Рішення № 75017039, 22.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2018Справа № 910/3902/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/3902/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (вул. Саксаганського, 119, м. Київ, 01032)

про стягнення 9 431,50 грн.

без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Домінанта" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу розмірі 9 431, 50 грн.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу від 19.12.2016 форма № 83 серія УБ № 1186014, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Chevrolet Lacetti", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Домінанта", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування у розмірі 9 431, 50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3902/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

23.04.2018 через відділ діловодства суду від Моторно-транспортного страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття.

02.05.2018 від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що заява на виплату страхового відшкодування надійшла від позивача на адресу відповідача 22.01.2018, а термін виплати страхового відшкодування, який передбачено законом, спливав лише 22.04.2018, тобто після звернення позивача до суду, тому на момент подання позовної заяви права позивача не були порушені відповідачем, а позивач звернувся до суду передчасно.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 10.11.2017 в місті Києві по вул. Рижська, у дворі будинку № 73г, трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 761/42695/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Судом установлено, що транспортний засіб "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3, застраховано позивачем згідно з договором добровільного страхування транспортного засобу № УБ1186014 від 19.12.2016, укладеним між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) (далі - Договір).

На підставі наданих документів, Позивачем, з урахуванням умов Договору, укладеного ним зі страхувальником, було складено страховий акт № СТО-У-17-11962/1 від 01.12.2017 та призначено до виплати страхового відшкодування на підставі розрахунку у загальному розмірі 9 431, 50 грн. Разом з тим, у даному страховому акті та розрахунку страхового відшкодування страховиком та страхувальником зазначено, що страхове відшкодування має бути виплачене на рахунок ОСОБА_3 (призначення платежу: Стр. відшк. ОСОБА_3).

Відповідно до ремонтної калькуляції № 11962 від 21.11.2017 вартість ремонту транспортного засобу "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3, становить 9941, 50 грн.

Позивачем, згідно з платіжними дорученнями № 60463 від 07.12.2017, копія якого наявна в матеріалах справи, здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9 431, 50 грн. на рахунок ОСОБА_3 (призначення платежу: Стр. відшк. ОСОБА_3).

18.01.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 09-06-08/399 від 17.01.2018, якою позивач просив сплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 9 431, 50 грн. на рахунок позивача та надати відповідь на дану заяву протягом 15 днів з моменту отримання.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої з урахуванням ліміту відповідальності становить 9 431,50 грн., стягнення яких є предметом розгляду у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3.

Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи, на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом № АМ/526788. Відповідно до інформації, наданої МТСБУ на запит суду, страхувальником даного транспортного засобу є ОСОБА_4.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн та франшизу у розмірі 0, 00 грн.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1.

Доказів відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, власнику автомобіля "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3 та/або позивачу матеріали справи не містять.

З урахуванням вимог п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 25 Закону України "Про страхування" суд дійшов висновку, що страховий акт № СТО-У-17-11962/1 від 01.12.2017, ремонтна калькуляція № 11962 від 21.11.2017 та платіжне доручення № 60463 від 07.12.2017 на суму 9 431, 50 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.

Разом з тим, як зазначалося вище, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), відповідно до якої для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Згідно п. 36.2 ст. 36 даного закону, рішення про здійснення страхового відшкодування (та виплати страхового відшкодування) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Враховуючи вищевикладене та той факт, що заява на виплату страхового відшкодування надійшла від позивача на адресу відповідача 22.01.2018, а термін виплати страхового відшкодування, який передбачено законом, спливав 22.04.2018, тобто після звернення позивача до суду, тому на момент подання позовної заяви права позивача не були порушені відповідачем, а позивач звернувся до суду передчасно.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, оскільки здійснюючи системний аналіз положень Закону дійшов висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, за умовами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" , виплативши страхове відшкодування страхувальнику, отримала від останнього право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", яка застрахувала відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія ОСОБА_2.

Таким чином, позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за договором страхування відповідальності останній надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Суд також дійшов висновку, що Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що на дату прийняття рішення у даній справі, відповідний строк настав, а також те, що відповідач і під час розгляду справи не виконав свої зобов'язання по сплаті страхового відшкодування, правомірність якого встановлена судом, суд відхиляє доводи відповідача викладені у відзиві. Сам факт не закінчення граничного строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, не може бути достатньою підставою для відмови в позові у даній справі, виходячи з того, що на даний час строк настав і відповідач так і не сплатив відповідні кошти.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач у справі отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний був звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування та, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2012 у справі №5028/17/22/2012 та у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №910/17223/13.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 9 "Про страхування", страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом № АМ/526788 не встановлено безумовну франшизи та визначено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода в розмірі 9 431,50 грн. завдана при ДТП транспортному засобу "Volkswagen", державний номер НОМЕР_3, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 9 431,50 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (вул. Саксаганського, 119, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 35265086) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 00034186) 9 431 (дев'ять тисяч чотириста тридцять одну) грн. 50 коп. страхового відшкодування та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.06.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко