Рішення № 75007835, 06.06.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/1464/18

Провадження № 2-о/311/50/2018

06.06.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді : Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Осінцевій Л.А.,

за участю заявника ОСОБА_1.

представника заінтересованої особи Крамаренко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, про встановлення факту постійного проживання на території, що стала територією України,

В С Т А Н О В И В :

07 травня 2018 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області із заявою про встановлення факту постійного проживання на території, що стала територією України. На обґрунтування поданої заяви зазначає, що 04 березня 1983 року було укладено шлюб між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який зареєстрований відділом ЗАЦСу виконкому Запорізької міської ради народних депутатів м.Запоріжжя. З 06 грудня 1988 року він був прийнятий на посаду інженера-конструктора ІІ категорії Заводу «БОМ», де працював до 23 квітня 1996 року, без переривання трудового стажу, постійно проживаючі на території України. 23 березня 1990 року він отримав посвідку на постійне проживання в СРСР для іноземця НОМЕР_2, в якій зазначена прописка за адресою: АДРЕСА_1 від 09 квітня 1990 року. На даний час він має намір оформити набуття громадянства України. З цього питання 29.03.2018 року він звернувся до Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, де йому було рекомендовано звернутися з відповідною заявою до суду про встановлення факту постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території, що стала території України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», що входила під час постійного проживання особи до складу УРСР. Тому він вимушений звернутися до суду з даною заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання його, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1) громадянина Республіки Куба, до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», що входила під час його постійного проживання до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а саме: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1) громадянина Республіки Куба, у період часу з 27 грудня 1989 року до 24 серпня 1991 року за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 10 травня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 подану ним заяву підтримав у повному обсязі та просить задовольнити подану ним заяву за обставинами, які викладені у заяві про встановлення факту постійного проживання на території, що стала території України.

В судовому засіданні представник зацікавленої особи УДМС України в Запорізькій області Крамаренко Л.М. проти заявлених ОСОБА_1 вимог про встановлення факту постійного проживання на території, що стала територією України не заперечує, та вважає, що заявлені ОСОБА_1 вимоги відповідають його інтересам та не суперечать чинному законодавству.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що знає заявника ОСОБА_1 як товариша по службі з тих подій, що з 1988 року він прийшов працевлаштовуватися на роботу у їх відділ заводу "БОМ" на посаду інженера-конструктора та з яким вона з цього часу працювали разом в одному відділі головного технолога заводу "БОМ". В подальшому, у 1998 році завод розпочав реорганізацію та їх посади скоротили. Їй також відомо, що ОСОБА_1 фактично проживає у м.Дніпрорудне з 1988 року по теперішній час, інколи вони спілкуються, підтримують товариські стосунки.

В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_7 пояснив суду, що познайомився із заявником ОСОБА_1 наприкінці 1988 року за тими обставинами, що їх діти разом навчалися в одному класі загальноосвітньої школи. Та з цього часу йому став відомий ОСОБА_1. та він знає, що останній працював на заводі "БОМ", потім останній працевлаштувався на завод "ПрАТ", де працював з 1995 року по 1996 рік.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення заявника ОСОБА_1, пояснення та думку представника заінтересованої особи УДМС України в Запорізькій області Крамаренко Л.М., вислухавши пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що подана ОСОБА_1 заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

В судовому засіданні встановлено, що 04 березня 1983 року Відділом РАЦС виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів м. Запоріжжя зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.27).

Як вбачається з свідоцтва про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, виданого Дніпрорудненською міською радою Запорізької області 23 травня 1995 року, актовий запис № 93, в графі батько зазначений «ОСОБА_1», копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.31). Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, виданого Відділом РАЦС виконавчого комітету Ленінського районної ради народних депутатів м.Запоріжжя 13.06.1986 року, в графі батько зазначений «ОСОБА_1», копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.32).

Відповідно до довідки за № 1230 від 02.05.2018 року, виданої Балківською сільською радою Василівського району Запорізької області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 та має такий склад сім'ї: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 - дружина, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7 - донька, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8 - донька, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7 - зять, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9 - онук, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.33).

Згідно з відомостями трудової книжки № НОМЕР_3, ОСОБА_1 з 06 грудня 1988 року прийнятий на посаду інженера-конструктора ІІ категорії Заводу БОМ, де пропрацював до 23 квітня 1996 року, без переривання трудового стажу, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.12-13).

Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи № 786 від 21.02.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Республіки Куба зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 27.12.1989 року по 16.11.1993 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.9)

Відповідно до тимчасової посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_4 виданої на імя ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, виданої 23 березня 2002 року «безстроково» на підставі рішення ВГПУС УМВС України в Запорізькій області від 22.03.2002 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.26).

У відповідності до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 року.

Відповідно до п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Тому, з урахуванням наданих суду пояснень заявника, заінтересованих осіб по справі, допитавши свідків, які достовірно в судовому засіданні підтвердили факт постійного проживання заявника ОСОБА_1. фактично з 1988 року на території, що стала територією України, та ретельно дослідивши докази, надані заявником в обґрунтування заявлених ним вимог, суд приходить до висновк, що подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту постійного проживання на території, що стала території України, обґрунтована та підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.9,12,13,81,82,259,263-265,268,315-319 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (місцезнаходження: вул. Незалежної України буд. 90 м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 37834773) про встановлення факту постійного проживання на території, що стала територією України - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженця Лас Тунас республіка Куба, громадянина Республіки Куба, - на території України з 27 грудня 1989 року до 24 серпня 1991 року за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО