Рішення № 75017247, 27.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2018Справа № 910/3886/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз Збут»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоненерго»

про стягнення 51191,48 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз Збут» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоненерго» про стягнення заборгованості в розмірі 51191,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2016 між сторонами було укладено Договір №11410WPLJUBP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, відповідно до якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість, проте відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем газу у січні 2017 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 43214,90 грн., яку просить стягнути позивач.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 6545,16 грн. інфляційних втрат та 1431,42. 3% річних за порушення грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 30.04.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 11.05.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 21.05.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 17.05.2018.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.04.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 71.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103043226197 із відміткою про повернення у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.04.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз Збут» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоненерго» (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір №11410WPLJUBP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується переждати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору,річний плановий обсяг постачання газу - до 44,70 тис. куб. м.

Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (п.1.5 Договору).

Згідно з п.2.9.1 Договору, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п.2.9.2 Договору).

За умовами п.2.9.3 Договору, споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Пунктом 2.9.5 Договору визначено, що у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Відповідно до п.3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 01.11.2016), ціна газу становить 7124,83 грн. за 1000 куб. м, крім того, ПДВ - 1424,97 грн., всього з ПДВ - 8549,80 грн.

Ціна, зазначена в п.3.2 договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.4.2.1 Договору, 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.4.2.3Договору).

За умовами п.5.4.2 Договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Згідно з п.11.1 Договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк (п.11.2 Договору).

Відповідно до п.11.5 Договору, усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачеві природний газ у січні 2017 року в загальному обсязі 10,533 тис. куб. м, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акта №ЗІФ00002737 від 31.01.2017.

Із вказаного акта вбачається, що вартість за 1000 куб. м. природного газу позивачем розрахована в розмірі 7374,83 грн. без ПДВ, загальна вартість поставленого газу разом з ПДВ складає 93214,90 грн.

Так, у зв'язку із несплатою позивачем вартості спожитого газу, відповідачем було надіслано позивачеві Платіжну вимогу №Ф240СЛ-1023-0317 від 29.03.2017 в якій зазначив про необхідність сплати заборгованості за поставлений газ в розмірі 43214,90 грн.

Листом №0704/2017-3 від 07.04.2017 відповідач заперечив проти розрахованої позивачем вартості поставленого газу за січень 2017 року, пославшись на невідповідність вартості поставленого газу, зазначеної в Акті №ЗІФ00002737 від 31.01.2017, умовам укладеного між сторонами договору, оскільки між сторонами не укладались додаткові угоди щодо збільшення вартості газу.

З матеріалів справи вбачається, що Додатковою угодою №1 від 01.11.2016 сторонами було внесено зміни в 3.2 Договору, а саме визначено, що ціна газу становить 7124,83 грн. за 1000 куб. м, крім того, ПДВ - 1424,97 грн., всього з ПДВ - 8549,80 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не місять жодних інших укладених між сторонами додаткових угод, щодо збільшення вартості газу, а відтак, враховуючи положення укладеного між сторонами договору, які стосуються обов'язкового письмового погодження внесення змін до договору, позивач безпідставно збільшив вартість поставленого відповідачу газу у січні 2017 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вартість поставленого позивачем газу у січні 2017 року має становити 8549,80 грн. за 1000 куб. м разом з ПДВ, що відповідає Додатковій угоді №1 від 01.11.2016.

Таким чином, вартість поставленого позивачем газу у січні 2017 року за 10,533 тис. куб. м газу становить 90055,04 грн.

Разом з тим, враховуючи твердження позивача щодо оплати відповідачем вартості поставленого газу в розмірі 50000 грн., суд приходить до висновку, що обґрунтованим є розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений у січні 2017 року природний газ в розмірі 40055,04 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості та стягнення з відповідача заборгованості за поставлений у січні 2017 року природний газ в розмірі 40055,04 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 6545,16 грн. інфляційних втрат та 1431,42 грн. трьох відсотків річних.

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум за визначені позивачем періоди, з урахуванням встановленої судом суми основної заборгованості суд дійшов висновку, щодо необхідності зменшення заявленої до стягнення суми трьох відсотків річних та стягнення з відповідача суми, в розмірі 1326,75 грн. Разом з тим, стосовно заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат, суд вважає за можливе задовольнити вказану вимогу в розмірі, заявленому позивачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоненерго" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 71; ідентифікаційний код 32921714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз Збут" (76010, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, буд. 20; ідентифікаційний код 39595350) 40055 (сорок тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 04 коп. заборгованості, 6545 (шість тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 1326 (одна тисяча триста двадцять шість) грн. 75 коп. трьох відсотків річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев'ять) грн. 64 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 27.06.2018

Суддя Я.В. Маринченко