Рішення № 75014441, 15.06.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1893/18

Провадження № 2/761/3991/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 червня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Голопич Н.Р.,

за участі

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приват банк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Сімерецька Валентина Сергіївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 06.03.2014 р. Шевченківським районним судом м. Києва відмовив у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, встановивши факт підробки підпису боржника. Зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін Апеляційним судом м. Києва. Не дивлячись на це ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі свого представника звернувся до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича з заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості. Такий виконавчий напис було вчинено 03.07.2017 р. за № 5624. Державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Сімерецької в.С. було відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості за виконавчим написом. Не дивлячись на повідомлення державного виконавця щодо відсутності кредитної заборгованості, державний виконавець наклав арешт на єдине джерело існування позивача - пенсію, зобов»язавши відповідний банк в безакцептному порядку перераховувати всі кошти, що надходять на пенсійний рахунок на власний депозитний рахунок. На такий рахунок було перераховано 247 204 грн. 70 коп.Позивач зазначає, що під час вчинення виконавчого напису було порушено положення Закону України «Про нотаріат», постанови КМУ № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» від 29.06.1999 року. Зважаючи на викладене, беручи до уваги перерахунок коштів позивача на депозитний рахунок, з огляду на положення ст.ст. 48,124 Конституції України, ст.ст. 7,49,50,51 Закону України «Про нотаріат» позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5624 від 03.07.2017 р. вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., яким звернуто стягнення на пенсію ОСОБА_1; скасувати виконавчий напис № 5624 від 03.07.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., як такий, що виданий з порушенням чинного законодавства України; зобов»язати Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві скасувати арешт карткових рахунків та повернути стягнуті за виконавчим написом кошти у сумі 247 204 грн. 70 коп. згідно наданих довідок.

В подальшому, а саме 13.02.2018 р. ОСОБА_1 збільшено позовні вимоги в частині зобов»язання повернення сум у зв»язку із тим, що на час перебування справи в провадженні суду грошові кошти списані з пенсійного рахунку позивача становлять суму у розмірі 276 293 грн. 78 коп.

19.02.2018 р. в судовому засіданні у зв»язку із набранням чинності змін до ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) та з огляду на положення ст.ст. 19, 274 зазначеного процесуального закону, вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити. Надав згоду на ухвалення заочного рішення

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Заяв по суті справі, інших заяв та клопотань, в розумінні положень ЦПК України, від представника ПАТ КБ «ПриватБанк» в адресу суду не надходило.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. просив розглянути справу за його відсутністю.

Державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Сімерецька Валентина Сергіївна також просила розглядати справу за її відсутності. Надала належним чином завірену копію виконавчого провадження.

Суд, керуючись положеннями ст.ст. 223, 280 ЦПК України, зважаючи на згоду позивача, повідомлення відповідача належним чином про день та час розгляду справи та не подання його представником відзиву на позов, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши отримані докази та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено, що 03.07.2017 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. за заявою представника ПАТ КБ «ПриватБанк», вчинено виконавчий напис № 5624 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № К3ХRRС05050042 від 02 квітня 2007 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 28.04.2017 р. у сумі 109 914 грн. 04 коп. з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 458,20 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 58 123,57 грн., заборгованість з комісії у розмірі 4 366,72 грн., заборгованості з пені у розмірі 36 255,36 грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., заборгованості по штрафам (відсоток у сумі заборгованості) у розмірі 5 210,19 грн.

Також, як свідчать надані державним виконавцем матеріали, за заявою представника ПАТ КБ «ПриватБанк», 11.10.2017 р. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого напису нотаріуса від 03.07.2017 р. № 5624.

Також надані державним виконавцем докази свідчать про те, що 11.01.2017 р. . в межах здійснення виконавчого провадження було винесено постанови про арешт майна боржника та 12.12.2017 р. постанова про розшук майна боржника та про арешт коштів боржника, які містяться на його рахунках.

Під час здійснення виконавчого провадження, як вбачається з наданих позивачем виписок по картковому рахунку ОСОБА_1 відкритому в АТ «Ощадбанк» і на якому обліковується пенсія останнього, було списано в безакцептному порядку станом на 13.02.2018 р. суму у розмірі 276 293 грн. 78 коп.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис не відповідає вимогам Закону, а тому просить суд визнати його таким. що не підлягає виконанню та скасувати його.

Як свідчить виконавчий напис, останній вчинено на підставі статей ст. 34 ч. 1 п. 19, ст.ст. 87,88,89 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку та підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції від 10.12.2014 р. на підставі постанови КМУ № 662 від 26.12.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» до компетенції нотаріусів відноситься вчинення виконавчих написів.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України, за положеннями ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

В свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 з відповідними доповненнями «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (в редакції від 10.12.2014 р.) в п. 2 зазначено, що для вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 Закону України «Про нотаріат» Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як свідчить виконавчий напис, що його було вчинено 03.07.2017 р., стягнення здійснюється за період з 02 квітня 2007 р. по 28 квітня 2017 р., що не відповідає положенням вищенаведеної норми права. Позивач вказує на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2014 р. відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судом було встановлено, що кредитний договір між сторонами не укладався, а отже були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису.

З такими доводами позивача суд не може погодитись, зважаючи на наступне.

Як свідчить судове рішення, предметом спору було стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 18.09.2007 р.

Рішення набрало чинності після перегляду справи Апеляційним судом м. Києва 23.04.2014 р.

За положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Беручи до уваги те , що обставини, встановлені у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не мають відношення до кредитного договору № № К3ХRRС05050042 від 02 квітня 2007 року, підстави для застосування положень ст. 82 ЦПК України відсутні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд, згідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Доказів про те, що кредитний договір, заборгованість по якому стягнуто за виконавчим написом не укладався сторонами під час розгляду справи отримано не було, а тому, зважаючи на приписи ч. 6 ст. 81 ЦПК України, такі доводи позивача не можуть бути покладені в основу рішення.

Разом з тим, як було зазначено за виконавчим написом стягнуто заборгованість за період з квітня 2007 р. по квітень 2017 р., що не відповідає вимогам закону.

Також слід зазначити наступне, що під час розгляду справи не було отримано доказів, які б свідчили про безспірність заборгованості, виходячи з наступного.

Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі - ВССУ) в своєму узагальненні «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», а також Пленум ВСУ в постанові №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» зазначив, що однією із об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Слід перевіряти, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчих написів, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди або звертаються про стягнення спірного боргу.

ВССУ акцентує увагу суддів на тому, що судами під час розгляду такої категорії справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені в письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема, чи є за боржником сума боргу.

Також ВССУ зазначає, що судами помилково приймаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості, якими виступають надані банками розрахунки сум заборгованості, оскільки сам по собі такий розрахунок не може підтверджувати безспірність вимог банку.

Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, ВССУ називає первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таких доказів матеріали справи не містять, виконавчий напис вчинено щодо стягнення заборгованості за період понад встановленого законом строку, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню, оскільки його було вчинено з порушенням вимог законодавства України.

З іншого боку, суд вважає за можливе відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимоги щодо скасування виконавчого напису, оскільки право позивача з урахуванням задоволення вимог в частині визнання його таким, що не підлягає виконанню, є способом захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством України, що цілком узгоджується з вимогами ст. 5 ЦПК України щодо способів захисту, який застосовується судом, та завданням цивільного судочинства, які регламентуються положеннями ст. 2 ЦПК України .

Позивач ОСОБА_1 просить суд зобов»язати Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві скасувати арешт карткових рахунків а АТ «Ощадбанк» та повернути стягнуті за виконавчим листом кошти у розмірі у розмірі 276 293 грн. 78 коп.

Дана вимога не може бути задоволена в межах розгляду даної цивільної справи, виходячи з наступного.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, як визначено ст. 5 ЦПК України.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України.

Як свідчить преамбула Закону України «Про виконавче провадження» Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює примусове виконання виконавчих написів, відповідно до вимог зазначеного нормативно правового акту та беручи до уваги зміст оскаржуваного виконавчого напису проводить виконавчі дії щодо списання коштів в рахунок погашення заборгованості в адресу стягувача - ПАТ КБ «ПриватБанк».

Положеннями ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Заходами примусового виконання рішень, відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Порядок оскарження дій державного виконавця передбачений Розділом Х Закону України «Про виконавче провадження».

Положеннями ст. 15 ЦПК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на те, що дії державного виконавця вчинялись на примусове виконання виконавчого напису, який на час здійснення виконавчих дій не було визнано таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що грошові кошти у сумі зазначеній позивачем спрямовувались на погашення заборгованості підстави для прийняття рішення щодо зобов»язання повернути кошти саме відділом держаної виконавчої служби відсутні.

Зазначене не позбавляє позивача права у встановленому законом порядку оскаржити дії державного виконавця, звернутися з відповідними вимогами до ПАТ КБ «ПриватБанк» як отримувача коштів за виконавчим написом.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається а сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Під час розгляду справи не було встановлено та не отримано відповідні докази про здійснення інших витрат, визначених ст. 131 ЦПК України (в редакції від 30.10.2017 р.).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 2-5,11-13,141,196,223,258,259,263,268,280-284,352 ,354 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про нотаріат, ст. 15 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приват банк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Сімерецька Валентина Сергіївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5624 від 03.07.2017 р., вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем за заявою представника до Публічного акціонерного товариства КБ «Приват банк».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства КБ «Приват банк» (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Перемоги, буд. 50, Код 14360570)в дохід держави судовий сбір 704 грн. 00 коп..

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.06.2018 року.

Суддя: