Ухвала суду № 75015087, 26.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 червня 2018 року №810/87/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Міністерства юстиції України Київського міського нотаріального округу приватного нотаріуса Щелкова Дениса Михайловича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до державного реєстратора Міністерства юстиції України Київського міського нотаріального округу приватного нотаріуса Щелкова Дениса Михайловича, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №29379056 від 22.04.2016 (з відкриттям розділу) індексний номер: 29378220 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 278,3 м2, житловою площею 140,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0909 га кадастровий номер НОМЕР_1 за ТОВ "Кей-Колект";

- зобов'язати відповідача скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, що здійснене приватним нотаріусом 18.04.2016 за записом №14284245 та земельної ділянки площею 0,0909 га кадастровий номер НОМЕР_1 за записом №1428500.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №810/87/17, витребувано докази по справі від сторін, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 залучено до участі у справі №810/87/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 замінено позивача у даній справі - ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

У підготовче судове засідання, призначене на 26.06.2018, сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

22.06.2018 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

26.06.2018 через канцелярію суду від третьої особи надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Копія ухвали суду від 27.02.2018 та повістка про виклик до суду рекомендованою поштовою кореспонденцією із штрихкодовим ідентифікатором 0113327978780 були направлені на адресу відповідача, проте рекомендована поштова кореспонденція повернулась на адресу суду.

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» підставою повернення поштової кореспонденції із штрихкодовим ідентифікатором 0113327978780 є «інші причини».

Згідно з ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи неявку представників сторін та третьої особи та наявне у справі клопотання представника позивача суд, керуючись ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є вимога, зокрема, про визнання протиправним та скасувати рішення №29379056 від 22.04.2016 (з відкриттям розділу) індексний номер: 29378220 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 278,3 м2, житловою площею 140,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0909 га кадастровий номер НОМЕР_1 за ТОВ "Кей-Колект".

Судом встановлено, що 22.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Денисом Михайловичем було прийнято рішення 29279056 про державну реєстрацію за Товариством з обмежено відповідальністю «Кей-Колект» права власності на житловий будинок, загальною площею 278,3 кв.м. та на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення за ТОВ «Кей-Колект» права власності на вказане нерухоме майно є договір іпотеки №52471 від 17.04.2007 (т.1, а.с.32-33).

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2007 між Акціонерним товариством інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11143434000, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит в іноземній валюті в сумі 139500,00 дол.США, який позивач був зобов'язаний повернути у строк до 17.04.2018 (т.1, а.с.9-15).

Також 17.04.2007 між Акціонерним товариством інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11143330000, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит в іноземній валюті в сумі 200000,00 грн.(т.1, а.с.16-22).

З метою забезпечення виконання вказаного договору, 17.04.2017 між Акціонерним товариством інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №52471, за умовами якого ОСОБА_2 було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.29-31). Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а існує спір про право, що виключає розгляд справи в цій частині позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.

Так, спірні правовідносини стосуються виключно набутого ТОВ «Кей-Колект» права власності на житловий будинок №43, загальною площею 278,3 кв.м. та земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і в разі скасування оскаржуваного рішення, майнові права цієї юридичної особи можуть бути порушені.

У зв'язку з цим, даний спір не є публічно-правовим, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 (справа №810/2421/16) та в постановах Верховного Суду України від 31.01.2017 (справа №21-1237а16) та від 20.09.2017 (справа №814/3454/14).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

За приписами частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Беручи до уваги наведену норму, суд роз'яснює позивачу, що він вправі звернутися з позовом до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Закрити провадження в адміністративній справі №810/87/17 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Міністерства юстиції України Київського міського нотаріального округу приватного нотаріуса Щелкова Дениса Михайловича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині закриття провадження в частині позовних вимог подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено та підписано - 26.06.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.