Рішення № 75017002, 22.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2018 Справа № 910/4549/18Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4549/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31)

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41)

про стягнення страхового відшкодування

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ВУСО" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 6777,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3332488-02-10-01 від 18.10.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Ford", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в приватному акціонерному товаристві "Київський страховий дім" позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування у розмірі 6 777, 90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4549/18, ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

07.05.2018 через відділ діловодства суду від Моторно-транспортного страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття.

08.05.2018 від відповідача, у встановлений судом строк, через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що відсутні підстави для виплати страхового відшкодування відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», оскільки Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" не є особою відповідальною за збитки, заподіяні даною ДТП, а є лише страховиком за укладеним між відповідачем та ОСОБА_1 договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №АМ-0406116 від 10.06.2017.

Крім цього, у відзиві відповідач зазначив про існування дефектів заповнення «Європротоколу», які, на думку відповідача, унеможливлюють встановлення винної особи у вчинені ДТП та перешкоджають встановленню дійсних обставин події, тому не породжують будь - яких прав і обов'язків, в зв'язку з чим відповідач вважає такий Європротокол недостатнім доказом для відшкодування завданої шкоди. Зокрема, відповідач зазначає, що Європротокол не містить даних, а саме: в пункті 5 не зазначено відомості про свідків ДТП та не зроблено запис, що свідки ДТП не встановлені або відсутні; в пункті 13 не відображено дорожні знаки та розмітка, назва вулиць або доріг, не використано зображення роздільних смуг, перехресть та вулиць; в пункті 11 некоректно зазначено видимі пошкодження кожного транспортного засобу; в пункті 10 в розділі транспортний засіб «А», стрілкою некоректно вказані напрями і місце початкового удару (первинного контакту); в розділі транспортний засіб «В» взагалі відсутні будь-які зазначення початкового удару.

ОСОБА_1 звернулась до страховика із повідомленням про подію, що може бути визнана страховою, але з Європротоколу та схеми ДТП неможливо встановити точне місце транспортної пригоди, оскільки відсутня будь - яка конфігурація ділянки дороги де сталася ДТП.

Крім цього, відповідач зазначив, що в матеріалах справи наявний рахунок № 6512 від 21.08.2017 на оплату, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоберег» за послуги надані власнику пошкодженому транспортному засобу «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2, в якому обумовлюється плата за технологічну мийку автомобіля у розмірі 57,72 грн, яка пропорційно включена у вимогу про стягнення страхового відшкодування. Однак, роботи з мийки не входять до суми страхового відшкодування, так як це суперечить положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

23.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав відповідь на відзив, вказав про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, а відповідач перекручує положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», оскільки має на меті уникнення юридичної відповідальності. Позивач також зазначив про виключні випадки, перелік яких є вичерпним, коли шкода не відшкодовується за складеними Євпропротоколами з дефектами заповнення, яка виключена з даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відносно робіт з технологічної мийки пошкодженого транспортного засобу «Hyundai», зазначив, що роботи з чистки (мийки) можуть входити до вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки необхідність здійснення технологічної чистки (мийки) автомобіля має причинний зв'язок з належним забезпеченням умов для виконання відновлювальних робіт, а відтак кошти за відповідні роботи підлягають стягненню у межах суми страхового відшкодування.

У запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли до суду 29.05.2018, відповідач зазначив, що повністю відхиляє міркування позивача, які викладені у відповіді на відзив, у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, та не відповідністю нормам матеріального права та правовідносинам, що склалися між сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Приймаючи до уваги, відзив на позов, відповідь позивача на відзив та заперечення на відповідь на відзив відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 30.07.2017 в місті Запоріжжя, трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, та транспортного засобу "Ford", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, та за взаємною згодою водії транспортних засобів склали повідомлення про ДТП (Європротокол), у якому водій автомобіля “Ford” державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 зауважила, що з її вини, через порушення правил дорожнього руху, сталася ДТП.

Судом встановлено, що транспортний засіб «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2, застраховано позивачем за договором №3332488-02-10-01 від 18.10.2016 добровільного страхування наземного транспорту, укладеним між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник).

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №3332488-02-10-01 від 18.10.2016, на підставі заяви страхувальника ОСОБА_2 від 31.07.2017, рахунку на оплату № 6512 від 21.08.2017, а також на підставі страхового акту №7673-02 від 08.09.2017 Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ВУСО" виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 7777,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням №19967 від 08.09.2017 наявним в матеріалах справи.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Ford" водія ОСОБА_1 на час дорожньо-транспортної пригоди, за шкоду, завдану майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) №АМ/0406116 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну та становить 100 000 грн, франшиза - 1 000, 00 грн, строк дії полісу з 11.06.2017 до 10.06.2018.

25.10.2017 представник позивача надіслав відповідачу регресну вимогу №8189 на суму страхового відшкодування в розмірі 7777,90 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Ford" державний номерний знак НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Київський страховий дім", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування з відрахуванням франшизи у розмірі 6 777,90 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Предметом даного спору є зворотна вимога страховика до особи, відповідальної за завдану шкоду, про стягнення компенсації страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику за договором добровільного страхування.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом №АМ/406116, строком дії з 11.06.2017 по 10.06.2018. Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн та франшизу у розмірі 1000,00 грн.

Отже, відповідач є особою, на яку полісом №АМ/406116 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2.

Дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом). Суд визнає Європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.

Так, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Так, відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються із п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи МВС України про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, який узгоджується із п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.

Умови заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке надається Страховику чи Моторному (транспортному) страховому бюро України водієм транспортного засобу на виконання підпункту 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також застосування Типових схем дорожньо-транспортних пригод та розподілу відповідальності учасників дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну ними шкоду при оформленні документів по дорожньо-транспортним пригодам без участі уповноважених на те працівників міліції визначено Інструкцією щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція), затверджена протоколом Президії МТСБУ від 11.08.11 №274/2011.

Відповідно до п. 1 вказаної вище Інструкції, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення) це письмове повідомлення встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі МТСБУ) зразка, яке надається Страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із п. 2 Інструкції, Повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП). Повідомлення може оформлятися одним із водіїв транспортних засобів виключно у разі, якщо оформлення ДТП здійснювалося уповноваженими на те працівниками міліції.

При складанні Повідомлення використовується тільки один комплект документів, що складається з трьох аркушів: титульної сторінки, оригіналу та копії повідомлення будь-якого учасника ДТП (п. 3 Інструкції).

Пунктом 4 Інструкції закріплено, що Повідомлення заповнюється чітко, розбірливо, від руки кульковою ручкою, бажано друкованими літерами, при цьому обов'язково зазначаються всі відомості про кожного учасника ДТП. Вибір учасником колонки (жовта чи блакитна) не має значення.

У п. 5 Інструкції зазначено, що у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти Повідомлення. У такому разі водії транспортних засобів після складення Повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов'язку інформувати Державтоінспекцію МВС України про її настання.

Згідно із положеннями п. 6 Інструкції, виправлення у Повідомленні категорично забороняються. Замість зіпсованого бланку заповнюється інший. Тільки після підписання Повідомлення водіями учасниками ДТП, аркуші розділяються для кожного із водіїв.

Пунктом 7 Інструкції встановлений наступний порядок заповнення Повідомлення:

- пункти 1, 2 заповнюються згідно з фактичними датою та часом настання ДТП із зазначенням місця ДТП;

- у пунктах 3, 4 Повідомлення вірне твердження позначається знаком «Х»;

- у пункті 5 зазначаються відомості про свідків ДТП. У разі, якщо свідки ДТП не встановлені або відсутні, то у цьому пункті робиться запис, наприклад: «не виявлені» або «відсутні»;

- у пункті 6 зазначається інформація про страхувальника згідно з даними полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або «Зеленої карти» (далі Сертифікат страхування);

- пункт 7 заповнюється згідно з даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та Сертифікату страхування. Відомості в зазначених документах мають співпадати;

- пункт 8 заповнюється згідно з даними Сертифікату страхування. Поле «ТАК» пункту 8 «Чи покриває поліс шкоду транспортному засобу?» позначається знаком «Х» за наявності договору добровільного страхування наземного транспортних засобів (КАСКО);

- пункт 9 заповнюється згідно з даними посвідчення водія учасника ДТП. Також водій учасник ДТП зазначає номер свого телефону або електрону адресу (е-mail) та адресу фактичного проживання;

- у пункті 10 стрілкою необхідно вказати напрям і місце початкового удару (первинного контакту);

- у пункті 11 стисло зазначаються видимі пошкодження кожного транспортного засобу;

- у пункті 12 (клітинки 1-17) відмічаються знаком «Х» обставини, які відносяться та характеризують ДТП.

- у пункті 13 відображаються: розташування транспортних засобів А і В на момент настання ДТП, стрілками напрямок їх руху, дорожні знаки та розмітка, назва вулиць або доріг. Для позначення автомобіля використовується позначка « ». Для зображення роздільних смуг, перехресть та вулиць використовуються позначки «¦ », « + », « = »;

- у пункті 14 надається додаткова інформація, яка не міститься у Повідомлені та яку водій транспортного засобу вважає за необхідне викласти. У разі необхідності дозволяється використання додаткового аркуша. У такому випадку в пункт 14 Повідомлення вноситься запис «додаткові пояснення на ___ аркушах додаються»;

- у пункті 15 ставиться підпис (підписи) особи (осіб), що оформляла (оформляли) Повідомлення.

Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є, відповідно, підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.

Як вбачається із повідомлення про ДТП від 30.07.2017, воно заповнене обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми.

Із даного Євпропротоколу вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась 30.07.2017 о 10 год. 10 хв. у м. Запоріжжя на розі вул. Автозаводська - вул. Новокузнецька, між автомобілями «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля “Ford” державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, яка зазначила, що з її вини сталася ДТП.

Судом встановлено, що повідомлення містить наступну інформацію:

- відповідно до п. 7.1 Інструкції - повідомлення містить фактичну дату та час настання ДТП, місце ДТП (п. 1, 2 Повідомлення);

- відсутність інформації в п.5 Повідомлення - не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, адже відповідно до п. 33.2 ст. 33 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наявність чи відсутність пошкодженого майна чи наявність (відсутність) свідків не перешкоджає водіям скласти Європротокол;

- пункт 8 заповнений згідно з даними Сертифікату страхування. Поле «так» пункту 8 «чи покриває поліс шкоду транспортному засобу?» позначається знаком «х» за наявності договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) (п. 7.6 Інструкції).

- з Європротоколу вбачається, що водіями у п. 13 не зазначені дорожні знаки та розмітка, назва вулиць або доріг, не зображено роздільних смуг, перехресть та вулиць, але щодо відсутності зазначених обставин, слід вказати, що ДТП сталась на перехресті з круговим рухом, в одному напрямку руху, по одній і тій самій смузі, як відображено на схемі ДТП і як можна зробити висновок з характеру отриманих механічних пошкоджень автомобілів.

- відповідно до п. 7.9 Інструкції, в Повідомленні стисло зазначаються видимі пошкодження кожного транспортного засобу, що й було зроблено водіями у пункті 11 європротоколу. Зазначення переліку конкретних запчастин Інструкцією не передбачено.

- у пункті 10 Повідомлення в розділі транспортний засіб «А», стрілкою вказаний вірний напрям (задня частина) і місце початкового удару (ліва частина заднього бамперу). В розділі транспортний засіб «В» початковий удар зазначений як передній бампер справа.

Отже, допущені при оформленні даного європротоколу неточності, на які зауважує відповідач у відзиві на позовну заяву, а саме: дата, місце, час; не зазначення відомостей про свідків; не заповнення відмічених знаком «х» клітинок в п. 11, та не відображення дорожніх знаків, розмітки, назви вулиць або доріг, не зображено роздільних смуг, перехресть та вулиць (п. 13) не перешкоджають встановленню дійсних обставин події та не тягнуть за собою визнання такого європротоколу недійсним.

Крім цього, суд зазначає про те, що схема дорожньо-транспортної пригоди, зазначені в європротоколі обставини при яких мала місце дорожньо-транспортна пригода та характер ушкоджень автомобіля «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2 (задня частина автомобіля) та автомобіля “Ford” державний номерний знак НОМЕР_1 (передня частина автомобіля) не викликає сумнівів щодо вини водія автомобіля “Ford” державний номерний знак НОМЕР_1 водія ОСОБА_1, яка не врахувала дорожню обстановку та не витримала безпечної дистанції руху, в наслідок чого сталася ДТП, яка крім того вказала, що з її вини сталася ДТП.

Суд такж зазначає, що відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) від 30.07.2017 та схеми, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Отже, Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.

Суд також, встановив, що страховик за договором добровільного страхування прийняв спірний Європротокол як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним відшкодування, звернувшись з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи.

Згідно ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Судом надана оцінка Європротоколу за змістом якого судом встановлений факт ДТП, обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

До того ж, як було зазначено раніше, відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Тому, після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у ПАТ «Страхова компанія ВУСО» виникло право вимоги до ПрАТ «Київський страховий дім» в розмірі 7777,90 грн.

З урахуванням умов полісу №АМ/406116, суд дійшов висновку, що платіжне доручення №19967 від 08.09.2017 на суму 7777,90 грн, копія якого наявна в матеріалах справи, є достатнім доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП за полісом №АМ/406116.

Відповідно до ст. 9 "Про страхування", страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом №АМ/406116 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн. та франшизу у розмірі 1 000, 00 грн.

При цьому, з рахунку на оплату №6512 від 21 серпня 2017 складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоберег» за послуги надані власнику пошкодженого транспортного засобу «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_2 зазначена плата за технологічну мийку автомобіля у розмірі 57,72 грн.

Однак, роботи з мийки не входять до суми страхового відшкодування, так як це суперечить положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого Господарського суду України у справі № 910/3420/16 від 27.07.2016.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем враховано ліміт відповідальності за шкоду, а тому визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 6 777, 90 грн. з вирахуванням плати за технологічну мийку автомобіля у розмірі 57,72 грн, що становить 6720,18 грн та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; ідентифікаційний код 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 6720 (шість тисяч сімсот двадцять) грн 18 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1747 (одна тисяча сімсот сорок сім) грн. 00 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 22.06.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко