Постанова № 75017852, 26.06.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018 року м.Дніпро Справа № 904/12153/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Дарміна М.О., Вечірко І.О.

при секретарі: Пінчук Є.С.

за участю представників сторін:

від відповідача: Гуртовий В.Ю., довіреність №7/10-84 від 17.01.2018 р., представник; від третьої особи: Кленіна С.Я., посвідчення №060 від 31.12.2015 р., голова Територіального комітету самоорганізації населення селища Рибальськ Самарського району м. Дніпра;

представник позивача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання поваідомлений судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «САМАРА»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року, ухвалене суддею Манько Г.В. у справі № 904/12153/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «САМАРА»

до Дніпровської міської ради,

третя особа - Територіальний комітет самоорганізації населення селища Рибальськ Самарського району м. Дніпра

про визнання поновленим договору оренди землі,

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст. 275,282 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Самара" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Самара" із позовом про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди землі від 14.10.2009р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Самара", та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем А.С., зареєстрованого в реєстрі за № 613.

Крім того, позивач просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 14.10.2009 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 у справі №904/12153/16 позовні вимоги - задоволено.

Визнано поновленим договір оренди землі від 14.10.2009, укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ АПК "Самара", який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем А.С. та зареєстровано в реєстрі за №613, а також визнано укладеною між Дніпропетровською міською радою та ТОВ АПК "Самара" додаткову угоду до договору оренди землі від 14.10.2009 в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що жодних заперечень протягом місяця після закінчення строку договору, з боку орендодавця не надходило; після закінчення строку дії договору оренди землі, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та у останнього відсутня заборгованість з орендних платежів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 у справі №904/12153/16 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували звернення позивача до відповідача з пропозицією поновити дію договору з наданням проекту відповідної додаткової угоди.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2017 року ( головуючий суддя Алєєва І.В., судді Кравчук Г.А., Поляк О.І.) постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 у справі №904/12153/16 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України виходив з того, що з підстав поданого позову не вбачається, що позивач, звертаючись до суду, захищав своє переважне право відповідно до положень частин 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Місцевий господарський суд не встановив у повному обсязі наявність всіх юридичних фактів для поновлення договору оренди передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме належного виконання орендарем своїх обов'язків за договором, обмежившись лише посиланням на відсутність заборгованості з орендних платежів.

В той же час, апеляційний господарський суд не перевірив підстави, на яких заявлявся позов, а тому судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що господарські суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у даній справі з належною повнотою не дослідили та не з'ясували обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, що призвело до передчасних висновків.

При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року ( суддя Манько Г.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Самара" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та ухвалити нове рішення про задоволення позову про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди землі від 14 жовтня 2009 року та визнати укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди землі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, вважав доведеними обставини, які не були встановлені судом.

Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що позивач своєчасно, 05.02.2014 року звернувся до відповідача із заявою про продовження дії договору оренди землі, проте не одержав відповіді, що зумовило його повторне звернення до відповідача вже 28.01.2015 року та направлення на адресу відповідача проекту додаткової угоди 07.02.2017 року.

Позивач у своїй скарзі посилається на те, що висновки суду про те, що позивачем до заяви про продовження дій договору оренди не надано проекту додаткової угоди, є незаконними, оскільки наявність чи відсутність тексту додаткової угоди не впливає на обов'язок ради розглянути заяву та повідомити орендаря про згоду чи незгоду поновити термін дії договору.

Крім того, апелянт зазначає, що господарський суд у своєму рішенні не проаналізував положення частини 6 статті 33 Закону України « Про оренду землі», та зробив висновок про те, що позивач не продовжував користуватися земельною ділянкою всупереч фактичним обставинам справи, які спростовували цей висновок, а саме- відсутність заборгованості з орендних платежів, відсутність заперечень Дніпровської ради щодо продовження строку дії договору.

Апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять жодного належного доказу встановлення незаконного будівництва бетонного паркану на орендованій земельній ділянці та не встановлення ігрового майданчика.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "САМАРА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області , ухваленого суддею Манько Г.В. 27 лютого 2018 року повний текст якого складено 05 березня 2018 року у справі № 904/12153/16 було залишено без руху.

27 квітня 2018 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду було надано апелянтом докази сплати судового збору ( платіжне доручення №73 від 29 березня 2018 року на суму 5286,00 грн.).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 травня 2018 року відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 12 червня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 червня 2018 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 26 червня 2018 рік.

В судове засідання представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «САМАРА» не з'явився про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ( ухвали суду від 07 травня 2018 року та 12 червня 2018 року, поштові повідомлення а.с.36,45, т.3), заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав, своїх заперечень або заяв по суті апеляційної скарги не надав, що надає підстави суду розглянути справу на підставі наданих доказів, без його участі.

Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень учасників справи, колегія суддів вважає позивача належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, що надає суду право розглянути справу без його участі.

Так, відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На звороті у лівому нижньому куті оригіналу ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 травня 2018року наявна відмітка про направлення копій цієї ухвали учасникам судового процесу 07 травня 2018 року та на ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 червня 2018року наявна відмітка про направлення копій цієї ухвали учасникам судового процесу 12 червня 2018.

Згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2009р. Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №147/50 "Про передачу земельної ділянки по вул.Томській у районі буд. №162-Є в оренду ТОВ АПК"Самара" для проектування, улаштування та подальшої експлуатації дитячого спортивного майданчика з комплексним благоустроєм території (без розміщення об"єктів будівництва)", згідно з п.1 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, умови передачі земельної ділянки та передано останню в оренду строком на п"ять років ТОВ АПК "Самара" для проектування, улаштування та подальшої експлуатації дитячого спортивного майданчика з комплексним благоустроєм.

Пунктом 3.1 вказаного рішення ТОВ АПК "Самара" зобов'язано замовити, погодити і затвердити проектну документацію в порядку, визначеному законодавством та отримати необхідні дозволи.

14.10.2009р. Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та ТОВ АПК "Самара" (орендарем) укладено договір оренди землі, на підставі якого орендодавець зобов"язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул.Томській у районі будинку №162-Є і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:268:0075.

Згідно з п.п.1.2, 1.3 договору цільове використання земельної ділянки ? фізична культура та спорт, підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 07.10.2009р. №147/50.

Відповідно до п.3.1 договір укладено на п'ять років.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

Відповідно до п.5.1 договору земельна ділянка передається в оренду: для проектування, улаштування та подальшої експлуатації дитячого спортивного майданчика з комплексним благоустроєм території (без розміщення об'єктів будівництва).

Згідно з п.5.2 договору цільове призначення земельної ділянки: землі водного фонду, рекреаційного призначення.

Пунктом 6.5 договору орендаря зобов'язано замовити, погодити і затвердити проектну документацію в порядку, визначеному законодавством та отримати необхідні дозволи.

Пунктом 12.3 договору передбачено, що дія останнього припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

В п.14.1 договору сторонами узгоджено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Укладений сторонами договір зареєстровано у ДМВ ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.01.2010р. за №041010400043.

Звертаючись до Дніпровської міської ради із позовом про позовом про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди землі від 14.10.2009р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Самара", та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 14.10.2009 р., позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс "Самара" посилався на те, що до закінчення строку дії договору оренди він звертався до відповідача із заявою про продовження строку дії договору та надав документи, необхідні для укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди.

Оскільки він не отримував листа-повідомлення орендодавця з запереченням у поновленні договору оренди землі, і після спливу строку договору оренди продовжує користуватися наданою земельною ділянкою, сплачує орендні платежі, то відповідач, зволікаючи з укладенням додаткової угоди, порушує законні права та інтереси позивача і його позов підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що додаткова угода про поновлення договору оренди між сторонами укладена не була. Відсутні у справі і докази, які б підтверджували звернення позивача до відповідача з пропозицією поновити дію договору з наданням проекту відповідної додаткової угоди внаслідок продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

Крім того, суд зазначив, що позивач порушував умови Договору оренди землі щодо умов використання земельної ділянки, тому втратив переважне право на укладення договору, передбачене ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Господарський суд вважає, що після спливу строку дії договору, 25.01.2015р., позивач не продовжував користуватись земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі»

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Враховуючи умови п.п.3.1, 14.1 договору оренди землі від 14.10.2009р., датою закінчення дії цього договору є 25.01.2015р..

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2014р. ТОВ АПК "Самара" звернулося до міської ради з заявою про надання вказівки відповідним службам провести роботи по продовженню строку дії договору оренди від 14.10.2009р. на земельну ділянку по вул.Томській, будинок №162-Є та про доручення землевпорядних робіт ТОВ "Бізнес-Експерт".

Листом від 21.01.2015р. №5, в додаток до заяви, товариство просило надати дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для проектування, улаштування та експлуатації дитячого спортивного майданчика.

Звернення товариства залишені міською радою без відповіді.

З позовної заяви позивача вбачається, що в якості правових підстав для звернення з позовом товариством визначені положення ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до положень статей 2, 4 3, 54 ГПК України в редакції на час подання позовної заяви, господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову.

Порядок поновлення договору оренди землі визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів того, що існувала особа, перед якою позивач мав би переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк, а тому відсутні докази порушення його прав на підставі ч.1-5 статті 33 Закону України « Про оренду землі».

В той же час, частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», на яку у якості підстави позову і посилається позивач, передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі №6-219цс14 та у справі №6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі №6-3цс15 та у справі №6-4цс15, постанові від 25.05.2016 у справі №3-312гс16, постанові від 23.03.2016 у справі №6-146цс16).

Пролонгація договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, відбувається автоматично, проте в силу приписів частин 7 - 9 ст.33 Закону України "Про оренду землі" у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві, і, оскільки про пролонгацію може бути остаточно відомо лише через місяць після закінчення строку дії договору, то надіслати проект про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах можливо після спливу цього місячного строку, тобто, після 25 січня 2015 року.

Проте, лист, на який посилається позивач як на доказ обґрунтованості своїх вимог, і визначений позивачем як додаток до заяви від 04.02.2014 року № 4, був направлений на адресу відповідача 21.01.2015р. за №5, тобто, до закінчення місячного терміну, та у переліку додатків до нього також не міститься проект відповідної додаткової угоди.

Лист позивача, отриманий відповідачем 05.02.2014р., також не містить відомостей по направленню на його адресу додаткової угоди про поновлення строку дії спірного договору.

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що дія договору оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 31 Закону України « Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем в місячний строк після закінчення строку дії договору на адресу відповідача додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, не містять доказів оскарження позивачем відмови, або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі в судовому порядку, договір оренди припинив свою дію внаслідок закінчення строку.

З огляду на вищезазначене, відсутні і підстави для визнання укладеною додаткової угоди в редакції, наданій позивачем.

Доводи позивача про направлення 07.02.2017р. на адресу відповідача проекту додаткової угоди є безпідставними, оскільки таке направлення здійснено ним після припинення договору з підстав, передбачених п.12.3 останнього.

Крім того, колегія суддів зазначає, що окрім не здійснення позивачем дій щодо укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди, ним також не належно виконувались обов'язки , передбачені умовами договору.

Так, відповідно до п. 5.1 Договору, земельна ділянка передається в оренду для: проектування, улаштування та подальшої експлуатації дитячого спортивного майданчика з комплексним благоустроєм території, який позивачем збудовано не було в порушення умов Договору оренди землі.

Проте, позивачем не надано доказів виготовлення ним проектної документації, улаштування та благоустрою земельної ділянки, яка була надана за Договором оренди.

В той же час, розпорядженням міського голови від 05.10.2015 №667-р виділено кошти з міського бюджету по КФК 250404 "Інші видатки" на виконання Програми виконання доручень виборців депутатами Дніпропетровської міської ради, управлінню у справах молоді та спорту Дніпропетровської міської ради, департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради, департаменту комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради в сумі 939 498,00 грн. згідно з розподілом за рахунок зменшення планових призначень, передбачених міській раді по КФК 250404 "Інші видатки" на виконання Програми.

Відповідно до розподілу коштів з міського бюджету на виконання Програми виконання доручень виборців депутатами Дніпропетровської міської ради VI скликання на 2014-2015 роки по КФК 250404 "Інші видатки" було виділено 99079, 00 грн. на придбання обладнання для дитячого майданчика за адресою: вул. Томська, біля будинку №162-Є (Комунальне підприємство "Спорт-Дніпро" Дніпропетровської міської ради).

На теперішній час, на земельній ділянці по вул. Томська, 162-Є дитячий ігровий майданчик встановлений за кошти міського бюджету.

Здійснення позивачем орендних платежів не є підставою вважати, що спірна земельна ділянка ним використовується у розумінні розділу 5 Договору оренди землі.

Доводи апелянта про те, що не доведено факт встановлення ним бетонної огороди на орендованій земельній ділянці є безпідставними, оскільки вони спростовуються актом обстеження земельної ділянки, наданої в оренду АПК «Самара», складеного заступником голови Самарської районної у місті Дніпрі ради, керуючого справами Самарської районної у місті Дніпрі ради, голови територіального комітету селища Рибальськ, голів квартального комітету та членів ініціативної групи селища Рибальск, з якого вбачається встановлення орендарем залізобетонної огорожи, яка обмежує вхід на територію земельної ділянки, а також перекриває доступ до водних ресурсів ( а.с. 193), а також фотографіями до акту обстеження ( а.с. 163).

Тобто, позивачем порушені вимоги, передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» в частині належного виконання своїх обов'язків за договором, а тому з урахуванням усіх вищезазначених порушень, допущених орендарем, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «САМАРА»- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року, ухвалене суддею Манько Г.В. у справі № 904/12153/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 липня 2018 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя І.О.Вечірко

Суддя М.О.Дармін