Рішення № 75015326, 11.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1159/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

при секретарі судового засідання - Деркач А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про стягнення грошових коштів, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, у якому позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 484947,60 грн.

Ухвалою суду від 4 квітня 2018 року: прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 3 травня 2018 року; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання 01.06.2018 року сторони та/або їх представники не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. (а.с.62, 64)

01.06.2018 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.68) у зв'язку з тим, що відповідачу необхідно надати час для ознайомлення з уточненим позовом та для складання відзиву. При цьому, позивач та/або його представник про причини неявки суд не повідомили. Заяв про відкладення розгляду питання про прийняття до розгляду уточнення позовних вимог від них до суду не надійшло. Ухвалою суду від 1 червня 2018 року письмову заяву - уточнення позовних вимог від 01.06.2018 року (вхід. № 15458/18 від 01.06.2018 року) - повернуто позивачу.

30.05.2018 року від відповідача до суду електронною поштою надійшла заява, у якій останній просить справу № 815/1159/18, призначену до розгляду на 01.06.2018 року, розглянути за відсутності представника управління. (а.с.67)

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за даною явкою.

Згідно змісту адміністративного позову, уточнень позовних вимог від 30.03.2018 року та відповіді на відзив (а.с.4-7, 28-31, 56-58), позовні вимоги заявлені, із посиланням на ч. 4 ст. 9, ч. 4 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 46, 152 Конституції України, ст. 49, ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зазначенням таких фактичних обставин:

- відповідач визнає свій борг, але посилається на неможливість його виконання за відсутності державних коштів у державному бюджеті;

- безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків;

- відповідач повинен був виконати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року, в якій було зазначено зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії. Зобов'язання не було виконано, але перерахунок зроблено, що підтверджується листом ПФУ від 16.11.2017 року, але пенсію не виплачено.

Згідно змісту відзиву та заперечень на відповідь на відзив (а.с.43-45, 69-71), відповідач не визнає адміністративний позов повністю, просить суд відмовити у його задоволенні, із посиланням на ст.ст. 14, 370 КАС України, ч.ч. 1, 2 ст. 23, п.п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 50, 54, 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 2 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою КМУ від 03.09.2014 року № 440, із зазначенням таких фактичних обставин:

- фактично підставою для звернення позивача із позовними вимогами про стягнення донарахованої суми пенсії за рішенням суду є не в повному обсязі виконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили. Позивач фактично просить зобов'язати відповідача виконувати рішення суду, яке вже набрало законної сили і в силу приписів ст. 14 та 370 КАС України повинно виконуватись відповідачем без ухвалення будь-яких додаткових судових рішень;

- на виконанні в органах ДВС вже перебуває виконавчий лист № 2-а-3049/11 від 06.06.2016 року про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.02.2011 року довічно, по якому відкрито виконавче провадження;

- ухвалення судом рішення по даній адміністративній справі про стягнення з управління нарахованої суми пенсії призведе до подвійного зобов'язання вчинення певних дій, що суперечить діючому законодавству України та не узгоджується з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України;

- обраний позивачем спосіб захисту не відповідає критерію захисту порушеного права в поряду позовного провадження, у зв'язку з чим підстави для задоволення цього позову відсутні.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-3049/11 від 10 червня 2015 року (а.с.47-49): апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області задоволено частково; додаткову постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.09.2011 року змінено, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.02.2011 року довічно».

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, вищезазначена постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року набрала законної сили 22.06.2015 року.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду надано копії, зокрема (а.с.12, 14-18):

- посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, Серія НОМЕР_2, дата видачі 02.08.2002 року, та вкладки № НОМЕР_3 до вказаного посвідчення;

- постанови про відкриття виконавчого провадження, ВП № 51404063 від 13.06.2016 року, з супровідним листом від 13.06.2016 року № 09.1 - 7827/В-2/350. Відповідно до змісту даної постанови, постановлено, зокрема: відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-3049/11, виданого 06.06.2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.02.2011 року довічно;

- постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), ВП № 51404111 від 13.06.2016 року, з супровідним листом від 13.06.2016 року № 09.1 - 7828/В-2/351. Відповідно до змісту даної постанови, постановлено, зокрема: відмовити в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-3049/11, виданого 06.06.2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 17.02.2011 року, - у зв'язку із тим, що на виконанні у відділі вже перебуває виконавчий лист № 2-а-3049/11, виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області від 06.06.2016 року про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.02.2011 року довічно;

- листа від 16.11.2017 № 137/К-01, яким відповідач повідомив позивача про наступне, зокрема: «Згідно виконавчого листа № 2-а-3049/11 від 06.06.2016 року виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області здійснено перерахунок додаткової та основної пенсії у розмірі визначеному ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 17.02.2011 р. по 30.11.2017 р. нараховано борг в сумі 484947,60 грн., виплата якого буде проведена за наявності фінансування з Державного бюджету України».

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду також надано копії, зокрема (а.с.46, 72-73):

- Інформації про виконавче провадження, отриманої 29.05.2018 року, відповідно до якої, зокрема:

- номер виконавчого провадження: 51404063

- стан виконавчого провадження: відкрито

- назва виконавчого документа, дата видачі та номер: виконавчий лист від 06.06.2016 № 2-а-3049/11;

- листа Вищого адміністративного суду України за підписом заступника голови суду до голів апеляційних адміністративних судів від 13.06.2012 року № 1483/12/13-12. Згідно змісту даного листа, повідомлено, зокрема, що у постанові від 28 жовтня 2008 року Верховний Суд України, серед іншого, зазначив, що відповідно до статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Це правило підлягає застосуванню під час вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Виходячи зі змісту заяв сторін по суті справи та поданих ними документів, фактичні обставини по справі визнаються сторонами, розбіжності у позиціях сторін полягають лише у тлумаченні законодавства, що регулює спірні правовідносини, та, з урахуванням наявних у справі доказів, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції на час виникнення відповідних правовідносин): Конституцією України, прийнятою на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (далі - Конституція України), Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (далі - КАС України).

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України (в редакції на час розгляду і вирішення справи), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України (в редакції на час розгляду і вирішення справи), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 162 КАС України «Повноваження суду при вирішенні справи» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

В частині 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України (в редакції на час розгляду і вирішення справи), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 245 КАС України «Повноваження суду при вирішенні справи» (в редакції на час розгляду і вирішення справи), при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, а саме:

- постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року у справі № 2а-3049/11, яка набрала законної сили, зокрема: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.02.2011 року довічно.

Тобто, судом вже відновлено порушене право позивача у спосіб, встановлений п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України (в редакції на час ухвалення постанови);

- постановою від 13.06.2016 року відкрито виконавче провадження, ВП № 51404063, з виконання виконавчого листа № 2-а-3049/11, виданого 06.06.2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.02.2011 року довічно.

Згідно Інформації про виконавче провадження від 29.05.2018 року, виконавче провадження, ВП № 51404063, з виконання виконавчого листа № 2-а-3049/11, - відкрито;

- згідно листа від 16.11.2017 № 137/К-01, відповідач повідомив позивача, зокрема про те, що: згідно виконавчого листа № 2-а-3049/11 від 06.06.2016 року, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, здійснено перерахунок додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 17.02.2011 р. по 30.11.2017 р., нараховано борг в сумі 484947,60 грн., виплата якого буде проведена за наявності фінансування з Державного бюджету України.

Тобто, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року у справі № 2а-3049/11 в частині зобов'язання здійснити позивачу перерахунок додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.02.2011 року довічно - відповідачем виконано. Виконання постанови в частині відповідної виплати - триває та фактично можливе, хоча й за певних умов;

суд дійшов висновків, що:

- заявленими позовними вимогами позивач, по суті, вимагає змінити обраний судом відповідно до ст. 162 КАС України (в редакції на час ухвалення постанови) при ухваленні рішення спосіб відновлення порушеного права, що, по-перше, не передбачено КАС України (в редакції на час звернення з даною позовною заявою, розгляду і вирішення цієї справи), по-друге, фактично потягне безпідставне повторне відновлення одного й того самого права позивача в інший спосіб, тощо.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі № 266/935/17 (адміністративне провадження № К/9901/37707/18);

- на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення;

- правова позиція позивача зі спірних питань - є помилковою. Наведені позивачем обґрунтування позовних вимог та надані позивачем докази на доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, не спростовують вищенаведеного висновку суду, оскільки не входить до предмета доказування та/або спростовані дослідженими судом доказами.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

- підстав для стягнення з Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області грошових коштів в сумі 484947,60 грн., - не має.

Керуючись ст.ст. 9, 194, 205, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (місцезнаходження: вул. Єврейська, 28, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, ідентифікаційний код юридичної особи: 37893980) про стягнення з Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області грошових коштів в сумі 484947,60 грн. - відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення складено 11 червня 2018 року.

Суддя М.Г. Цховребова

.