Постанова № 75007139, 12.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/13965/16-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дорошинська В.Е.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2017 року прийняту в порядку письмового провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа Херсонський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа Херсонський обласний військовий комісаріат про:

визнання протиправними дії відповідача щодо відмови призначити йому та виплати одноразову грошову допомогу по інвалідності третьої групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

зобов'язання відповідача розглянути питання щодо призначення йому та виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності третьої групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Окрім того, апелянт зазначає, що законодавством не передбачено направлення документів на доопрацювання, навпаки відповідач у місячний строк повинен прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Більш того, апелянт зазначає, що законодавством України не передбачено документу, який підтвердив те, що поранення (контузія) позивача не пов’язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Обставини справи.

ОСОБА_2 в період з 1982 по 1985 роки проходив військову службу, брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, має ІІІ групу інвалідності. Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 14 березня 2013 року №446/ж, рубці, виявлені у позивача є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних, осколкових поранень, отриманих у 1984 році.

За змістом протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 19 березня 2013 року №650, витяг з якого міститься в матеріалах справи, осколкове поранення голови, спини, ЗЧМТ, травма хребта, контузія позивача, що підтверджено військово-медичними і військово-обліковими документами , є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

18 лютого 2013 року позивач вперше пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, 10 лютого 2015 року позивач повторно пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, 02 лютого 2016 року позивач втретє пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У травні 2016 року Міністерством оборони України документи позивачу повернуто на доопрацювання, оскільки відсутні документи про те, що його поранення (контузія) не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не відмовляв позивачу призначенні одноразової грошової допомоги, документи позивача були лише повернуті на доопрацювання. Таким чином, позовні вимоги не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, оскільки, як встановлено судом вище, жодного рішення відповідачем стосовно позивача не виносилось, при цьому, повернення позивачу документів для доопрацювання не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розумінні пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, в позові слід відмовити.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ, Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі-№975).

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ.

Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Відповідно до п. 4 частини 2статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно пп. 6 п. 1 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975(далі - Порядок № 975), одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Підпунктами б, г пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800, встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

"Поранення (контузія, травма, каліцтво), так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I - II груп патогенності, а також токсичних речовин, які виникають у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби". Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

"Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій. Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.

Відповідно до пункту 21.21 зазначеного Положення, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Пунктами 11 та 13 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Оцінка суду.

З аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається, що розпорядник бюджетних коштів приймає рішення, щодо призначення або відмови у призначенні виплати одноразової грошової допомоги. Тобто, законодавство не передбачає повернення документів на доопрацювання щодо призначення та виплати вказаної грошової допомоги.

При цьому, рішення про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовців, приймає головний розпорядник коштів, а саме Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Таким чином, на думку колегії суддів, дії відповідача щодо повернення документів позивачеві для доопрацювання є протиправними.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 644/9619/16-а (К/9901/3184/17).

З урахуванням вказаних норм діючого законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, оскільки жодного рішення відповідачем стосовно позивача не виносилось, при цьому, повернення позивачу документів для доопрацювання не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розумінні пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, в позові слід відмовити.

Більш того, колегією суддів встановлено, що позивачу повернено на доопрацювання заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю ІІІ групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби, у зв’язку з відсутністю документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), та у зв’язку з тим, що з наданих позивачем документів не вбачається, що поранення не пов’язане із вчиненням особою кримінільного чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Суд апеляційної інстанції вважає вказані дії відповідача протиправними, оскільки форма такого документу законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

До такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22 січня 2015 року у справі К/800/7338/13 та в ухвалі від 14 квітня 2017 року у справі К/800/6994/17.

Так, дослідивши матеріали справи, а саме довідку Херсонського об’єднаного міського військового комісаріату м.Херсон від 11 вересня 2013 року за № 287 та від 08 грудня 2015 року, колегією суддів встановлено, що позивач дійсно проходив службу в Збройних силах з квітня 1979 року по травень 1981 року та з червня 1982 року по грудень 1987 року, та відповідно до військового квитка НО № 3344349 приймав участь в бойових діях у в/ч пп 53701 Демократичної Республіці Афганістан з жовтня 1982 по грудень 1985 року.

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 14 березня 2019 року за № 446/ж позивач у 1984 році, під час бойових дій у Афганістані, отримав осколкові поранення голови та спини. При вищевказаному огляді спеціалістом виявлені рубці, які є наслідком загоєння вказаних ран, та які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1984 році. /а.с.16, зворотній бік/

Окрім того, з дослідженої в судовому засіданні суду апеляційної інстанції довідки медико–соціальної експертної комісією (МСЕК) № 380383 від 26 лютого 2015 року, № 016751 від 09 лютого 2016 року, №029301 від 02 лютого 2017 року, вбачається, що поранення (контузія) та захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах , де велись бойові дії.

Більш того, колегією суддів також було досліджено витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 № 650 від 19 березня 2013 року, який міститься в матеріалах справи та згідно якого також вбачається, що «поранення (контузія), травма хребта та захворювання ОСОБА_2 пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії». /а.с. 17/

В свою чергу, в матеріалах справи міститься Облікова картка прапорщика ОСОБА_2П, згідно якої вбачається, що позивач проходив службу по наданню інтернаціональної допомоги Демократичній Республіці Афганістан.

Отже, на думку колегії суддів, вищевказані документи, а саме: довідка Херсонського об’єднаного міського військового комісаріату м.Херсон від 11 вересня 2013 року за № 287 та від 08 грудня 2015 року, військовий квиток НО № 3344349, довідки МСЕК № 380383 від 26 лютого 2015 року, № 016751 від 09 лютого 2016 року, №029301 від 02 лютого 2017 року, протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 № 650 від 19 березня 2013 року, а також Облікова картка прапорщика ОСОБА_2П, по своїй суті свідчать, що поранення та захворювання позивача не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Більш того, на думку колегії суддів, додатковим підтвердженням отримання позивачем поранення (контузії) та захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби є посвідчення про надання позивачу статусу ветерану війни – інваліду війни. /а.с. 15/ Та відсутні будь-які посилання, що поранення отримане внаслідок вчинення позивачем дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, та пов’язаних із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не має право на призначення та виплату йому Міністерством оборони України, відповідно до Порядку № 975, одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, встановленого законом для працездатних осіб, оскільки відповідач не довів правомірність своїх дій щодо направлення позивачу вказаної заяви на доопрацювання.

Статтею 317 КАС України встановлено, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом попередньої інстанції при винесенні вказаного рішення порушено норми матеріального права та неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, таким чином керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, та ухвалити нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 317, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2017 року – скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу по інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які признані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов’язати Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомогу по інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які признані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 13 червня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_1