Рішення № 75015002, 18.06.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13096/15-ц 2/335/21/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, в порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників процесу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), Служби автомобільних доріг у Запорізькій області, третя особа – ОСОБА_2, про стягнення суми відшкодування шкоди, заподіяної в дорожньо-транспортній пригоді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнював, до Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), Служби автомобільних доріг у Запорізькій області, третя особа – ОСОБА_2, про стягнення суми відшкодування шкоди, заподіяної в дорожньо-транспортній пригоді в розмірі 47 758,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.06.2015 по автодорозі від траси Бориспіль–Дніпропетровськ–Запоріжжя в бік м. Запоріжжя, перетинаючи Сонячне шосе в смт Сонячне Запорізького району о 23:50 год. в результаті наїзду на перешкоду у вигляді ями (вибоїни) на дорозі було пошкоджено належний матері позивача автомобіль НОМЕР_1, під керуванням позивача. Позивач керував транспортним засобом на підставі документів, визначених п. 2.1 Правил дорожнього руху України. Уникнути наїзду позивач не мав змоги через відсутність попереджувальних знаків, а такого того, що перед ДТП пройшов дощ, тому яму не було можливим побачити під дощовою водою.

Згідно з висновком про оцінку матеріальної шкоди № 41/1 від 08.07.2015, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля в результаті його пошкодження, становить 26 585,21 грн. За проведення оцінки позивач оплатив 1 200,00 грн.

Зазначена дорога на момент ДТП є дорогою загального користування, що перебуває в державній власності. Тому, з урахуванням положень ст.ст. 9, 24 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 10, 11, 12, 13 Закону України «Про автомобільні дороги» дана дорога перебувала в управлінні Державної служби автомобільних доріг України. Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України відповідно до Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 456/2011. Отже, відповідальність за спричинену шкоду мають нести Державне агенство автомобільних доріг України (Укравтодор) та його структурний підрозділ Служба автомобільних доріг в Запорізькій області.

Крім того, позивачеві була спричинена й моральна шкода, яку він зазнав у зв’язку із пошкодженням його майна, та яку позивач оцінює у 20 000 грн.

З наведених підстав просив позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів суму шкоди, заподіяної майну внаслідок ДТП, внаслідок пошкодження автомобіля у розмірі 26 585,21 грн., вартість експертної оцінки матеріальної шкоди в розмірі 1 200,00 грн., компенсацію за заподіяння моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., судові витрати (т. 1 а.с. 199–204).

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Бойка О.Ю. від 22.12.2015 відкрито провадження у справі та її розгляд призначений на 02.02.2016 (т. 1 а.с. 32).

04.01.2017 від представника Державного агентства автомобільних доріг України ОСОБА_3 надійшли письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що Укравтодор в силу закону не є особою, яка може нести юридичну відповідальність за наслідки вказаної в позовній заяві ДТП. Наказом Укравтодору від 12.09.2016 № 265 затверджено Положення про Службу автомобільних доріг у Запорізькій області, яка відповідно до п. 3.1 цього Положення зобов’язана організовувати належне утримання та розвиток автомобільних доріг загального користування, що обліковуються на її балансі, та підтримувати безперебійні та безпечні умови руху на них. Тому вважає, що відповідальність має бути покладена саме на Службу автомобільних доріг у Запорізькій області. Просив відмовити у задоволенні позову до Державного агентства автомобільних доріг України (т. 1 а.с. 212–213).

16.01.2017 від представника Служби автомобільних доріг у Запорізькій області ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення на уточнену позовну заяву, в яких зазначив, що ділянка дороги – Сонячне шосе в межах Запорізького району та м. Запоріжжя, на якій сталася ДТП, на балансі Служби не знаходиться та не обслуговується, що підтверджується довідкою від 18.10.2016 № 19/1599 про утримання майна на праві оперативного управління вищевказаної ділянки дороги та іншими документами. Зокрема, в оперативному управління у цього відповідача знаходиться ділянка дороги Н-06 Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя протяжністю 23,7 км. Тому вважає, що Служба автомобільних доріг в Запорізькій області не є належним відповідачем, у зв’язку із чим просив відмовити в задоволенні позову (т. 1 а.с. 217–219).

04.05.2017 від представника Державного агентства автомобільних доріг України ОСОБА_5 надійшли доповнення до заперечення на позовну заяву, в якій акцентує увагу на тому, що Укравтодор не є особою, відповідальною за відшкодування шкоди, завданої внаслідок неналежного утримання відрізка дороги, на якому трапилась ДТП. Ділянка від км 474 + 193 до км 489 + 489, на якій сталась ДТП, обслуговується підприємствами міськкомунгоспу міста Запоріжжя, а тому до стану автомобільної дороги на цій ділянці та причин скоєння аварії станом на 26.08.2015 ні Укравтодор, ні Служба автомобільних доріг у Запорізькій області відношення не мають. Крім того, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна норма частини п’ятої статті 1187 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, а саме відповідальність за шкоду покладається на особу, яка здійснює діяльність, пов’язану з джерелом підвищеної небезпеки. Позивач не навів доказів, які б свідчили про дотримання ним вимог Правил дорожнього руху України. В цей же час, відповідно до пп. 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України позивач повинен був бути уважним і дотримуватися швидкісного режиму. Просив у позові до Укравтодору відмовити (т. 2 а.с. 4–10).

Розпорядженням заступника керівника апарату Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.09.2017 № 124 призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями через закінчення 5-річного строку повноважень судді Бойка О.Ю. (т. 2 а.с. 69).

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, дана справа передана у провадження судді Шалагінової А.В.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Шалагінової А.В. від 11.09.2017 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду на 23.10.2017 (т. 2 а.с. 71).

15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України) викладено у новій редакції.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2018 розгляд справи було продовжено за правилами ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, в порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи у судове засідання. Також учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи, зокрема, позивачеві надано строк для подання відповіді на відзиви (заперечення) відповідачів (т. 2 а.с. 101–102).

12.04.2018 від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 надійшла відповідь на відзиви відповідачів, в якій наголошував, що власником автомобільної дороги Н-08 Бориспіль–Дніпропетровськ–Запоріжжя є держава, яка уповноважила Державне агенство автомобільних доріг України (Укравтодор) в особі Служби автомобільних доріг у Запорізькій області здійснювати управління цією дорогою. Причиною завдання шкоди стало невиконання Службою автомобільних доріг у Запорізькій області вимог закону та свого обов’язку ремонту й утримання доріг у Запорізькій області. Тому, вважає, що належними відповідачами є саме Укравтодор та Служба автомобільних доріг у Запорізькій області. Просив уточнені позовні вимоги задовольнити (т. 2 а.с. 114–115).

Позивач та його представник у судове засідання не з’явились, від представника позивача ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача-1 Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодору) в судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями. Відповідно до доповнень до письмових заперечень проти позову, просив розглянути справу без участі представника (т. 2 а.с. 10).

Представник відповідача-2 Служби автомобільних доріг у Запорізькій області в судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями, причини неявки в судове засідання не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями. Від третьої особи ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що не заперечує проти задоволення позову (т. 1 а.с. 65).

За таких обставин судом в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів (із занесенням до протоколу судового засідання).

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

28 червня 2015 р. о 00:05 год. на автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, а саме по Сонячному шосе смт Сонячне Запорізького району, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_1. У результаті ДТП автомобіль НОМЕР_2, зазнав технічних ушкоджень, а саме деформовано лівий передній колісний диск, нижня частина переднього бамперу має пошкодження лако-фарбового покриття. Зазначені обставини підтверджуються довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 247562, видану інспектором ОДР ВДАІ Запорізького району Коробовим М.А. (т. 1 а.с. 11).

На схемі ДТП позначено, що ДТП сталася внаслідок наїзду автомобіля у яму на дорожньому покритті (т. 1 а.с. 12).

Транспортний засіб «Mercedes-Benz S500», д.н. НОМЕР_3, належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ № 753893 (т. 1 а.с. 9).

Позивач керував вказаним автомобілем на підставі вищезазначеного свідоцтва та посвідчення водія серії ВАН 646189 (т. 1 а.с. 10), що відповідає вимогам п. 2.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до Звіту № 41/1 від 08.07.2015 про оцінку автомобіля НОМЕР_1, складеного суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_7, вартість матеріальної шкоди, заподіяної володільцеві автомобіля внаслідок його пошкодження, складає з урахуванням ПДВ 26 585,21 грн. (т. 1 а.с. 16–28).

Автомобільна дорога Н-08 «Бориспіль–Дніпропетровськ–Запоріжжя» включена до Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2006 № 865, як національна автомобільна дорога і належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор). Ділянка даної дороги, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода, не знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Запоріжжя та спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, а перебуває в державній власності, що підтверджується рішенням Запорізької міської ради № 188/53 від 21.04.2011 «Про передачу майна комунальної власності в оперативне управління районній адміністрації по Ленінському району» (т. 1 а.с. 122–127), письмовими запереченнями представника Запорізької міської ради у цій справі (т. 1 а.с. 118–121).

Отже, власником дороги Н-08 «Бориспіль–Дніпропетровськ–Запоріжжя» є держава, яка згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 № 1221 «Деякі питання управління дорожнім комплексом» уповноважила Державну службу автомобільних доріг України (Укравтодор) в особі Служби автомобільних доріг в Запорізькій області здійснювати управління ділянкою дороги від км 450 + 455 до км 474 + 193, що підтверджується довідкою Управління експлуатації доріг Укравтодору (т. 2 а.с. 21), письмовими запереченнями Укравтодора у цій справі (т. 1 а.с. 212–213).

При цьому, суд вважає непереконливими заперечення відповідачів у тій частині, що ДТП сталася на ділянці дороги, яка не перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Запорізькій області, оскільки жодними доказами дане твердження не доведене. Крім того, дані заперечення спростовуються вищезазначеним рішенням Запорізької міської ради № 188/53 від 21.04.2011 «Про передачу майна комунальної власності в оперативне управління районній адміністрації по Ленінському району» (т. 1 а.с. 122–127), письмовими запереченнями представника Запорізької міської ради у цій справі (т. 1 а.с. 118–121), листом Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області на запит адвоката від 08.02.2016 № 54 (т. 1 а.с. 52), згідно із якими дана дорога (у т.ч. й ділянка, де сталась ДТП) не передавалась до комунальної власності та оперативного управління територіальним громадам Запорізької області.

Згідно із Положенням про Службу автомобільних доріг у Запорізькій області (в новій редакції від 12.09.2016), метою діяльності Служби є організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, мостів та штучних споруд, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них, задоволення потреб народного господарства та населення України в удосконаленні і раціональному розвитку дорожньої інфраструктури, що обслуговується (п. 2.1). Предметом діяльності Служби є, зокрема, організація будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд (пп. 2.2.3 п. 2.2). Служба зобов’язана організовувати належне утримання та розвиток автомобільних доріг загального користування, що обліковуються на її балансі, та підтримувати безпечні та безперебійні умови руху на них (п. 3.2).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

У п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 (далі - Правила) встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Вказані Правила є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів (п. 1).

За таких обставин суд доходить висновку, що невиконання вищевказаних обов'язків Службою автомобільних доріг у Запорізькій області перебуває у причинному зв'язку з настанням даної ДТП і її наслідками - пошкодженням автомобіля, тому збитки власнику автомобіля мають бути відшкодовані саме зазначеною юридичною особою.

При цьому, суд вважає непереконливими посилання відповідача-1 у доповненні до письмового заперечення на те, що позивач в межах розгляду справи повинен довести, що ДТП сталася не з його вини, оскільки у деліктних правовідносинах доказування зазначеної обставини покладається саме на відповідача (ч. 2 ст. 1166 ЦК України). Крім того, в матеріалах справи відсутня постанова суду про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, а клопотань про призначення авто-технічної експертизи відповідачі не заявляли.

Відповідно до роз’яснень, наданих у пункті 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Аналогічні роз’яснення надані й у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Отже, з відповідача-2 Служби автомобільних доріг у Запорізькій області належить стягнути на користь позивача ОСОБА_1, який на законній підставі керував транспортним засобом на час ДТП, суму заподіяної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_1, яка підтверджується звітом про оцінку № 41/1 від 08.07.2015 про оцінку автомобіля, в розмірі 26 585,21 грн.

Разом із цим, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення на його користь витрат, понесених на проведення оцінки заподіяної шкоди, оскільки відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 41/1 від 02.07.2015, саме третя особа ОСОБА_2 сплатила за проведення оцінки 1 200,00 грн. (т. 1 а.с. 29). Таким чином, в даному випадку безпосередньо ОСОБА_2 належить право вимагати компенсації понесених витрат.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то згідно з вимогами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як зазначено судом вище, під час розгляду справи були встановлені усі підстави, необхідні для відшкодування шкоди, у тому числі й моральної.

Як вказує позивач, моральна шкода полягає у тому, що внаслідок ДТП було пошкоджено його майно. Факт пошкодження автомобіля, яким керував позивач, відповідачами не спростовано.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідачі у добровільному порядку не вчинили жодних дій, спрямованих на відшкодування позивачеві моральної шкоди.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-2 на користь позивача моральної шкоди.

Однак, на переконання суду, при визначенні розміру суми відшкодування моральної шкоди, яку позивач просить стягнути на свою користь, позивач не в повній мірі врахував положення пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р., з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин.

За таких обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи всі обставини по справі, а також безпосередньо мотивацію з цього питання в уточненій позовній заяві, суд вважає, що відповідною компенсацією позивачеві моральної шкоди буде сума у розмірі 500,00 гривень, яка визначена судом з урахуванням обсягу заподіяних моральних страждань, тривалості заподіяння моральної шкоди, а також інших негативних наслідків.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, внаслідок чого з відповідача-2 Служби автомобільних доріг в Запорізькій області на його користь необхідно стягнути матеріальну шкоду в розмірі 26 585,21 грн. та компенсацію за заподіяння моральної шкоди у розмірі 500,00 грн., а всього стягнути 27 085,21 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача-2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 276,29 грн. (т. 1 а.с. 1)

Крім того, за приписами ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До судових витрат, як зазначено у ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать і витрати на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надані наступні докази: копію договору про надання правової допомоги від 03.12.2015 (т. 1 а.с. 46), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001016 від 07.05.2014 (т. 1 а.с. 47), копію акту приймання-передачі наданих послуг за договором від 17.01.2016 (т. 1 а.с. 48), копію рахунку № 017/16 від 17.01.2016 (т. 1 а.с. 49), копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 017/16 від 17.02.2016 (т. 1 а.с. 50). Загальна сума витрат на правничу допомогу склала 3 200 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат та враховуючи те, що витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу пов’язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим, пропорційним та виправданим, суд вважає за необхідне згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача-2 на користь позивача понесені позивачем витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 1 814,72 грн.

На підставі ст.ст. 19, 89, 141, 244–245, 259, 264, 265, 272–273, 274–279, 280–283, 289, пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Запорізькій області (ЄДРПОУ 25891336, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4, АДРЕСА_1) матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження транспортного засобу, в розмірі 26 585 (двадцять шість тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 21 коп., компенсацію за заподіяння моральної шкоди у розмірі 500 (п’ятсот) грн. 00 коп., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 276 (двісті сімдесят шість) грн. 29 коп., витрати на правничу допомогу 1 814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 72 коп., а всього стягнути 29 176 (двадцять дев’ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 22 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 18 червня 2018 р.

Повне судове рішення виготовлене 22 червня 2018 р.

Копію заочного рішення надіслати сторонам рекомендованими листами із повідомленнями.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Якщо після набрання заочним рішенням суду законної сили зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Суддя А.В. Шалагінова