Ухвала суду № 75015561, 15.06.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7024/18

Провадження №1-кс/369/2246/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2018 м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., при секретарі Водала А.Ю., розглянув у судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції Стеценко К.В. про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120181102000003372 від 01.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся слідчий Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області Стеценко К.В. з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що у період з 2003 по 2005 рік ним як фізичною особою підприємцем отримано в Боярській міській раді земельну ділянку в оренду під будівництво та експлуатацію торгівельного комплексу, дозвільну документацію на будівництво, проект та інші документи необхідні для будівництва.

У 2005 році ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засновано ТОВ «ТРІ-АТІК», в якому частка ОСОБА_4 складає 40%.

У 2005 році ОСОБА_4 передав ТОВ «ТРІ-АТІК» права на будівництво з усіма дозвільними документами.

У 2008 році об'єкт був побудований та введений в експлуатацію. Для будівництва вказаного об'єкту ТОВ «ТРІ-АТІК» залучені кредитні кошти у різних банківських установах на загальну суму 13 000 000 (тринадцять мільйонів) гривень.

Починаючи з моменту введення об'єкту в експлуатацію, всі торгові площі почали здаватися в оренду.

Станом на 2014 рік ТОВ «ТРІ-АТІК» повернув всі позики на загальну суму 20 000 000 (двадцять мільйонів) гривень.

Починаючи з 2014 року ОСОБА_4 неодноразово звертався до учасників товариства з приводу з'ясування сум доходу товариства та розподілу дивідендів, на що отримував відповіді, що діяльність товариства є збитковою.

Починаючи з 2016 року співзасновники товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запропонували ОСОБА_4 вийти зі складу засновників товариства, отримавши статутний внесок.

Після численних наполягань в 2017 році йому ОСОБА_4 частково надали документи, в яких відображалась господарська діяльність товариства. Після короткого аналізу ОСОБА_4 стало зрозуміло, що діяльність ТОВ «ТРІ-АТІК» у період з 2008 по 2018 рік була прибутковою, прибуток по безготівковому розрахунку склав приблизно 20 000 000 (двадцять мільйонів) гривень. В результаті чого, протягом 10 років ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шахрайським шляхом заволоділи дивідендами товариства.

04.06.2018 року допитано потерпілого ОСОБА_4 який повідомив, що у 2005 році ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засновано ТОВ «ТРІ-АТІК», (код ЄДРПОУ 33306041) юридична адреса АДРЕСА_1 в якому частка ОСОБА_4 складає 40% статутного капіталу, ОСОБА_5 - 40% та ОСОБА_3 - 20%.

01.12.2005 року між ТОВ «ТРІ-АТІК» в особі директора ОСОБА_3 (далі - Інвестор) та ФОП ОСОБА_4 (далі - Забудовник) укладено інвестиційний договір.

Предметом вказаного договору було те, що я як ФОП ОСОБА_4 як «Забудовник» зобов'язується за рахунок проінвестованих ТОВ «ТРІ-АТІК» як «Інвестором» коштів здійснити будівництво у відповідності з проектно-кошторисною документацією та передати у власність торговельний комплекс, надалі Об'єкт будівництва, а «Інвестор» зобов'язується забезпечити відповідне фінансування об'єкта будівництва та прийняти його у свою власність на умовах вказаного договору.

16.05.2006 року між ВАТ Комерційний банк «Хрещатик» (Кредитор) та ТОВ «ТРІ-АТІК» (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 040 відповідно якого Кредитор надає Позичальнику в порядку передбаченому договором кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 700 000 гривень, строком до 15.05.2008 року. В подальшому до вказаного договору були внесені зміни відповідно яких, кредитна лінія збільшена до 7 000 000 гривень.

Для забезпечення кредитних зобов'язань, 18.07.2006 року між ВАТ КБ «Хрещатик» (Іпотекодержатель) та ТОВ «ТРІ-АТІК» (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки майнових прав № 651/040. Відповідно вказаного договору Іпотекодавець передав, а Іпотекодержатель прийняв в іпотеку майнові права на торговий комплекс, надалі - предмет іпотеки, по інвестиційному договору, укладеному 01.12.2005 Іпотекодавцем з ФОП ОСОБА_4 про фінансування будівництва торговельного комплексу по АДРЕСА_3

22.06.2007 року між АКБ «Форум» (далі-Банк) та ТОВ «ТРІ-АТІК» (далі-позичальник) укладено кредитний договір 0039/07/01-KLI відповідно якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для введення в експлуатацію торгівельного комплексу у АДРЕСА_3 та поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 10 800 000 гривень в термін до 20.06.2008 року.

20.10.2007 року між АКБ «Форум» (далі-Банк) та ТОВ «ТРІ-АТІК» (далі-позичальник) укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору 0039/07/01-KLI від 22.06.2007 року відповідно якого кредитна лінія збільшилась до 13 000 000 гривень.

20.06.2008 року між АКБ «Форум» (далі-Банк) та ТОВ «ТРІ-АТІК» (далі-позичальник) укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору 0039/07/01-KLI від 22.06.2007 року відповідно якого товариство додатково отримало 3 000 000 гривень.

На підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.09.2008 року по справі № 2-3286/08 зареєстровано право власності (100%) на торгівельний комплекс, загальною площею 2721,80 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 за ТОВ «ТРІ-АТІК». Починаючи з моменту введення об'єкту в експлуатацію, всі торгові площі почали здаватися в оренду.

На час введення торгового центру в експлуатацію за ТОВ «ТРІ-АТІК» залишився непогашений кредит в АКБ «Форум» в сумі 13 000 000 гривень. Для погашення заборгованості по вказаному кредиту, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 запропонували мені продати ПП «СОЮЗ-МОСТ» площу першого поверху приміщення у розмірі 47% від загальної площі приміщення за 10 000 000 (десять мільйонів) гривень для того щоб погасити заборгованість перед банком. На вказану пропозицію я як засновник погодився та вказане приміщення було продане. Погашенням кредиту перед АКБ «Форум» займалась ОСОБА_3

В подальшому у 2011 році вказана площа першого поверху повністю була викуплена ПП «СОЮЗ-МОСТ», яке 20.10.2011 року вказане приміщення першого поверху продав ТОВ «Грінтек» за 7,8 млн. гривень. На час купівлі-продажу вищевказаного приміщення, директором ТОВ «Грінтек» була ОСОБА_3

Як мені пізніше стало відомо, з 20.10.2011 року єдиним учасником ТОВ «Грінтек» ставі ОСОБА_5. Таким чином власність на весь перший поверх перейшла до ОСОБА_5

В подальшому ОСОБА_5 продав перший поверх приміщення, шляхом продажу корпоративних прав ТОВ "Грінтек" третім особам за 12 120 000 грн (дванадцять мільйонів сто двадцять тисяч грн), при цьому в договорі купівлі-продажу корпоративних прав зазначена сума 1000 грн.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мені повідомили, що вищевказана сума, а саме 12 120 000 грн (дванадцять мільйонів сто двадцять тисяч грн.) пішла на погашення кредиту ТОВ "ТРІ-АТІК" перед АКБ «Форум».

Як стало мені нещодавно відомо зазначені грошові кошти не були використані на погашення кредиту, а значить ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , зловживаючи моєю довірою та використовуючи своє службове становище , ввели мене в оману та використали кошти на власні потреби. Що в подальшому повторювалося систематично.

Лише станом на 05.06.2014 року ТОВ «ТРІ-АТІК» повернув всі позики на загальну суму 20 000 0000 (двадцять мільйонів) гривень. При цьому вони постійно інформували мене про наявність якихось кредитних зобов&aпо;apos;язань з боку ТОВ "ТРІ-АТІК" перед третіми особами, не пояснюючи навіщо вони бралися, та як їх використали. До речі ці кредити бралися готівкою і поверталися готівкою.

Починаючи з 2014 року ОСОБА_4 неодноразово звертався до учасників Товариства (співзасновників) та Директора - ОСОБА_3 з приводу з'ясування сум доходу Товариства та розподілу дивідендів, на що отримував постійно відповіді що прибутку не має, є лише борги у Товариства, уся діяльність збиткова.

На вимоги ОСОБА_4 розібратися в господарській діяльності Товариства постійно отримував відмовки. До управління Товариством та до контролю до господарською діяльністю останнього не допускали.

В 2016 році співзасновники товариства несподівано для ОСОБА_4, запропонували останньому вийти зі складу засновників, отримавши тільки статутний внесок. На запитання ОСОБА_4 стосовно дивідендів та активів, знов отримав тільки відмовки за збитковість підприємства.

На даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на корпоративні права ТОВ «ТРІ-АТІК», оскільки учасники вказаного товариства ОСОБА_2, ОСОБА_3, або інші невстановлені особи можуть вчинити реєстраційні дії та виключити ОСОБА_4 зі складу засновників товариства та заволодіти майном товариства.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що не допускається забезпечення позову у справах, які виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони участі (реєстрації для участі) чи неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у своєму роз'ясненні № 9 від 3 липня 2007 року однозначно висловилася, що до вирішення у судовому порядку справи стосовно позбавлення акціонера права власності на акції власник акцій має право на участь у загальних зборах товариства.

Вищий господарський суд України в пункті 2.6 своїх рекомендацій № 04-5/14 від 28 грудня 2007 року «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» наголосив, що накладення арешту на акції означає обмеження права відчужувати акції, а не обмеження прав, посвідчених акціями.

Арешт акцій не позбавляє їхнього власника можливості реалізації посвідчених акціями корпоративних прав і не призводить до зменшення загальної кількості акцій у статутному капіталі акціонерного товариства та, відповідно, загальної кількості голосів акціонерів. Тому у визначенні правомочності загальних зборів акціонерів у господарських судів немає підстав для неврахування голосів акціонерів, акції яких перебувають під арештом. Арешт акцій (частки статутного капіталу) не передбачає і обмеження акціонерів в отриманні дивідендів та активів у разі ліквідації господарського товариства, розпорядження майном, яке обліковується на балансі товариства, а також інших прав, передбачених законом та установчими документами.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» висвітлює ту саму позицію.

Таким чином, арешт може накладатися на частку у статутному капіталі товариства або на акції, що означає обмеження корпоративного майнового права учасника або акціонера товариства відчужувати свою частку в товаристві.

Акції та частка в статутному капіталі товариства це річ, сукупність корпоративних прав майнового характеру.

Згідно зі ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Так, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На підставі викладеного слідчий просила: Накласти арешт на корпоративні ТОВ «ТРІ-АТІК» (код ЄДРПОУ 33306041), розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Заборонити суб'єктам державної реєстрації, в тому числі, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, державним реєстраторам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-які зміни, що пов'язані зі зміною часток у статутному капіталі ТОВ «ТРІ-АТІК» (код ЄДРПОУ 33306041), розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Заборонити суб'єктам державної реєстрації, в тому числі, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, державним реєстраторам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-які зміни, що пов'язані з припиненням (зокрема, реорганізацією (злиттям, приєднанням, поділом, перетворенням) та ліквідацією) ТОВ «ТРІ-АТІК» (код ЄДРПОУ 33306041), розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Заборонити суб'єктам державної реєстрації, в тому числі, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, державним реєстраторам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-які зміни, що пов'язані зі зміною місцезнаходження ТОВ «ТРІ-АТІК» (код ЄДРПОУ 33306041), розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

До судового засідання слідчий не з'явилася.

У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання розглядається без повідомлення представників власника майна оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи припис ст. 107 КПК України, суд вважає за можливе розглянути вказане клопотання без фіксації технічними засобами.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 2 ст. 167 KПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом.

Стаття 170 КПК України визначає що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 171 КПК України визначає що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У відповідності до вимог ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а при вирішенні питання про арешт майна повинен враховуючи: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, вважає у задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки слідчий не довів необхідність такого арешту та, що існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до перетворення, відчуження майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В клопотанні старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції Стеценко К.В. про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120181102000003372 від 01.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Пінкевич Н.С.