Рішення № 75008410, 05.06.2018, Харківський районний суд Харківської області

05.06.18

Справа № 635/4798/17

Провадження № 2-а/635/49/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання – Желізова О.А.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просить скасувати рішення Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 02.08.2017 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 25 липня 2017 року.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначає, що 02.08.2017 Харківським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.07.2017 прийнято рішення за яким останньому відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» через відсутність страхового стажу 15 років. З даним рішенням позивач не згоден та вважає його незаконним і не обґрунтованим. Так, згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. 04 червня 2017 року, тобто на час звернення до відповідача із заявою, позивачу виповнилося 60 років. Натомість, у своєму рішенні відповідач вказує на наявність у позивача лише 05 років 09 місяців 15 днів страхового стажу, а період роботи позивача у ВАТ «Комсомольське рудоуправління» з 01.07.1979 по 30.06.1992, згідно дубліката трудової книжки від 2008 років, тобто 12 років 11 місяців, відповідач не зараховував позивачу з посиланням на те, що записи оформленні не належним чином. Разом з тим, у своєму рішення відповідачем не вказано обґрунтування, у зв’язку з чим було прийнято відповідне рішення. Разом з тим, підприємство на якому працював позивач у спірний період - ВАТ «Комсомольське рудоуправління», знаходиться в м.Комсомольське Старобешевського району Донецької області, і на сьогоднішній день дана територія віднесена до непідконтрольної українській владі території. Прийняте Харківським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області рішення про відмову в призначенні пенсії позивач вважає протиправним та просить суд його скасувати і зобов’язати відповідача призначити пенсію позивачу за віком починаючи з 25.07.2017.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання та зобов’язано відповідача надати до суду всі наявні у нього документи на підставі яких приймалося оскаржуване рішення. Разом з тим, приведені вище документи судом були отримані лише 14 листопада 2017 року, про що свідчить штамп із вхідним № 28656 від 14.11.2017.

Згідно з ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 січня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі – задоволено. Витребувано у Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» (ідентифікаційний код юридичної особи – 00191827; адреса: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 116А) відомості щодо зміну організаційно-правових форм Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» за період з 01.07.1979 по 30.06.1992 та уточнюючу довідку про періоди роботи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ВАТ «Комсомольське рудоуправління» за період з 01.07.1979 по 30.06.1992. Проте, да ухвала суду не була виконана належним чином та відповідна інформація до суду не була надана.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Харківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, ОСОБА_2, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі, з посиланням на мотиви та обґрунтування викладені в письмовому запереченні, що надано до суду раніше.

Так, в письмових запереченнях відповідача зазначено, що 25 липня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернувся до Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з письмовою заявою при призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 02 серпня 2017 року дана заява позивача була розглянута та винесено рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з наступних підстав. Так, частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 перебачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відомостями про їх виконання та інші документи, які містять про періоди роботи. Дублікат трудової книжки позивачу видано 23.10.2008. Відповідно до першого запису в дублікаті трудової книжки позивач з 31.07.1979 по 30.06.1992 працював в ВАТ «Комсомольське рудоуправління». Оскільки в колишньому Радянському Союзі таких форм власності як ВАТ не існувало, а в дублікаті трудової книжки немає жодного запису про реорганізацію підприємства, перейменування, та (або) переведення ОСОБА_1 в іншу організацію та не додано до дублікату трудової книжки історичну довідку про зазначені вище відповідні записи, тому такі записи викликають сумніви та потребують додаткових доказів. Як зазначає відповідач, позивач відповідно до наданої заяви відмовився надати додаткові підтверджуючі довідки, для зарахування до страхового стажу період роботи з 31.07.1979 по 30.06.1992 у відповідач немає законних підстав. Разом з тим, з приводу посилань позивача про неможливість надання уточнюючих довідок за спірний період у зв’язку з тим, що ВАТ «Комсомольське рудоуправління» знаходиться в м.Комсомольське Старобешевського району Донецької області та непідконтрольне українській владі, відповідач вказує, що воно є необґрунтованим, оскільки згідно з відміткою в паспорті в розділі місце проживання внесено запис про те, що з 21.08.2010 ОСОБА_1 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, а відтак, у позивача було достатньо часу для отримання будь-яких додаткових відомостей з метою надання необхідних документів для призначення пенсії. У зв’язку з викладеним, відповідач вказує, що вчинені дії про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» обґрунтовані та законні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Вислухавши пояснення позивача та представника Харківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, дослідивши, повно і всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частин першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень

Згідно із статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до вимог статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що рішенням відповідача – Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківській області від 02 серпня 2017 року було відмовлено позивачу – ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років. До страхового стажу не зараховано період роботи в ВАТ «Комсомольське рудоуправління» з 31.07.1979 по 30.06.1992, оскільки у відповідності до дубліката трудової книжки від 2008 року підстав для зарахування відповідного стажу немає, адже записи оформленні не належним чином.

Відповідно до записів у дублікаті трудової книжки позивача (АВ № 308259 від 23.10.2008), ОСОБА_1 31.07.1979 був прийнятий машиністом бульдозера (бульдозеристом) 4 разряду Автотракторного цеха, по направленню з ТУ (наказ №497 від 23.07.1979), 01.08.1980 переведений машиністом бульдозера (бульдозерист) 5 разряду Автотракторного цеха (наказ №18 від 01.08.1980), 01.12.1980 переведений машиністом бульдозера (бульдозерист) 6 разряду Автотракторного цеха (наказ №55 від 10.12.1980), а 30.06.1992 звільнений за власним бажанням (наказ №278 від 13.07.1992).

Зі змісту частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 №637 (надалі – Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. У такій довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включено цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка. Даним пунктом також визначено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

При цьому, у згідно пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до вимог п. 2.4 Інструкції № 58, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно пункту 5.1 Інструкції № 58, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

З наведеного вбачається, що дублікат трудової книжки, який позивач надавав відповідачу, є трудовою книжкою в розумінні статті 48 КЗпП України та Порядку № 637 і записи в ній мають бути враховані при визначенні трудового стажу позивача.

Суд враховує, що вказані відомості у трудовій книжці підтверджуються записами в ній щодо нумерації даних роботи, періоду роботи, посади, власника, номерів та дат видання відповідних наказів, скріплення запису про звільнення печаткою підприємства.

Отже, наведені обставини з урахуванням правил, закріплених в статті 56 Закону № 1788-XII, п. 1 Порядку № 637, свідчать про належність поданої позивачем дубліката трудової книжки як документа, який підтверджує його стаж роботи на підприємствах, та про достатність такого документа для органу пенсійного фонду при вирішенні питання про зарахування відповідного періоду роботи для обчислення пенсії.

Стосовно посилання відповідача на необхідність підтвердження періоду роботи уточнюючими довідками у відповідності до Порядку № 637 через невідповідність найменування органічної форми підприємства, суд зазначає, що зазначеним порядком та Законом № 1788-XII передбачено підтвердження трудового стажу довідками у визначених Порядком випадках, а саме при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки вони не підміняють трудову книжку. При цьому даний порядок підтвердження трудового стажу є обов’язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в дублікаті трудової книжки позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства. Даний порядок не вимагає будь-який інших підтверджень для підтвердження загального стажу. Тобто, дії відповідача у даному випадку не відповідають вимогам законодавства.

Аналізуючи наведені положення законодавства, яке дає право позивачу на пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає, що неможливість відповідачу здійснити перевірку спірного періоду, що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача необхідно страхового стажу 15 років.

При цьому, всі посилання відповідача на неточності в написі дубліката трудової книжки виданої 23.10.2008, не дають підстав говорити, що дублікат трудової книжки, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оформлений не належним чином.

На підставі викладеного, Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 02 серпня 2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Харківське приміське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області незаконно не зарахувало до страхового стажу позивача період роботи у ВАТ «Комсомольське рудоуправління» з 31.07.1979 по 30.06.1992, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 5-10, 12, 14, 19, 22, 32, 72, 77, 90, 139, 159, 241, 246, 250 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Скасувати рішення Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 02 серпня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Харківське приміське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 25 липня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувать Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою:62416, АДРЕСА_1, судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Роз'яснити учасникам справи, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 15 червня 2018 року.

Суддя - Я.А. Шинкарчук