Постанова № 75007051, 26.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11997/16 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року № 5748-1305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року даний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано детальний, розгорнутий, викладений у хронологічній послідовності розрахунок податкового зобов'язання, що зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення, а також не надано дані державного земельного кадастру і матеріали нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що розташована під приміщеннями, які перебували у власності позивача.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є правомірним.

З таким висновком апелянта не можна погодитися з огляду на таке.

Судовою колегією встановлено, що 24 червня 2016 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 5748-1305, яким визначено ОСОБА_3 грошове зобов'язання за 2016 рік в розмірі 41 362,98 грн. за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700.

При прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що ОСОБА_3 на праві власності належить частина нежитлового приміщення загальною площею 236,1 кв. м., а тому в силу приписів п.286.6 ст.286 та п.287.8 ст.287 ПК України він, як власник нежитлового приміщення зобов'язаний сплачувати земельний податок за площі під таким приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Обговорюючи правомірність рішення відповідача щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання із земельного податку, судова колегія зважає на таке.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Приписи статті 270 ПК України закріплюють, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 статті 287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З матеріалів справи, а саме з копії договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 25 грудня 2002 року вбачається, що позивачу на праві приватної власності належать нежилі приміщення загальною площею 236,1 кв.м. - 29/100 частин від нежилих приміщень в будинку, який розташований в м. Києві по вул. Зоологічній, 6.

Згідно з п.286.5 статті 286 Податкового кодексу України зазначеної статті нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 ПК України.

Відповідно до п. 286.6 зазначеної статті на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, органам державної податкової служби для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов'язання.

Так, відповідачем надано копію довідки про грошову оцінку частки земельної ділянки від 03 серпня 2001 року №1286, виданої позивачу, в якій зазначена грошова оцінка частки земельної ділянки площею 175 кв. м.

Однак, як вірно встановлено судом, вказана довідка складена до дати придбання позивачем та реєстрації прав власності на нежитлові приміщення, з даної довідки неможливо встановити правильність визначення площі земельної ділянки, з якої проведено розрахунок грошових зобов'язань у відповідному розмірі, оскільки немає даних щодо площі всієї земельної ділянки, на якій розташований будинок, немає даних щодо площі приміщень зазначеного будинку, що не дає можливості перевірити дотримання відповідачем вимог п.286.6 ст.286 ПК України та вірність розрахунку суми зобов'язання.

Крім того, при розрахунку земельного податку відповідачем було застосовано ставку земельного податку у розмірі 3% відповідно до статті 274 ПКУ. Однак, в даній статті зазначено максимальну ставку податку, що передбачає можливість застосування іншого відсоткового значення в залежності від самої земельної ділянки.

Жодного пояснення з цього приводу апелянтом не наведено. Отже, податковий орган як суб'єкт владних повноважень не забезпечив виконання передбаченого процесуальним законом обов'язку доказування правомірності своїх дій у випадку заперечення проти позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання по сплаті земельного податку, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням від 24 червня 2016 року № 5748-1305.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Аналогічна позиція підтримується Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалі від 06 вересня 2016 року у справі К/800/11033/15, винесеній саме стосовно позивача.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.