Рішення № 75012732, 05.04.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/12847/17

Провадження № 2/200/3540/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«05» квітня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

20 лютого 2015 року близько 14-45 годин на вул. Запорізьке шосе водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в районі електроопори № 24 перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався в безпеці руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням власника – ОСОБА_1 Цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта» за полісом серії АІ № 3993815 від 19.02.2015 року, тому позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про виплату страхового відшкодування. Огляд пошкодженого автомобіля позивача було проведено в один і той самий день оцінювачем, залученим ПАТ НАСК «Оранта» і оцінювачем, якого самостійно залучив позивач. Обидва оцінювачі склали протокол огляду транспортного засобу, в якому повністю збігались всі виявлені ушкодження. Протокол огляду, який складався оцінювачем, залученим позивачем, підписав без зауважень представник ПАТ НАСК «Оранта». Згідно звіту оцінювача, розмір спричинених позивачу збитків складає 34950,24 грн. 03 вересня 2015 року відповідач-1 сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 17789,10 грн. Вважаючи розмір виплаченого страхового відшкодування таким, що не відповідає дійсному розміру завданих позивачу збитків, останній письмово звернувся до ПАТ НАСК «Оранта» з листом, де просив ознайомити його із висновком товарознавця, залученого для визначення розміру шкоди. Однак відповідач-1 відмовив позивачу та вказав, що копію товарознавчого дослідження буде надано лише на запит суду. Позивач вважає, що відповідач-1 безпідставно зменшив розмір страхового відшкодування, на 16651,16 грн., що складає різницю між дійсним розміром збитків та вже виплаченою сумою страхового відшкодування. Крім того, позивач вказує, що з відповідача-2 підлягає стягненню сума франшизи, яка становить 510,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 16651,16 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 510,00 грн. Судові витрати покласти на позивачів.

В судове засідання позивач надав суду заяву, в якій просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05 лютого 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк до 19 лютого 2018 року для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Визначено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі не надали суду заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та не надали відзиву на позов, в зв’язку з чим суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

В матеріалах справи наявна постанова Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 16 червня 2015 року у справі № 660/359/15-п, роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень, з якої вбачається, що Особа_1 20.02.2015 року близько 14-45 годин в м. Дніпропетровськ по вул. Запорізьке шосе в районі е/о № 24, керуючи автомобілем Номер_1, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався в безпеці руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Номер_2 під керуванням Особа_2, який рухався попутно ззаду зліва.

Вказаною постановою суду Особа_1 визнаний винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Статтею 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно абзацу другого пункту 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі п. 1. ч. 1. ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, із зазначеної постанови Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 16 червня 2015 року неможливо зробити висновок, чи винний саме відповідач у дорожньо-транспортній пригоді, та кому саме і якому автомобілю заподіяна шкода внаслідок зазначеного ДТП.

В матеріалах справи наявна копія Страхового акту № ОЦВ-15-1336/1, складеного представником ПАТ НАСК «Оранта», з якого вбачається настання страхового випадку – ДТП з автомобілем ЗАЗ Сенс, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, дата настання страхового випадку – 20.02.2015 року, винна особа – ОСОБА_2, сума страхового відшкодування – 17789,10 грн., одержувач – ОСОБА_1.

Однак суд не може прийняти зазначений страховий акт в якості доказу, що ОСОБА_2 заподіяна шкода саме за обставин, вказаних позивачем у позові.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що Страховий акт № ОЦВ-15-1336/1 не є достатнім доказом для встановлення факту, що саме ОСОБА_2 за обставин, вказаних позивачем у позові, заподіяна шкода автомобілю позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Разом з тим, позивач не повідомив суд про неможливість подати докази на підтвердження вини відповідача-2 у завданні шкоди, не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема, належним чином завіреної копії постанови суду про притягнення відповідача-2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача франшизи у розмірі 510,00 грн.

Позивач також стверджує, що відповідач-1 виплатив йому страхове відшкодування у сумі 17789,10 грн., однак вказаної суми недостатньо для відшкодування збитків у повному обсязі, оскільки згідно звіту оцінювача, розмір спричинених позивачу збитків, внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП, складає 34950,24 грн.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано Звіт № 9 визначення вартості матеріального збитку автомобіля НОМЕР_4, складений оцінювачем ОСОБА_3.

Разом з тим, суд також не може прийняти зазначений Звіт у якості належного та допустимого доказу на підтвердження розміру завданої позивачу шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до Закону України «Про інформацію», документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

В юридичній практиці письмові докази класифікуються за такими ознаками: за суб’єктом (джерелом) формування; за характером змісту; за формою закріплення; за засобом формування.

За суб’єктом письмові докази поділяються на офіційні та неофіційні. Офіційні письмові докази — це документи, акти, які виходять від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, державних установ, підприємств, службових осіб, громадських об’єднань тощо. Неофіційні — це документи, які виходять від громадян.

Розмежування письмових доказів на офіційні та неофіційні зумовлює не однаковий порядок їх дослідження. Дослідження офіційних документів потребує з’ясування наявності повноважень органів і службових осіб, які склали документ, дотримання передбаченого законом порядку складання документів і перевірки достовірності викладених у документах відомостей.

Суд звертає увагу, що Звіт № 9 визначення вартості матеріального збитку автомобіля НОМЕР_4, складений оцінювачем ОСОБА_3, не підписаний виконавцем.

Крім того, до Звіту не додані (відсутні в матеріалах справи) докази на підтвердження повноважень ОСОБА_3 на здійснення оціночної діяльності.

За статтею 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12 липня 2001 року, професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Таким чином, суд позбавлений можливості прийняти зазначений звіт у якості доказу на підтвердження доводів позивача про розмір завданої йому шкоди.

З огляду на зазначене, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску