Постанова № 75016149, 27.06.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року м. Чернівці

справа № 724/1651/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової плати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Собчук І.Ю.

з участю представника позивачів ОСОБА_1

учасники справи

позивач ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 березня 2018 року, головуючий у першій інстанції ОСОБА_5,

встановила:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 у листопаді 2017 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності.

Зазначали, що внаслідок смерті батька ОСОБА_6 відкрилась спадщина 29 жовтня 2014 року.

До складу спадщини входить право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться

по АДРЕСА_1.

Вказували на те, що подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Також заяву про прийняття спадщини подано сестрою спадкодавця ОСОБА_4

Справа №724/1651/17

Провадження №22-ц/794/572/2018 рік Головуючий у 1 інстанції Гураль Л.Л.

Категорія 39 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області від 14 серпня 2015 року відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв»язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Посилалися на те, що на 15 квітня 1991 року у житловому будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться

по АДРЕСА_1, і належали до типу колгоспного двору проживали бабуся ОСОБА_7 та батько ОСОБА_6

Рішенням виконавчого комітету Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 13 серпня 2010 року №76/8-10 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 оформлено право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в рівних частках.

Тому внаслідок смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1 на ? частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

ОСОБА_6, який постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

ОСОБА_4 подано до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті матері ОСОБА_7

Просили визнати право власності на житловий будинок літ.А-1, ганок літ.а, ганок літ.а-1, літню кухню - сарай літ.Б, вбиральню літ.В, погріб літ.ПГ, вхід в погріб літ. ВхПг, криницю №1, що знаходяться по АДРЕСА_1, які належали померлому ОСОБА_6, в рівних частках.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 березня 2018 року позов задоволено, постановлено визнати право власності ОСОБА_2 на ? частину житлового будинку літ.А-1, ганок літ.а, ганок літ.а-1, літню кухню - сарай літ.Б, вбиральню літ.В, погріб літ.ПГ, вхід в погріб літ. ВхПг, криницю №1, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом.

Визнати право власності ОСОБА_3 на ? частину житлового будинку літ.А-1, ганок літ.а, ганок літ.а-1, літню кухню - сарай літ.Б, вбиральню літ.В, погріб літ.ПГ, вхід в погріб літ. ВхПг, криницю №1, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності відмовиити.

Посилалася на порушення судом першої інстанції норм матеріального щодо віднесення житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, до суспільної групи господарств - колгоспний двір, неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, оформлення права власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 в рівних частках рішенням виконавчого комітету Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 13 серпня 2010 року №76/8-10.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Зазначають про набуття батьком ОСОБА_6 права власності на ? частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, на підставі рішення виконавчого комітету Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 13 серпня 2010 року №76/8-10 та на ? частину майна у порядку спадкування за законом внаслідок смерті матері ОСОБА_7

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, суд першої інстанції керувався положеннями , ч.1 ст.1267, ч.3, 5 ст.1268, ч. 1 ст.1270 ЦК України та дійшов висновку про те, що підлягає захисту право ОСОБА_2, ОСОБА_3 на визнання права власності на спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_6

На обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що спадкоємцями, які прийняли спадщину, що відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_6, є діти ОСОБА_2, ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4

Водночас суд першої інстанції встановив, що до складу спадщини входить право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1, що належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області від 14 серпня 2015 року відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв»язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду у п.3 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.1 ЦПК та з урахуванням положення ч.4 ст.10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Предметом позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останні просили ухвалити судове рішення, є визнання права власності на майно, що входить до складу спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_6

Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначалося прийняття спадщини та відмова у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області 14 серпня 2015 року у зв»язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме мано.

Отже, мають місце правовідносини з спадкування внаслідок смерті ОСОБА_6

Встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина 29 жовтня 2014 року.

На підставі ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На підставі ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_6 №454/2014, заведеної державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області ОСОБА_9, вбачається, що до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулися діти ОСОБА_3, ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_4, дружиною ОСОБА_10 подано заяву про відмову від спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Хотинської державної нотаріальної контори Чернівецької області від 14 серпня 2015 року відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв»язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

За змістом ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

На підставі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За таких обставин учасниками правовідносин з спадкування внаслідок смерті ОСОБА_6 є діти спадкодавця ОСОБА_2, ОСОБА_3

Водночас ОСОБА_4 не одержує право на спадкування внаслідок смерті ОСОБА_6

В абз.2, 3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від ЗО травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом,усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або

відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній

нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У матеріалах справи відсутні докази набуття ОСОБА_4 права власності на спірне майно житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Так, у позові ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування внаслідок смерті ОСОБА_11 відмовлено рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 21 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області про встановлення факту родинних відносин, визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та визнання права власності .

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Пунктом 4 ч.2 ст.197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об»єднання справ і роз»єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до пункту 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об»єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз»яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом,запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов»язків.

За змістом частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

На підставі ч.2 наведеної норми якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, не вирішив питання про залучення до участі у справі співвідповідачем Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області та заміну первісного відповідача ОСОБА_12 належним відповідачем Зарожанською сільською радою Хотинського району Чернівецької області.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (п. п. 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У такому разі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підлягає захисту право ОСОБА_2, ОСОБА_3 на визнання права власності на спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_6, за участі відповідача ОСОБА_4 на порушення норм матеріального.

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 березня 2018 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 березня 2018 року скасувати.

У позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 30 червня 2018 року.

Головуючий Половінкіна Н.Ю.

Судді Кулянда М.І.

Одинак О.О.