Рішення № 75017634, 26.06.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 червня 2018 р. Справа № 918/283/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.

при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"

до відповідача Відділу освіти Дубенської районної державної адміністрації

про стягнення заборгованості в сумі 525 637,88 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Якимчук О.М., довіреність № 007.2Др-51-1217 від 22.12.17р.;

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Відділу освіти Дубенської районної державної адміністрації (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 714415, 23 грн., з яких 692 061 грн. - основний борг, 20 542, 14 грн. - пеня, 1 812, 54 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41DBRvz340-18 від 05.02.2018 р., а саме не розрахувався своєчасно та у повному обсязі за отриманий природний газ. Тому покликаючись на ст.625 ЦК України, п.6.2.1. Договору позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 05 травня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/283/18 та призначено до слухання.

23 червня 2018 року до закінчення підготовчого провадження від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог у справі №918/283/18. Відповідно до змісту поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений природній газ в розмірі 726 329,93 грн., суму пені, що складає 20 542,14 грн. та три відсотки річних в розмірі 1812,54 грн.

Згадана заява відповідає вимогам ГПК України, тому прийнята судом до розгляду.

20 червня 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позов у справі №918/283/18. Зі змісту поданого відзиву вбачається, що відповідач не заперечує проти даної заборгованості. Крім того повідомляє, що відділом освіти райдержадміністрації частково погашена заборгованість по сплаті за постачання природного газу, що підтверджується долученими до відзиву платіжними дорученнями від 05.06.2018р. №417 та 418.

26 червня 2018 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у справі №918/283/18. Відповідно до змісту поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений природній газ в розмірі 503 283,20 грн., суму пені, що складає 20 542,14 грн. та три відсотки річних в розмірі 1 812,54 грн. Дана заява відповідає вимогам ГПК України, тому прийнята судом до розгляду.

Представник позивача під час розгляду спору по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

05 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (як Постачальником) та Відділом освіти Дубенської районної державної адміністрації (як Споживачем) був укладений договір №41DBRvz340-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі- Договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1. Договору) (арк.с. 8-9).

Пунктом 2.9 Договору сторони погодили порядок визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу на підставі актів приймання-передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Так, у лютому, березні, квітні 2018 року Відповідачу поставлено природного газу загальним обсягом 64.624 тис.куб.м. та на суму 692 061 грн., що підтверджується актом № 3РВ00002607 від 28.02.2018 року, актом № 3РВ00004819 від 31 березня 2018 року та актом № 3РВ00006415 від 30 квітня 2018 року приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 05.02.2018 року №41DBRvz340-18, які направлялися відповідачу листом від 03.04.2018 року (арк.с. 11-13).

Умовами Договору передбачено, що постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньої норми. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Опереатором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.

Споживач зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обгрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

У випадку відмови від підписання акту приймання - передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ.

У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання передачі газу, або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаний Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідачу направлялися для підписання акти приймання - передачі газу за лютий - квітень 2018 року, однак відповідач не повернув підписані акти приймання - передачі газу.

Відтак, обсяг поставленого газу в лютому - квітні 2018 року ТОВ "Рівнегаз збут" визначено відповідно до п.п. 2.9.4-2.9.5. Договору, а самі акти приймання - передачі газу вважаються підписаними Споживачем.

Згідно п.п. 4.2.1 та п.п. 4.2.3. п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку - 30% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується на умовах попередньої оплати до 10-го числа місяця поточного звітного місяця постачання. Оплата залишку вартості спожитого газу здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступним за звітом шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника суми, визначеної двостороннім актом прийому - передачі газу, виходячи з розрахунку вартості обсягу постачання газу у звітному періоді. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідач зобов'язання по оплаті не виконав, оплата за отриманий природний газ не проведена в повному обсязі. Отже, станом на 26.06.2018 р. заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог становить 503 283,20 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 ГК України).

У силу вимог частин 1, 2 статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами п.6.2.1 договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

З огляду на прострочення виконання відповідачем зобов'язання, позивач нарахував 20 542, 14 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період з 12.03.2018 р. по 25.04.2018 р. по акту № ЗРВ00002607 від 28.02.2018 року та з 10.04.2018 р. по 25.04.2018 р. по акту № ЗРВ00004819 від 31 березня 2018 року.

Покликаючись на ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 1 812, 54 грн. - три відсотки річних за період з 12.03.2018 р. по 25.04.2018 р. по акту № ЗРВ00002607 від 28.02.2018 року та з 10.04.2018 р. по 25.04.2018 р. по акту № ЗРВ00004819 від 31 березня 2018 року.

Наданий позивачем розрахунок судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до Відділу освіти Дубенської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 525 637,88 грн., з яких 503 283,20 грн. - основний борг, 20 542,14 грн. - пеня, 1 812,54 грн. - 3% річних є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже враховуючи, що Відповідач визнав вимоги Позивача, про що зазначено у відзиві, однак станом на момент винесення рішення у справі виплату так і не здійснив, суд дійшов висновку про покладення витрат по сплаті судового збору на Відповідача, однак у розмірі 50 %, що становить 5615,14 грн., з огляду на визнання останнім позову.

У той же час, за умовами ч.3 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відтак, з огляду на положення ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, що складає 5615,13 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Дубенської районної державної адміністрації (35600, Рівненська область, Дубенський район, м. Дубно, вул. Тараса Бульби, 6А, код ЄДРПОУ 02145814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 39589441) - 503 283 (п'ятсот три тисячі двісті вісімдесят три) грн. 20 коп. заборгованості за поставлений природний газ, 20 542 (двадцять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 14 коп. пені, 1 812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) грн. 54 коп. три відсотки річних та 5 615 (п'ять тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 14 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 39589441) 5 615 (п'ять тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 13 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №519 від 02.05.2018 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №918/283/18. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "27" червня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.