Рішення № 75012599, 19.06.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р. Справа № 818/1173/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненко О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, зобов'язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що у період з 1.04.1983 року по 06.05.1985 проходи строкову військову службу та брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, що підтверджується записами військовому квитку. Є учасником бойових дій.

03.04.2014 МСЕК йому встановлена 3 група інвалідності, яка є наслідком поранення під час військової служби в країнах, де велись бойові дії. Є інвалідом війни, що підтверджується відповідним посвідченням. У зв'язку з цим набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ст. 16 закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У відповідності до Порядку призначення і виплати допомоги звернувся з заявою до відповідача. Відповідачем заява з доданими документами була повернута через відсутність документу, що свідчить про причину та обставини поранення. Оскаржив такі дії в судовому порядку. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_2 Допомоги. Суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині того, що у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи, яка настала внаслідок виконання обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, позивач набув право на отримання допомоги у порядку ст. 16 закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Про повторний перегляд заяви ОСОБА_2 ніякого повідомлення не отримував. Про прийняте відповідачем рішення дізнався в жовтні 2017 року з постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Вважає рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової допомоги протиправним. Нормативними актами, які в СРСР визначали правове становище учасників бойових дій не передбачалась виплата одноразової допомоги у випадку встановлення інвалідності, пов'язаної з військовою службою, але передбачалось надання рядку пільг. Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"в редакції ,чинній на момент встановлення інвалідності позивачу, розмір одноразової допомоги у разі встановлення валідності 3 групи становить 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Таке право набувається не з моменту звільнення з військової служби, а з моменту встановлення інвалідності.

Довідка про обставини поранення, на яку посилається відповідач, видається лише з серпня 2008 року, а позивач отримав поранення у 1987 році і така довідка не видавалась. Центральною ВЛК встановлено обставини отримання поранення та зроблено висновок, що поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Вважає такий висновок належним документом, який свідчить про те, що на момент отримання поранення позивачем протиправні дії не вчинялись.

Просить визнати протиправною відмову у призначенні та виплаті одноразової допомоги як інваліду 3 групи та зобов'язати відповідача прийняти рішення про виплату та виплатити допомогу в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2016 року.

Відповідач подав письмовий відзив на позов в якому вимоги не визнав. При розгляді заяви та доданих матеріалів комісією встановлено, що ОСОБА_2 Проходив строкову службу в Збройних Силах СРСР з 22.02.1983 по 26.12.1984 та приймав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан. Відповідно до висновку ЦВЛК множинні осколкові поранення голови (контузія головного мозку 1984 р) ОСОБА_2 пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Висновком МСЕК від 03.04.2014 позивачу вперше встановлено 3 групу інвалідності внаслідок отриманого поранення. Під час повторного огляду 26.04.2016 підтверджено 3 групу інвалідності .

В поданих позивачем разом з заявою документах відсутні відомості про обставини отримання ним поранення. В зв'язку з цим комісією було відмовлено у виплаті одноразової допомоги.

Відповідно до вимог закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення та виплати одноразової допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку її призначення та виплати заявник має подати повний пакет документів, встановлений Порядком. Позивачем не було подано документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, чи пов'язане воно із вчиненням проторованих дій самим позивачем або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного чи токсичного сп'яніння, навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень. Встановлення таких обставин є обов'язковим, оскільки ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" їх наявність є підставою для відмови у виплаті одноразової допомоги.

Посилання позивача на висновок ЦВЛК як на документ, яким засвідчується відсутність наведених обставин є помилковим, оскільки до повноважень та функцій ЦВЛК входить лише встановлення причинного зв'язку поранення контузії, травми, каліцтва з прохолодженням служби у певний період часу. Встановлення обставин отримання таких ушкоджень до повноважень ЦВЛК не входить.

Висновок судово-медичної експертизи встановлює характер і час отримання тілесних ушкоджень та також не встановлює обставин їх отримання. Необхідний для встановлювання ЦВЛК причинного зв'язку поранення з проходженням служби.

Крім того, позивач вимагає призначити йому допомогу виходячи з розміру прожиткового мінімуму на 01.01.2016 року. Така вимога також не відповідає діючим нормативним актам. Відповідно до Порядку днем отримання права на допомогу є дата встановлення МСЕК втрати працездатності. Позивачу інвалідність вперше встановлено 03.04.2014. В квітні 2016 інвалідність було підтверджено, що не є моментом набуття права на допомогу. Просить в задоволенні вимог відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав із зазначених підстав.

Представник відповідача у судове засідання не заявився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в період з 22.06.1983 по 26.12.1984 під час проходження строкової служби брав участь у бойових діях в Демократичній республіці Афганістан, має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією його військового квитка, копією посвідчення та не оспорюється сторонами (а.с. 8-14). Відповідно до висновку судово-медичного обстеження від 16.01.2014 у ОСОБА_2 Виявлено ділянки енцефалопатії головного мозку, що вірогідно є наслідком контузії та ряд тілесних ушкоджень, характер яких дозволяє зробити висновок про їх утворення внаслідок осколкового поранення. Тілесні ушкодження могли утворитися в липні 1984 року під час військової служби в Республіці Афганістан, що підтверджується стадією формування рубців (а.с. 16).

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 18.03.2014 року, викладеним в протоколі засідання № 752, встановлено що поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 15).

Рішенням МСЕК від 03.04.2014 ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Рішенням МСЕК від підтверджено інвалідність 3 групи позивачу, видано відповідне посвідчення (а.с. 14).

ОСОБА_2 Звернувся до відповідача з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", однак документи були повернуті. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 07.02.2017 та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 зобов'язано МО України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення одноразової допомоги. Ці обставини сторонами не спорюються. На виконання судового рішення комісією МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум заяву ОСОБА_2 Розглянуто. Прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії № 53 від 26.05.2017, про відмову у призначенні виплати через неподання документу, який свідчить про обставини поранення (а.с. 49).

Відповідно до ст. 16-3 ч. 9 закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог цієї норми Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 23.12.2013 затверджено "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Інвалідність позивачу вперше була встановлена 03.04.2014 року. Відповідно до ст. 16 ч. 1 закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( в редакції чинній на момент встановлення інвалідності позивачу) одноразова грошова допомога у разі інвалідності військовослужбовців - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до ст. 16 ч. 2 п. 4 цього закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ст. 16-4 закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

На підставі викладеного, суд вважає, що до обов'язків відповідача входить не тільки встановлення самого факту настання інвалідності з наведених причин, а й встановлення обставин отримання поранення (контузії) та відсутності підстав за яких одноразова допомога не виплачується.

Відповідно до п. 11 Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності подає уповноваженому органу такі крім заяви та довідки МСЕК, постанову військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Судом встановлено, що позивачем довідки про обставини поранення відповідачу не подано. В поданих до суду документах, зокрема копії військового квитка позивача, також відсутні відомості про тримання ним поранення під час проходження військової служби в Демократичній республіці Афганістан, проходження лікування тощо (а.с. 8-13).

Суд вважає, що у зв'язку з відсутністю відомостей про обставини отримання поранення ОСОБА_2, відповідач позбавлений можливості встановити відсутність обставин, що відповідно до вимог ст. 16-4 закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виключають виплату одноразової допомоги. Посилання позивача на висновки ЦВЛК суд вважає безпідставними. Відповідно до п. 1 п.п. 1.1, 1.3 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 р. N 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, лікувальним закладам Міністерства оборони України; визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.

З наведеного вбачається, що до завдань, а у зв'язку з цим і до повноважень, ЦВЛК як органу військово-лікарської експертизи, не віднесено встановлення обставин, за наявності яких не здійснюється виплата одноразової допомоги.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення про відмову у виплаті одноразової допомоги ОСОБА_2 відповідачем прийнято правомірно. Підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерство оборони України про визнання відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, зобов'язання призначити та виплатити допомогу відмовити в зв'язку з необґрунтованістю .

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.06.2018

Суддя О.В. Соп'яненко