Постанова № 75017929, 21.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2018 р. Справа№ 910/20264/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018р. (повний текст складено 12.03.2018р.)

у справі №910/20264/17 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

про зобов'язання припинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про зобов'язання припинити дії, які порушують права позивача, шляхом зменшення розміру нарахувань за надані послуги в березні та квітні 2017 року по актам приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 31.03.2017р., 30.04.2017р., на загальний обсяг виробничо-технологічних втрат та витрат природного газу, що не підтверджені та необґрунтовані, в розмірі 185,386 тис. м. куб. (враховуючи заяву про зміну предмету позову).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що нарахування обсягу виробничо-технологічних втрат та витрат природного газу у розмірі 185,386 тис.м.куб. за актами від 31.03.2017р., 30.04.2017р. здійснені відповідачем без нормативно-правового обґрунтування, з порушенням умов договору і підлягають зменшенню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2018р. у справі №910/20264/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з висновками та мотивами відмови у задоволенні його позову, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді Пономаренко Є.Ю., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2018р. відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 26.04.2018р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018р., у зв'язку із перебуванням судді Дикунської С.Я. на лікарняному, для розгляду справи змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018р. в судовому засіданні оголошено перерву до 07.06.2018р.

06.06.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення та відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018р. в судовому засіданні оголошено перерву до 21.06.2018р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Публічним акціонерним товариством "Київгаз" листом №2915/09 від 01.12.2016р. на адресу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" було направлено бланк заяви-приєднання до умов публічного договору розподілу природного газу без додатків актів розмежування (далі - договір).

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" підписало заяву-приєднання та листом №42АУ/633В/12891 від 29.12.2017р. повернуло її відповідачу.

Відповідно до надісланої відповідачу заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 29.12.2016р. між сторонами виникли правовідносини, що у відповідності до Кодексу газорозподільних систем регулюються договором розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженому Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015р., розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора газорозподільних мереж (оператор ГРМ - відповідач у справі) в друкованому виданні, що публікується на території його ліцензованої діяльності з розподілу природного газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з п. 2.1 договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог кодексу газорозподільних систем. А згідно вимог п. 5.2 договору визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених кодексом газорозподільних систем та цим договором.

Згідно з п. 6.6 договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється наступним чином: оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим (звітним), надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за розрахунковий (звітній) період, підписаний уповноваженим представником оператором ГРМ (п. 6.6.1 договору); споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством (п. 6.6.3 договору); до вирішення спірних питань між сторонами щодо визначення обсягів послуг, наданих споживачу протягом розрахункового (звітного) періоду, обсяг послуг встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ (п. 6.6.3 договору).

На виконання договору щодо наданих послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою Оператора ГРМ (ПАТ "Київгаз") у березні та квітні 2017 року між сторонами підписані акти №0ГБИ-009156 від 31.03.2017р. та №0ГБИ-011429 від 30.04.2017р.

Акти підписані позивачем із зауваженнями щодо розбіжностей у кількості, зокрема:

- згідно акту за березень 2017 року непогоджений обсяг складає 182,215 тис. м. куб., оскільки підстави для розрахунку та оплати самостійно визначеного ПАТ "Київгаз" обсягу виробничо-технологічних втрат та витрат у розмірі 182,215 тис. м. куб. відсутні;

- згідно акту за квітень 2017 року непогоджений обсяг складає 3,171 тис. м. куб., оскільки підстави для розрахунку та оплати самостійно визначеного ПАТ "Київгаз" обсягу виробничо-технологічних втрат та витрат у розмірі 3,171 тис. м. куб. відсутні.

Предметом заявленого у даній справі позову визначено зобов'язання відповідача припинити дії, які порушують права позивача, шляхом зменшення розміру нарахувань за надані послуги в березні та квітні 2017 року по актам приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 31.03.2017р., 30.04.2017р., на загальний обсяг виробничо-технологічних втрат та витрат природного газу, що не підтверджені та необґрунтовані, в розмірі 185,386 тис. м. куб.

Підставою вказаних вимог позивача є недоведення відповідачем законності проведених в оскаржуваній сумі нарахувань з огляду на вимоги Кодексу газорозподільних систем та Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27.12.2005р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами в частині розрахунку обсягу розподілу природного газу газорозподільною системою за березень і квітень 2017 року, які вказані в актах приймання-передачі №0ГБИ-009156 від 31.03.2017р. та №0ГБИ-011429 від 30.04.2017р.

Зі змісту частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України випливає, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, суд зауважує, що хоча розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, спосіб захисту, визначений законом або договором, має відповідати порушеному праву.

Так, у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Невідповідність обраного позивачем способу захисту права способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є самостійною підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Предметом позову є зобов'язання відповідача припинити дії, які порушують права позивача, шляхом зменшення розміру нарахувань за надані послуги в березні та квітні 2017 року по актам приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 31.03.2017р. та 30.04.2017р., на загальний обсяг виробничо-технологічних втрат та витрат природного газу, що не підтверджені та необґрунтовані, в розмірі 185,386 тис. м. куб.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Покладення обов'язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб'єктивного права.

Враховуючи, що нарахування обсягів виробничо-технологічних втрат та витрат природного газу під час його транспортування газорозподільною мережею у березні та квітні 2017 року мало одноразовий та завершений характер, такі дії ПАТ «Київгаз» не можна вважати триваючим правопорушенням.

Тож, апеляційний суд вважає, що позивачем при зверненні до суду невірно було обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, тобто предмет, позову не відповідає встановленим законом способам захисту права і не призводить до відновлення права і законних інтересів позивача.

Інші доводи і підстави позовних вимог та відповідні заперечення відповідача не досліджуються з огляду на встановлення факту обрання позивачем неналежного способу захисту прав та інтересів. Відповідні доводи та заперечення щодо них можуть бути предметом розгляду, зокрема, при зверненні позивача з позовом, який буде спрямованим на реальний захист порушених прав.

У випадку, якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту права, суд повинен відмовити у позові.

Отже, висновок місцевого господарського суду, яким відмовлено позивачу у позові, є вірним, і доводи скаржника правомірності цього висновку не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018р. у справі №910/20264/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018р. у справі №910/20264/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/20264/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 27.06.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко