Рішення № 75011442, 16.05.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.05.2018

Справа № 334/10890/15-ц

Провадження № 2/334/112/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання незаконним і скасування рішення Запорізької міської ради

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання незаконним і скасування рішення Запорізької міської ради від 05.03.2014р. про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по вул. Ульянова, 52 у м. Запоріжжі, площею 0,1000 га з тих підстав, що передача земельної ділянки відбулася в порушення вимог закону без визначення та відновлення меж земельних ділянок, без погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками і землекористувачами.

Ухвалою суду від 23.02.2016р. до участі у справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_2

В уточненій позовній заяві позивач додатково в обґрунтування вимог позову вказує, що рішенням товариського суду 7-го участку Ленінського району від 15.05.1976 року був визначений порядок користування земельною ділянкою № 54 по вул. Ульянова у м. Запоріжжі за фактичним користуванням - ОСОБА_3 виділено земельну ділянку №1 площею 597 кв.м. Земельну ділянку V - прохід вдовж будинку № 54 довжиною 16,70 м, шириною 1,20 м затверджено у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 У будинку № 52 по вул. Ульянова мешкав ОСОБА_6, який отримав суміжну земельну ділянку у 1947 році на підставі договору про право забудови від 03.12.1947р. Згідно довідки товариського суду від 27.05.1976р. земельна ділянка № 54 мала в ширину 19 м 60 см з боку вул. Ульянова. Згідно викопіровки з генерального плану міста Запоріжжя від 22.06.1976р. земельна ділянка № 52 мала в ширину 20 м з боку вул. Ульянова та додаткові 30 см самовільно зайнятої ділянки. У 1983 році ОСОБА_6 помер. Договір про право забудови від 03.12.1947р. припинив дію на підставі ст. 331 ЦК УРСР 1992р. Після його смерті ОСОБА_2 користувався земельною ділянкою без переоформлення права користування на себе, переоформив будівлю тільки через 25 років згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.04.2008р. Оскільки ОСОБА_2 не оформлював права користування, не був користувачем цієї ділянки, безоплатна передача такої земельної ділянки такій особі не допускається.

22.06.2011р. ОСОБА_2 звертався до позивача з усною претензією про те, що він бажає розширити свої володіння з боку будинку №54. У 2014 році ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку під самі господарські споруди будинку № 54, внаслідок чого стало неможливим їх обслуговування, без урахування порядку користування, встановленого рішенням товариського суду 7-го участку Ленінського району від 15.05.1976 року.

Приватизації передувала процедура виготовлення проекту відведення земельної ділянки, при цьому всупереч вимог ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами не відбувалося. У 2010 році ОСОБА_2 звертався до матері позивача – ОСОБА_7 з пропозицією погодити межі земельних ділянок, на що отримав відмову. У 2014 році ОСОБА_2 узгодив межі земельних ділянок лише з трьома із чотирьох землекористувачів будинку № 54.

В порушення Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, встановлення меж земельних ділянок в натурі не відбувалось. ОСОБА_2 згідно з ч.3 ст. 158 ЗК України не звертався до органів місцевого самоврядування з приводу відмови ОСОБА_7 узгодити межі земельних ділянок або акт прийомки-передачі межових знаків.

Оскільки встановлення меж земельних ділянок в натурі не відбувалось, в порушення вимог закону Запорізька міська рада передала у власність земельну ділянку по вул. Ульянова, 52 без визначення та відновлення меж земельних ділянок, без погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, через що стало неможливим обслуговування будівель на його земельній ділянці.

З урахуванням наведеного просить визнати незаконним та скасувати рішення Запорізької міської Ради від 05.03.2014 № 21/85 повністю.

Представник Запорізької міської ради надав заперечення проти позову ОСОБА_1 Запорізька міська рада не погоджується з викладеними позовними вимогами та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі на підставі наступного. Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад. Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин. Згідно норм вказаного Закону міська рада є органом місцевого самоврядування, який працює колегіально в сесійному порядку, а рішення приймаються шляхом голосування більшістю голосів. Розглянувши землевпорядну документацію щодо відведення земельної ділянки, міська рада шляхом голосування здійснила своє волевиявлення щодо передачі землі громадянину. Рішенням міської ради від 05.03.2014р. №20 «Про затвердження Переліку проектів рішень Запорізької міської ради з питань затвердження землевпорядної документації» було затверджено, зокрема, згідно з додатком, пунктом 84 рішення «Про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по вул. Ульянова, 52 (площею 0,1000 га)». Земельна ділянка площею 0,1000 га по вул. Ульянова, 52 передана у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Землевпорядною організацією ФОП ОСОБА_8 розроблена технічна документація щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в повному обсязі. Складовою частиною даної документації є акт погодження меж землекористування, який містить підписи суміжних землекористувачів, в тому числі по вул. Ульянова, 54 стоїть підпис землекористувача ОСОБА_9, та завірений відповідно до законодавства.

Позивачем не доведено, що його права яким-небудь чином порушуються, він не має об’єктів нерухомості по вул. Ульянова, 54 у м. Запоріжжя. Позивач на час оформлення земельної ділянки у власність не був власником сусідньої земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою по вул. Ульянова, 52. На теперішній час він також не є власником сусідньої земельної ділянки, тобто ним не доведено, що право власності на земельну ділянку по вул. Ульянова, 52 будь яким чином зачіпає інтереси позивача. Позивачем не доведено, що були порушення у землекористуванні з боку власника земельної ділянки ОСОБА_2

ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у встановленому законом порядку, рішення міської ради прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. Оскільки ОСОБА_2 законно отримав земельну ділянку, він не може бути позбавлений цього права. На підставі вищевикладеного вважає заявлені вимоги позивача ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2 надав заперечення проти позову, вказуючи, що рішенням ОСОБА_10 райвиконкому м.Запоріжжя №18 від 20.05.1947р. його батькові ОСОБА_6 була надана земельна ділянка площею 1175 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку №28 по вул. Ульянова в м. Запоріжжі (тепер житловий будинок №52), про що був укладений договір №651 від 03.12.1947р. ОСОБА_10 райкомунгоспу м.Запоріжжя від 23.04.1948р. була зроблена нарізка вказаної земельної ділянки з встановленням кордонів з північної та південної сторін шириною по 20 метрів, з західної та східної сторін довжиною по 58,75 кв.м. Ділянка № 28 (тепер № 52) межує з ділянкою №30 (тепер №54) по вул. Ульянова м. Запоріжжя. Згідно генплану садибної ділянки №28-а з будівлями по вул. Ульянова м. Запоріжжя власника ОСОБА_6 від 24.07.1949р. підтверджена ширина нашої земельної ділянки з півночі та півдня по 20 метрів, але у викопіюванні зі схем плану будівельного кварталу від 15.05.1965р. вже зазначено порушення межі з боку б. 54 по вул. Ульянова.

Згідно викопіювання з плану м. Запоріжжя на ділянку по вул. Ульянова, 52 від 22.06.1976р. ширина його земельної ділянки з півдня та півночі має бути по 20 м, а з боку ділянки №54 по вул. Ульянова є захват продовж його межі на 8,81 м, шириною 0,30 м. На виконання заяви ОСОБА_6 був зроблений перемір його земельної ділянки та встановлено, що зі сторони вул. Ульянова ширина значилась 19,60 м замість 20,00 м, а згідно викопіювання з генплану будівництва ширина повинна бути 20 м. Рішенням товариського суду ділянки №7 від 15.05.1976р. узгоджувались межі та розміри земельних ділянок чотирьох співвласників будинку 54 по вул. Ульянова м. Запоріжжя, одна з яких належала ОСОБА_4, спадкодавиці позивача.

Земельна ділянка №52 по вул. Ульянова, яка належала батькам відповідача, не згадується у вказаному рішенні, претензій до батьків не було. Таким чином ні відповідач, ні Запорізька міська рада не порушила права власників буд.54 по вул. Ульянова м. Запоріжжя.

Крім того, позивач не мешкає у буд. 54 но вул. Ульянова в м.Запоріжжі, не зареєстрований у ньому, не є власником майна за цією адресою, а тому з ним особисто не погоджувались межі землекористування. З усіма іншими землекористувачами суміжних ділянок, у тому числі по будинку № 54, межі узгоджені.

Позивачем не вказано, які конкретно його права порушені, не надано ніяких доказів, не проведена інвентаризація, ні будівельно-технічна експертиза земельної ділянки буд.54 по вул. Ульянова м. Запоріжжя. Відсутність будь-яких порушень з боку відповідача підтверджено рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 19 червня 2013 року. З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і просив його задовольнити у повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав.

Представник Запорізької міської ради просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях проти позову.

Представник ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову з викладених у письмових запереченнях проти позову підстав.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з рішенням ОСОБА_10 райвиконкому м.Запоріжжя №18 від 20.05.1947р. ОСОБА_6 була надана земельна ділянка площею 1175 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку №28 по вул. Ульянова в м. Запоріжжі (тепер житловий будинок №52), про що був укладений договір №651 від 03.12.1947р.

ОСОБА_10 райкомунгоспу м.Запоріжжя від 23.04.1948р. була зроблена нарізка вказаної земельної ділянки з встановленням меж з північної та південної сторін шириною по 20 метрів, з західної та східної сторін довжиною по 58,75 кв.м.

Зазначений розмір земельної ділянки підтверджується генпланом садибної ділянки №28 з будівлями по вул. Ульянова м. Запоріжжя власника ОСОБА_6 від 24.07.1949р.

Земельна ділянка № 28 (тепер № 52) межує з ділянкою №30 (тепер №54) по вул. Ульянова м. Запоріжжя.

Земельна ділянка №52 по вул. Ульянова у м. Запоріжжі площею 1175,2 кв.м. на підставі рішення виконкому від 25.11.1954 р., протокол №765, була зареєстрована ЗМБТІ за ОСОБА_6, реєстровий №22679/152 від 02.07.1955р.

Згідно викопіювання з плану м. Запоріжжя на ділянку по вул. Ульянова, 52 від 22.06.1976р. ширина земельної ділянки з півдня та півночі повинна бути по 20 м, а з боку ділянки №54 по вул. Ульянова є захват продовж його межі на 8,81 м, шириною 0,30 м.

На виконання заяви ОСОБА_6 був зроблений перемір його земельної ділянки та встановлено, що зі сторони вул. Ульянова ширина значилась 19,60 м замість 20,00 м, а згідно викопіювання з генплану будівництва ширина повинна бути 20 м, про що видано довідку товариського суду від 27.05.1976р.

Рішенням товариського суду дільниці №7 від 15.05.1976р., на яке посилаються сторони, узгоджувались межі та розміри земельних ділянок співвласників будинку 54 по вул. Ульянова м. Запоріжжя. З урахуванням технічної експертизи здійснено розділ земельної ділянки № 54 за фактичним користуванням співвласників будинку, при цьому ОСОБА_3 виділено земельну ділянку № 1 площею 597 кв.м. Земельну ділянку V - прохід вдовж будинку № 54 довжиною 16,70 м, шириною 1,20 м, затверджено у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Таким чином, спір у вищезазначеній справі не стосувався меж та розмірів суміжних земельних ділянок №52 і №54, власник будинку №52 та землекористувач відповідної земельної ділянки ОСОБА_6 не був стороною у цій справі.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.11.1985р. після смерті ОСОБА_6 власником 13/25 частин будинку №52 по вул. Ульянова стала ОСОБА_11 ОП ЗМБТІ були внесені відповідні зміни щодо реєстрації за ОСОБА_11 земельної ділянки №52 по вул. Ульянова в м. Запоріжжя.

Наразі відповідачу у справі ОСОБА_2 належить 12/25 частин житлового будинку №52 по вул. Ульянова в м. Запоріжжі на підставі рішення народного суду Ленінського району м. Запоріжжя від 12.12.1995р. і 13/25 частин – на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.04.2008р. після смерті матері ОСОБА_11, яка померла 30.06.2003р.

Земельна ділянка №52 по вул. Ульянова належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Запорізької міської ради №21/85 від 05.03.2014, що підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно номер 20732499 від 18.04.2014, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Підстави та порядок одержання земельних ділянок у власність громадянами визначено нормами ст. ст. 116, 118 Земельного Кодексу України.

За ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни набувають право власності на земельну ділянку за рішенням органів виконавчої влади, зокрема шляхом одержання земельних ділянок в межах норм безплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безплатної приватизації подає заяву до відповідної районної державної адміністрації, яка розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення, який у свою чергу погоджується з органом по земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та повертається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації, якою і приймається остаточне рішення про передачу земельної ділянки у власність.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю.

Згідно зі ст. 12 ЗК питання розпорядження землями територіальної громади віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст. 91, 96, 103 Земельного кодексу України).

Статтею 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права і свободи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян - заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.

Судом встановлено, що 18.11.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Запорізької міської ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою м. Запоріжжя вул. Ульянова, 52, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Рішенням Запорізької міської ради від 05.03.2014р. №20 «Про затвердження Переліку проектів рішень Запорізької міської ради з питань затвердження землевпорядної документації» було затверджено, зокрема, згідно з додатком, пунктом 84 рішення «Про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по вул. Ульянова, 52 (площею 0,1000 га)».

Рішенням Запорізької міської ради №21/85 від 05.03.2014 «Про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по вул. Ульянова, 52» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Ульянова, 52 ОСОБА_2

Передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:022:0633) площею 0,1000 га (землі житлової і громадської забудови; для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Ульянова, 52 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_1 позов пред'явлено до Запорізької міської ради, ОСОБА_2 і предметом оскарження є вищезазначене рішення Запорізької міської ради №21/85 від 05.03.2014.

Підставою незаконності рішення Запорізької міської ради №21/85 від 05.03.2014 «Про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по вул. Ульянова, 52» позивач зазначає непогодження меж земельної ділянки з ОСОБА_7 та/або з ним.

Так, ОСОБА_2 затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка є суміжною з земельною ділянкою №54 по вул. Ульянова, на якій розташований житловий будинок №54, частина якого належна свого часу ОСОБА_4 і перейшла в порядку спадкування до ОСОБА_7 – матері позивача.

ОСОБА_7 померла 07.02.2011р. Згідно довідки голови квартального комітету №35 від 19.12.2011р. ОСОБА_7 була зареєстрована і проживала ІНФОРМАЦІЯ_1 з 07.12.1988р. по день смерті 07.02.2011р. За вказаною адресою разом з ОСОБА_12 ніхто не проживав і не був зареєстрований.

Згідно копії спадкової справи, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері, на підставі поданої у встановлений законом строк заяви ОСОБА_1 Другою Запорізькою державною нотаріальною контрою заведена спадкова справа №343 за 2011 рік після померлої 07.02.2011р. ОСОБА_7 До складу спадкового майна увійшли дивіденди, недоотримана пенсія, а також частина житлового будинку №54 по вул. Ульянова, що підтверджується довідкою нотаріальної контори №6229/02-14 від 18.11.2011р.

На дивіденди та недоотриману пенсію 06.03.2012р. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. На частину житлового будинку №54 по вул. Ульянова свідоцтво про право на спадщину на теперішній час не видано, копія спадкової справи не містить будь-яких правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Позивачем не надано суду документів, на підставі яких набувалося право власності на частину житлового будинку №54 по вул. Ульянова його матір’ю ОСОБА_7

Оскаржуваним рішенням Запорізької міської ради №21/85 від 05.03.2014 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Ульянова, 52 ОСОБА_2

Встановлено межі та затверджено розмір земельної ділянки по вул. Ульянова, 52 площею 0,1000 га за рахунок земельної ділянки, розмір якої зареєстрований в орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» згідно з планом.

Землевпорядною організацією ФОП ОСОБА_8 розроблена технічна документація щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в повному обсязі.

У матеріалах землевпорядної документації знаходиться кадастровий план, де вказані обмеження та перелік об’єктів нерухомого майна.

Згідно кадастрового плану, із земельною ділянкою №52 по вул. Ульянова суміжно розташовані ділянки по вул. Артилеристів, 73, по вул. Ульянова, 50 і по вул. Ульянова, 54.

Складовою частиною даної документації є акт погодження меж землекористування, який містить підписи суміжних землекористувачів та завірений відповідно до законодавства.

Як зазначено у акті погодження меж землекористування, що посвідчений головою квартального комітету ОСОБА_13 05.03.2013, межі земельної ділянки по вул. Ульянова, 52 погоджені землекористувачами суміжних земельних ділянок, в тому числі по вул. Ульянова, 50 - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, по вул. Ульянова, 54 - ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19

Процедура узгодження зовнішніх меж земельної ділянки під час виготовлення документів для набуття права власності на земельну ділянку має на меті забезпечення усунення будь-яких спорів між суміжними землекористувачами щодо меж їхніх земельних ділянок, перш ніж вони набудуть право власності на земельні ділянки.

Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування; власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Для визначення та відновлення меж земельних ділянок проводиться кадастрова зйомка землі, яка включає, зокрема, і погодження меж землі ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (ст.198 ЗК України).

З положень ст.198 ЗК України не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документу - акту погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося.

На час погодження меж землекористування мати позивача ОСОБА_7 померла, ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживав, прийняв спадщину після смерті матері, подавши заяву до нотаріальної контори, однак не оформив спадкові права на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул. Ульянова, 54.

Зазначеними обставинами зумовлено те, що міська рада затвердила технічну документацію за погодженням трьох землекористувачів суміжної ділянки №54, а не за наявності відмови у погодженні зовнішніх меж землекористування.

При цьому було враховано, що у березні 2013 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою вул. Ульянова, 54, посилаючись в обґрунтування позову на те, що ОСОБА_2 на власний розсуд змінив межі земельних ділянок, встановив новий паркан, зменшивши прохід до будинку №54.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2013р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13.08.2013р., не було встановлено зміни меж земельних ділянок, у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення Запорізької міської ради №21/85 від 05.03.2014 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Ульянова, 52 і передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 спір між суміжними землекористувачами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 щодо меж земельних ділянок був вирішений.

Відповідно до ст. 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено порушення його прав щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою по вул. Ульянова, 54 внаслідок прийняття Запорізькою міською радою рішення №21/85 від 05.03.2014 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по вул. Ульянова, 52, з урахуванням вимог ч.2 ст. 152 ЗК України, за змістом якої захисту підлягають лише порушені права власника земельної ділянки або землекористувача, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання незаконним і скасування рішення Запорізької міської ради №21/85 від 05.03.2014 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по вул. Ульянова, 52 у м. Запоріжжі – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженнярішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складення повного судового рішення – 25.05.2018р.

Суддя: Турбіна Т. Ф.