Рішення № 75007710, 27.06.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/615/17

Номер провадження 2/237/24/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.18 року м. Курахове

Мар’їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сенаторова В.А.

при секретарі Лахно Т.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в сумі 36236,03 гривень.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідно до договору № б/н від 15.10.2017 року ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 6900,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач порушив умови договору і станом на 31.12.2016 року має перед позивачем заборгованість в розмірі 36236,03 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь і яка складається з наступного:

-5805,34 гривень заборгованість за кредитом;

-28367,07 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом;

-100,00 гривень заборгованість за пенею та комісією;

А також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-250,00 гривень – штраф (фіксована частина);

-1713,62 гривень – штраф (процентна складова)

Крім того стягнути судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

04 вересня 2017 року до суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, доручивши проведення відеоконференції Красноармійському міськрайонному суду Донецької області.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» до судового засідання з’явився, підтримав позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 надали заперечення згідно яких, проти позову заперечують, посилаючись на те, що на умовах, зазначених позивачем у позові, відповідач ОСОБА_2 договір не укладала, Умови та правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, ксерокопія яких надані позивачем, відповідач не підписував та з ними ознайомлений не був, тому зазначені документи не можуть вважатися невід’ємною частиною укладеного між ними договору. Зміна процентної ставки у розрахунку заборгованості є незаконною, з огляду на що розрахунок заборгованості не є належним доказом. Відповідно позов в частині стягнення заборгованості за відсотками, комісією, пенею та штрафами є необґрунтований, не відповідає вимогам закону, і не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, оцінивши їх доводи і надані ними докази, приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства «ПриватБанк», у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про що зазначено у п. 1.1. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положеннями Цивільного кодексу України про зобов’язання та параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із копії заяви позичальника на отримання кредиту від 15.10.2007 року вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений договір споживчого кредиту, за яким відповідач отримав у позивача кредитні кошти, відповідно до встановленого ліміту у розмірі 250,00 гривень, який згодом було збільшено. Відомості про узгоджений між сторонами розмір відсотків за користування кредитними коштами, пеню та комісію, штрафи відсутні.

Враховуючи відсутність будь-яких інших доказів по справі щодо розміру заборгованості за кредитом та його погашення, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості за кредитом відповідача перед позивачем у розмірі 5805,34 гривень, як зазначено у позові та не оспорюється відповідачем, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

П. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вирішуючи даний спір, суд не бере до уваги, як належний доказ по справі, Умови та правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, ксерокопія яких долучені до позову, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування домовленість сторін про істотні умови укладеного кредитного договору відносно відсотків, комісії, пені та штрафів, в наданих документах відсутні підпис позичальника чи будь-які інші ознаки, які б могли дозволити встановити факт обізнаності позичальника саме з цими умовами та тарифами на момент підписання заяви про отримання кредиту, а тому надані позивачем ксерокопії документів є неналежними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України, що є в матеріалах справи. А тому ксерокопія зазначених Умов та правил надання банківських послуг, не може визнаватися як складова частина кредитного договору. На пропозицію надати оригінали Умов та правил надання банківських послуг, тарифи про умови кредитування, з підписом позичальника, позивач не надав до суду зазначені документи.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена в Постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-240цс14 та Постанові № 6-16цс15 від 11.03.2015 року, в яких однією зі сторін був ПАТ КБ «ПриватБанк», і які відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України є обов’язкові до застосування всіма судами, «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувались».

Суд вважає неспроможними посилання представника позивача як на доказ обізнаності позичальника із Умовами та правилами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, відмітку в заяві позичальника від 15.10.2007 року про те, що вона ознайомлена та згідна з зазначеними вище Умовами та Правилами. Такий порядок укладання кредитного договору не узгоджується із загальними правилами укладання письмових правочинів згідно статей 207, 1055 ЦК України.

Окрім тому, суд вважає, що такий порядок укладання кредитного договору не узгоджується також із положеннями ст. 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки за змістом цієї норми не передбачено винятку із загального правила щодо укладання правочину в письмовій формі шляхом його підписання сторонами (ст.207 ЦК України).

Відтак, у суду відсутні будь-які законні підстави для того, щоб вважати Умови та правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, ксерокопії яких долучені позивачем до матеріалів справи, частиною укладеного між сторонами кредитного договору від 15.10.2007 року.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що в розрахунку застосована процентна ставка у розмірі 30 % за період з 01.01.2013 рік по 31.08.2014 р., у розмірі 34,80 % з 01.09.2014 р. по 31.03.2015 р.; у розмірі 43,20 % з 01.04.2015 р. по 31.12.2016 р.

Змінюючи розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку, позивач посилається на п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг. Інформувати про це позичальника банк припускає шляхом надання виписки по картковому рахунку, на умовах визначених Правилами користування платіжною карткою та Умовами та правилами надання банківських послуг.

У ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Ст. 1056? Цивільного кодексу України встановлено, що Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Крім того, у ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено,що:

Ч. 2.- У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.;

Ч. 4.- Якщо договором про споживчий кредит передбачена змінювана процентна ставка, кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити споживача, поручителя та інших зобов’язаних за цим договором осіб про зміну такої ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Таке повідомлення має містити підставу зміни розміру процентної ставки, нову процентну ставку та зазначення дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Разом із повідомленням кредитодавець зобов’язаний надати споживачу новий графік платежів, у якому визначається кількість платежів, що залишаються до сплати після вступу в дію нової ставки, та у разі зміни кількості та періодичності платежів - інформацію про їх нову кількість та періодичність. Якщо визначити розмір майбутніх платежів неможливо, кредитодавець має повідомити споживача про те, що сума, яка залишилася до сплати, може змінюватися у результаті зміни процентної ставки залежно від поточного балансу поточного рахунку споживача на дату вступу в дію відповідної зміни. Якщо в результаті зміни процентної ставки змінюється розмір платежу, це має бути чітко зазначено в повідомленні.

Ч.6. - У разі невиконання кредитодавцем вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, при підвищенні процентної ставки кредитодавець не має права вимагати від споживача сплати платежів згідно з новим графіком платежів, розрахованим на підставі підвищеної процентної ставки. До дати виконання вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, зазначеної у відповідному повідомленні, направленому споживачу в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, платежі, що залишаються до сплати, розраховуються за процентною ставкою, що діяла до дати підвищення.

Ч.7 - Будь-які пропозиції кредитодавця про зміну умов договору про споживчий кредит, визначених частиною першою статті 12 цього Закону (окрім зміни змінюваної процентної ставки), повинні здійснюватися шляхом направлення кредитодавцем споживачу повідомлення в такий спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення повідомлення. Умова договору про надання споживачеві пропозицій про зміну зазначених умов договору іншим чином, ніж таким, що дає можливість встановити дату відправлення повідомлення, є нікчемною.

Позивачем не було надано до суду жодного доказу, з якого б можна було встановити дати відправлення, на які позивач посилається у своєму поясненні.

Суд дійшов висновку, що позивачем не було повідомлено відповідача у встановленому законом порядку про збільшення розміру відсоткової ставки, його згоди на це не було.

Крім того, згідно Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 р. № 49, Банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом.

Як вбачається із наданих позивачем доказів сукупна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним і вартості всіх супутніх послуг, у договорі та невід’ємних його частинах не зазначено. Також, у договорі не зазначено і абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом). Таким чином, розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви беззаперечно і переконливо не доводить існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 36236,03 грн.

Отже, для розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом слід застосовувати процентну ставку 22,80 % та зарахувати в строк погашення заборгованості по процентам за кредитом сплачені відповідачем 2500 гривень, як вбачається з платіжних доручень від 08.04.2017 року та від 18.05.2017 року, що представником позивача не заперечується.

Крім того, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості заборгованість за кредитом становить 5535,54 гривень, а у позовних вимогах позивач просить суд стягнути 5805,4. Отже, суд виходить з розміру заборгованості за кредитом, яка зазначена у розрахунку заборгованості.

У відповідності до п.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 3.3 Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 N 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», далі іменовані як «Правила» встановлює, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:

а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно

дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.

Розрахунок значення реальної процентної ставки здійснюється з використанням такої формули:

Потік

n t

ЧСК = E -------- ,

t=1 t

(1 + d)

де d - реальна процента ставка;

ЧСК - чиста сума кредиту, тобто сума коштів, які видаються споживачу або перераховуються на рахунок отримувача в момент видачі кредиту. Чиста сума кредиту розраховується як основна сума кредиту, що визначена згідно з умовами договору, мінус сума коштів, які утримуються банком під час видачі кредиту, а також мінус усі платежі за рахунок власних коштів споживача, що здійснені ним для виконання умов отримання кредиту;

Е - знак суми;

t - порядковий номер періоду дії кредитного договору (місяць або день);

n - загальна залишкова кількість періодів дії кредитного договору (місяців або днів) на дату розрахунку;

Потік - сума коштів, яку споживач сплачує банку та/або іншим t особам за кредитом. До потоку включаються платежі в погашення основного боргу за кредитом, процентів за користування ним, комісії на користь банку, платежі на користь третіх осіб, які сплачуються відповідно до отриманого кредиту та пов'язані з обслуговуванням і погашенням кредиту;

б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Виходячи з процентної ставки за весь час користування кредитом 22,80 % річних та кількості днів за період з 15.10.2007 року по 31.12.2016 року, яка складає 5837 дня, заборгованості за кредитом складає 9,80 грн. та п. 2.1.1.12.6 Умов про нарахування процентів з розрахунку 360 календарних днів на рік, проценти за користування кредитом за період з 15.10.2007 року по 31.12.2016 року складають 9,80 грн. (9,80 х 22,80% : 360 днів х 5837 дня).

Відповідно до правової позиції, що висловлена Верховним Судом України у справі № 6-2320цс16, Умови та правили надання банківських послуг у Приватбанку повинні містити підпис відповідача.

При нарахуванні пені та штрафів позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг» начебто визнаних відповідачем, разом з тим позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника. Оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», на які посилається позивач не містять підпису позичальника, тому такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 15.10.2007 року. Це положення узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові по справі №6-16цс-15 від 11.03.2015 року, яку відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при винесення даного рішення.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року (№ 6-38753св13) та від 18 грудня 2013 року (№ 6-40942св13). Із долучених до матеріалів справи Умов і правил надання банківських послуг вбачається, що останні не містять підпису позичальника (відповідача по справі).

Крім того, розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: відсутність прізвища, імені та по-батькові особи яка її підписала чи посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, відсутність підпису цієї особи та відсутній номер поточного рахунку одержувача платежів, відсутність первинних документів, які свідчать про внесення грошових коштів в касу банку, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 17 квітня 2003 року. Відповідно до ч.3ст.5 Декрету КМУ "Про стандартизацію та сертифікацію" від 10 травня 1993 року(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів, та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій, та містить суперечливі дані. Більше того, такі розрахунки суперечать ч. 2ст. 258 ЦК України, де передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, суд вважає, що розрахунок боргу, наданий позивачем не є достовірним доказом в розумінні ст. 79 ЦПК України, оскільки не дозволяє суду встановити дійсні обставини внаслідок суттєвих суперечностей такого доказу з обґрунтуванням позовних вимог позивача та зазначеними позивачем обставинами справи.

Також, позивачем, при нарахуванні відповідачу пені та штрафів не було враховано факт його знаходження у зоні АТО, що підтверджується доказами, доданими до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Це підтверджується також листом Національного банку України від 05.11.2014 р. № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО»

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» місто Красногорівка, Мар'їнського району, Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Отже, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідач зареєстрований і проживає у місті Красногорівка Мар?їнського району, Донецької області, віднесеного до населених пунктів на території яких проводиться антитерористична операція, з урахуванням приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд приходить до висновку, що до нарахування відповідачу не підлягали: штраф (фіксована частина) у розмірі 250,00 гривень; штраф (процентна складова) у розмірі 1713,62 гривень, заборгованість за пенею та комісією 100,00 гривень, таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, ст. ст. 526, 530, 536, 610, 1048-1050,1054 ЦК України,ст. 4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст.ст.12,81,141,259,263-265,280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, буд.50) до ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: Донецька область., АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: Донецька область., АДРЕСА_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, буд.50) прострочену заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.10.2007 року у розмірі 7873,70 грн.(сім тисяч вісімсот сімдесят три гривні 70 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: Донецька область., АДРЕСА_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) судові витрати у розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення місцевого суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Мар'їнський районний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27.06.2018 року.

Суддя В.А.Сенаторов

Дата документу 27.06.2018 року