Рішення № 75013048, 21.05.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2316/18

Провадження № 2/369/1787/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21.05.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Водала А.Ю.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про відшкодування збитків та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрзалізниці» про відшкодування збитків. Свої вимоги мотивував тим, що 18 грудня 2017 року він разом з дружиною повертався з Литви до України. Оскільки авіарейс був відмінений, тому ним через мережу Інтернет було замовлено квитки на потяг Мінськ-Київ та вказав, що запит відбувається з іншої країни. За придбання квитків ним було сплачено 3799,50 грн. Але відповідачем йому було надіслано не проїзний документ, а бланк замовлення, який необхідно і можна було поміняти на проїзний документ, як і повернути лише в касах на території України. Оскільки він знаходився за кордоном, тому самостійно зробити це не міг. Зважаючи на що, він даний бланк замовлення надіслав на електронну адресу батьків. Оскільки бланк замовлення був повернути до каси відповідача за 5 годин до відправлення потягу, тому йому на картку було повернуто лише 2529,62 грн. Через неправомірні дії відповідачів, надання неповної інформації при замовленні квитків, ним було понесено збитки на суму 1269,88 грн. Такі дії відповідачів порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та порушують його права. Вказав, що через неправомірні дії відповідача йому було також завдано моральної шкоди, яка полягала в докладанні додаткових зусиль для повернення коштів, повторного замовлення квитків вже безпосередньо у касах вокзалу, психологічного та фізичного виснаження, порушення звичного життєвого ритму. Заподіяну моральну шкоду він оцінює в розмірі 20 000 грн.

Просив суд на підставі ст.ст.22, 23, 313, 1166, 1167 ЦК України, ст. 8, 11 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 12 Закону України «Про транспорт», Закону України «Про захист прав споживачів» стягнути з ПАТ «Укрзалізниці» на його користь матеріальні збитки в розмірі 1269,88 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв клопотань зі сторони відповідача, відзиву на адресу районного суду не надходило.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як визначено у ст. 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

П.2.34 Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених Мінтрансзв'язку України; Наказ, Правила, Перелік [...] від 27.12.2006 № 1196 передбачено, що оформлення проїзних документів, у тому числі електронних, здійснюється з використанням терміналів автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями, електронних каналів обслуговування, у тому числі кіосків, і за ручною технологією за 45 діб до відправлення поїзда. Продаж проїзних документів на окремі поїзди може здійснюватися за 90 діб. Інформація про строки продажу, у тому числі менші за 45 діб, доводиться до відома пасажирів. Продаж проїзних документів на регіональні поїзди, які обслуговуються моторвагонним рухомим складом, здійснюється за 10 діб до відправлення поїзда.

Продаж проїзних документів (у тому числі електронних) здійснюється квитковими касами, а також через електронні канали обслуговування.

Оформлення проїзних документів через електронні канали обслуговування здійснюється таким чином: при оформленні проїзного документа із відкладеним друком пасажиру видається роздрук - підтвердження замовлення проїзного документа, на підставі якого у будь-який час до відправлення поїзда автоматизованою касою або через автомати самообслуговування (кіоски) роздруковується проїзний документ на відповідному бланку;

при оформленні електронного проїзного документа пасажир отримує посадочний документ, роздрукований на папері або збережений на електронному носії (мобільний телефон, компактний персональний комп'ютер тощо), що підтверджує факт сплати коштів пасажиром і надає право на проїзд без звернення до квиткової каси. Інформація про оформлені електронні проїзні документи (посадочні документи) заноситься до відповідної відомості. QR-код, розміщений на посадочному документі, зчитується провідником вагона за допомогою відповідного пристрою.

За зверненням пасажира перевізник забезпечує роздруківку електронного проїзного документа на паперовому носії (бланку). Роздруківка проїзних документів на бланках встановленого зразка може здійснюватися також автоматами самообслуговування (кіосками).

При розгляді справи судом встановлено, що 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 придбав два квитки на потяг 086Б Мінськ-Київ/швидкий фірм - через мережу Інтернет та здійснив оплату його вартості в розмірі 3799,50 грн., що підтверджено випискою з рахунку ОСОБА_1 від 21 травня 2018 року.

З наданої суду електронної переписки вбачається, що за результатом замовлення було сформовано бланк замовлення, обмін якого на квиток необхідно було здійснити в залізничних касах ПАТ «Укрзалізниці» на території України.

Відповідно до ст. 911 ЦК України пасажир має право відмовитись від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка – залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами).

П.19.1, 19.6 вищевказаних Правил передбачено повернення платежів за невикористані проїзні документи провадиться у будь-якому пункті продажу проїзних документів залізниць України з пред'явленням у касу повернення платежів проїзного документа та документа, що посвідчує особу (паспорта, військового квитка, студентського квитка, посвідчення водія, службового посвідчення).

Повернення проїзних документів до відправлення поїзда може здійснюватись як особисто, так й іншими особами.

Повернення проїзного документа однієї особи після відправлення поїзда здійснюється на підставі документа, що посвідчує особу, прізвище та ім'я якої зазначено в проїзному документі.

Прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання особи, що повертає проїзний документ, вносяться до відомості в разі ручного повернення або записуються на зворотному боці допоміжного бланка "Експрес" при поверненні з використанням автоматизованих систем.

Як при ручному, так і при електронному засобі повернення особою, що здійснює приймання проїзних документів до повернення, указуються назва, серія та номер документа, що посвідчує особу, коли та ким виданий цей документ, місце проживання. У разі пред'явлення при поверненні іншого документа, крім паспорта, місце проживання особи, яка повертає проїзні документи, записується зі слів пред'явника.

Повернення платежів за проїзні/перевізні документи, оформлені через канали самообслуговування, може здійснюватися самостійно через Інтернет або через квиткові каси пунктів продажу. Кошти перераховуються на карткові рахунки платників.

Повернення коштів за електронні проїзні/перевізні документи, збережені на електронних носіях (мобільний телефон, компактний персональний комп'ютер тощо), через квиткові каси виконується після їх роздруківки на паперовому носії.

Відповідно до пояснень позивача придбані квитки були повернуті його родичами в Україні о 17 год.39хв. З копії допоміжного документу вбачається, що придбані квитки були повернуті в залізничній касі ПАТ «Укрзалізниці» та грошові кошти повернуті на рахунок власника картки в розмірі 2 529,62 грн., що також підтверджено випискою з рахунку ОСОБА_1В від 21 травня 2018 року.

Згідно п.19.11, п.19.16 Правил вартість проїзного документа повертається повністю або частково, якщо проїзний документ не використаний повністю або частково.

Якщо пасажир відмовився від поїздки з особистих причин в термін: не менше ніж за 24 години до відправлення поїзда, то йому виплачується повна вартість квитка і плацкарти; від 24 до 9 годин до відправлення поїзда, то йому виплачується повна вартість квитка і 50 відсотків вартості плацкарти; менше ніж за 9 годин до відправлення поїзда виплачується повна вартість квитка, а вартість плацкарти не виплачується; після відправлення поїзда, але не більше ніж через годину після його відправлення, виплачується 10 відсотків вартості квитка і плацкарти.

З поверненого документу вбачається, що було утримано 634,94 грн. з кожного квитку. Разом з тим, не можливо встановити що це за сума. Будь-яких пояснень, відзиву на позовну заяву, клопотань про надання доказів, витребування доказів у разі складнощів в їх отриманні, відповідачем не подано та не заявлено.

Оскільки позивач не використав квитки за призначенням через неможливість обміняти бланк замовлення на посадкові квитки, повернення їх до залізничних кас до відправки потягу, часткового повернення відповідачем коштів в розмірі 2529,62 грн., тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на його користь грошові кошти грошові кошти 12693,88 грн.

Відповідно до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Чинним ЦК України передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язків за договором про надання послуг, купівлю-продаж, перевезення, зокрема у вигляді відшкодування останнім неустойки, встановленої договором або законом і відшкодування збитків, та не передбачена відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди, а також те, що така відповідальність не передбачена сторонами у договорі.

Отже, відшкодування моральної шкоди в договірних відносинах не відбувається, якщо таке відшкодування прямо не передбачено договором, укладеним між сторонами.

Крім того, суд враховує, що до даного договору застосовуються положення ЦК, якщо інше не встановлено законом, а також законодавство про захист прав споживачів, зокрема, Закон України «Про захист прав споживачів», але п. 5 ст. 4 цього Закону передбачено відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини, які не передбачають стягнення моральної шкоди, тому це також є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення поданої заяви.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про відшкодування збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (03680 м. Київ-150, вул. Тверська, 5, код 40075815) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер 31414117378) на відшкодування збитків 1269,88 грн. (одна тисяча двісті шістдесят дев’ять грн. 88 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 31 травня 2018 року.

Суддя