 про внесення змін до п. 5.3 договору купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004р. задоволено та продовжено термін добудови об'єкта до 01.08.2014р.

Таким чином, позивач, надіславши відповідачу пропозицію про внесення змін до договору купівлі - продажу в частині продовження строків добудови об'єкта, планував виконати зобов'язання за договором купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004р.

Крім того, щодо посилань скаржника про неможливість добудови об'єкта, що є підставою для внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин, колегія суддів зазначає, що у договорі передбачено строки виконання покупцем взятих зобов'язань щодо завершення будівництва протягом 5 років, що узгоджується з приписами статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", тоді як запропонована позивачем редакція змін до договору суттєво змінює його зміст і ті зобов'язання, на виконання яких розраховувало Регіональне відділення при здійсненні приватизації об'єкта. Більше того, вищезазначене рішення суду, яким встановлено строки виконання відповідних умов договору (до 01.08.2014р.) в силу Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України та договір, в силу положень ст. 629 ЦК України, є для сторін обов'язковим до виконання, в тому числі щодо строків виконання зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що підставою відмови у позові є недотримання процедури внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, зокрема, п. 2.3 Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затверджений наказом Фонду державного майна України від 03.05.2012р. №605.

Пунктом 2.3 Порядку передбачено, що пропозиція про внесення змін до договору купівлі-продажу, що надійшла після звернення до суду органу приватизації для застосування до власника санкцій, передбачених договором купівлі-продажу, не розглядається.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивача про внесення змін до договору купівлі-продажу адресована Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області з пропозицією виключити повністю позицію 1 пункту 5.3 (позиція 1) "завершення будівництва протягом 5 років" та виключити позицію 3 даного пункту текст "до моменту завершення будівництва, введення його в експлуатацію та...", підписана представником позивача 30.01.2018р. /а.с. 69/, а позовна заява з вказаними вимогами датована 31.01.2018р.

При цьому, вказана заява направлена разом з матеріалами позовної заяви. В свою чергу, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області листом від 21.02.2018р. надіслало відповідь на заяву про внесення змін до договору купівлі-продажу з посиланням на те, що з даного питання відкрито провадження у справі. А за наявності звернення до суду, пропозиція про внесення змін органом приватизації не розглядається /а.с.70/.

Колегія суддів зазначає, що в матерілах справи відсутні докази звернення органу приватизації до суду для застосування до власника санкцій, передбачених договором купівлі-продажу. Натомість матеріали справи містять заяву позивача про внесення змін до договору купівлі-продажу, яка адресована Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області.

Таким чином, посилання суду та відповідача на п. 2.3 Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затверджений наказом Фонду державного майна України від 03.05.2012р. №605 є безпідставним та необґрунтованим.

Судова колегія апеляційної інстанції відзначає, що згідно із абзц. 6 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 р., не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Отже, помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку щодо вирішення спору, тому у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас, апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови зазначив власну правову кваліфікацію спірних правовідносин та правову оцінку обставин справи.

Щодо посилань скаржника на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці неодноразово наголошував, що мета досягнення справедливого балансу інтересів суспільних (публічних) і приватних полягає у необхідності дотримання розумного співвідношення між засобами, що використовуються, та цілями, які повинні бути досягнуті. При цьому суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права. (справи "Еванс проти сполученого Королівства", "Булвес" АД проти Болгарії", "Дубецька та інші проти України" "Гримковська проти України", "Хабровські проти України" тощо).

Крім того, основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. В своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий справедливий баланс інтересів сторін, передбачений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, судом з'ясовано, що внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна буде суперечити вимогам Закону України "Про приватизацію державного майна"; наявне рішення суду, яким встановлено строки виконання відповідних умов договору (до 01.08.2014р.) в силу Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України; договір, в силу положень ст. 629 ЦК України, є для сторін обов'язковим до виконання, в тому числі щодо строків виконання зобов'язань. А тому відсутні підстави для задоволення позову.

Отже, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не наведено виняткових випадків, які є підставою зміни договору, в розумінні ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 652 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269-270, 273, 275-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 27.04.2018р. у справі №906/66/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 27.04.2018р. у справі №906/66/18 залишити без змін.

3. Справу №906/66/18 повернути до господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "02" липня 2018 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І. Ю.