Рішення № 75006761, 27.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року м.Київ № 810/773/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1А.) з позовом до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Великодимерської селищної ради, що полягає у відмові видати ОСОБА_1 довідку про склад сім'ї;

- зобов'язати Великодимерську селищну раду видати ОСОБА_1 довідку про склад сім'ї.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона є інвалідом другої групи та внутрішньо переміщеною особою. Із 2014 року як внутрішньо переміщена особа позивач проживає у гуртожитку «Журавушка», смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області.

Позивач зазначає, що з метою отримання соціальної допомоги звернулась до Великодимерської селищної ради із проханням видати довідку про склад сім’ї. Разом з цим, голова Великодимерської селищної ради відмовив у видачі позивачу зазначеної довідки.

Також позивач відмітила, що у рамках розгляду її звернення відповідачу направлявся адвокатський запит з проханням надати довідку про склад сім’ї. Проте, відповідач відмовив у видачі вказаної довідки у зв’язку із тим, що з 03.12.2016 довідку про склад сім’ї було скасовано постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 23.11.2016 №861.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає незаконною відмову відповідача у видачі довідки про склад сім’ї, а бездіяльність протиправною та такою, що порушує право позивача на отримання соціальних пільг.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Великодимерською селищною радою було отримано лист від Фермерського господарства «Журавушка» з підтвердженням факту проживання позивача у приватному гуртожитку та факту відмови укладення договору оренди з внутрішньо переміщеною особою. Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 не зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім. 115, так як проживає у даному приміщенні безпідставно.

Також відповідач вказує, що Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що довідки про реєстрацію місця проживання видаються виключно органами реєстрації місця проживання. Відповідач посилається на постанову Кабінету ОСОБА_2 України від 02.03.2016 №207, якою затверджено форму довідки про реєстрацію / знаття з реєстрації місця проживання особи, а довідка про склад сім’ї була затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 №204 та заповнюється відповідним підприємством (організацією) або виконавчим органом сільської (селищної) ради за місцем реєстрації сім’ї.

Відповідач звернув увагу, що відповідно до статей 10 та 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», на які посилався позивач, розпорядником інформації про особу ОСОБА_1 володіє виключно власник гуртожитку Фермерського господарства «Журавушка», де можливо й проживає позивач. Як стверджує відповідач, вичерпні дані (реєстрація за місцем проживання, договір оренди житлового приміщення), які підтверджують проживання ОСОБА_1 у Великодимерській селищній раді відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/773/18, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с.1).

У судове засідання, призначене 19.04.2018, з’явилися позивач та представник позивача.

Відповідач у судове засідання 19.04.2018 не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.20), про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника до суду не надходило.

У судовому засіданні 19.04.2018 позивачем подано письмове клопотання про продовження розгляду справи №810/773/18 у порядку письмового провадження (а.с.54).

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 19.04.2018 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №810/773/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії ВС №284394, виданий Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 21 квітня 2000 року (а.с.37).

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0775800 від 23.02.2017 позивачу було встановлено з 23.02.2017 другу групу інвалідності довічно та зазначено причину інвалідності – загальне захворювання (а.с.6).

Так, ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно із довідкою Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації №434 від 05.12.2017 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, та фактично місцем проживання / перебування визначено: 07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Соборна, буд. 99-А, кім. 115 (а.с.9).

Суд зазначає, що відповідно до довідки від 12.09.2014 №1608, виданої Великодимерською селищною радою, ОСОБА_1 не зареєстрована, але проживає з 02.06.2014 і по даний час у смт. Велика Димерка Броварського району, Київської області по вул. Леніна, 97 гурт., кімн. 120 (а.с.42).

Згідно із довідкою від 14.04.2015 №647, виданою Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області, ОСОБА_1 (тимчасово переміщена з зони проведення антитерористичної операції) не зареєстрована, але проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кім. 120, смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області (а.с.50).

Також відповідно до довідки від 11.11.2015 №2820 Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області позивач (тимчасово переміщена з зони проведення антитерористичної операції) не зареєстрована, але проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, кім. 120 (а.с.49).

Крім цього, як вбачається із довідки Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 27.05.2016 №1258 ОСОБА_1 не зареєстрована, але фактично проживає з 27.05.2014 як внутрішньо переміщена особа у смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області по вул. Леніна, 97, кім. 120 (а.с.48).

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 07.10.2016 №3036, виданої Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області, ОСОБА_1 не зареєстрована, але фактично проживає з 27.05.2014 як внутрішньо переміщена особа у смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області по вул. Соборна, 97, кім. 115 (а.с.47).

Довідкою від 02.11.2016 №3466, виданою Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області, передбачено, що позивач не зареєстрована, але фактично з 27.05.2014 проживає як внутрішньо переміщена особа у смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області по вул. Соборна, 97, кім. 115 (гуртожиток) (а.с.45).

Також, згідно із довідкою від 08.08.2017 №967 Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 не зареєстрована, але проживає як внутрішньо переміщена особа у смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області по вул. Соборна, 97, кім. 115 (а.с.44). При цьому, з 13.06.2014 місце проживання позивача зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Крім цього, відповідно до довідки №1021, виданої Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області, ОСОБА_1 не зареєстрована, але фактично проживає як внутрішньо переміщена особа з травня 2014 року і по даний час (згідно акта депутата від 21.04.2017) у смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області по вул. Соборна, 97, кім. 115 (а.с.43). При цьому, з 13.06.2014 місце проживання позивача зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Так, судом встановлено, що адвокатом позивача направлено до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області адвокатський запит від 15.12.2017 №15\12-С про надання протягом 5-ти робочих днів з дня отримання вказаного запиту довідки про склад сім’ї ОСОБА_1 у кількості 2 шт. (а.с.27). Вказані довідки необхідні для подання до Броварської районної державної адміністрації та Київської обласної державної адміністрації для отримання матеріальної допомоги.

Розглянувши вказаний адвокатський запит від 15.12.2017 №15\12-С, Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області надано відповідь №1459 від 26.12.2017, відповідно до якої зазначено, що з 03.12.2016 довідка Форми 3 (про склад сім’ї) скасована постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 23.11.2016 №861, якою внесено зміни до постанови ОСОБА_2 ОСОБА_2 УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470 (а.с.32).

Відповідач звертає увагу, що витребування подання довідки за формою №3 чи надання послуг з видачі довідки за формою №3 не передбачено законодавством. Крім цього, відповідачем зазначено, що згідно відомостей, наданих ФГ «Журавушка» позивач не зареєстрований, а проживає у ІНФОРМАЦІЯ_7, к. 115.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Додатком № 2 до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ОСОБА_2 ОСОБА_2 УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470, було передбачено форму довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку, яка видавалась і підписувалась власником будинку та завірялась у порядку, встановленому виконкомом відповідної місцевої ОСОБА_2 народних депутатів.

У той же час, постановою Кабінету ОСОБА_2 України «Про внесення змін до постанов ОСОБА_2 ОСОБА_2 УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470 і Кабінету ОСОБА_2 України від 29 січня 2003 р. № 117» від 23 листопада 2016 р. № 861 було виключено Додаток № 2 до вищевказаних Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, а саме, довідку з місця проживання про склад сім’ї та прописку.

Суд зазначає, що постанова Кабінету ОСОБА_2 України від 23.11.2016 № 861 набрала чинності 7 грудня 2016 року, тобто з дня опублікування.

Таким чином, починаючи з 07.12.2016, видача довідки з місця проживання про склад сім’ї та прописку (форма №3) законодавством України не передбачена.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією відповідача щодо неможливості видачі довідки про склад сім’ї (форма №3), яка була встановлена Додатком № 2 до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ОСОБА_2 ОСОБА_2 УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470, оскільки зазначену довідку було скасовано на підставі постанови Кабінету ОСОБА_2 України «Про внесення змін до постанов ОСОБА_2 ОСОБА_2 УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470 і Кабінету ОСОБА_2 України від 29 січня 2003 р. № 117» від 23 листопада 2016 р. № 861.

У той же час, суд звертає увагу, що наказом Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім'ї або зареєстрованих

у житловому приміщенні/будинку осіб» від 22.07.2003 №204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 13.08.2003 за № 709/8030, затверджено, зокрема, форму довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб.

Так, вищевказаним наказом від 22.07.2003 №204 передбачено, що довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб заповнюється відповідним підприємством (організацією) або виконавчим органом сільської (селищної) ради за місцем реєстрації сім'ї.

Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_1 відповідно до відомостей паспорта громадянина України серії ВС №284394 знята з реєстрації попереднього місця проживання 11.06.2014 Приморським РС у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області та 13.06.2014 зареєстрована Микитівським РС у м. Горлівці ГУ ДМС України в Донецькій області за адресою: Донецька область, м. Горлівка, Микитівський район, вул. Новосибірська, буд. 11(а.с.37).

При цьому, згідно із довідкою №434 від 05.12.2017 позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично місцем проживання/перебування визначено: 07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Соборна, буд. 99-А, кім. 115 (а.с.9).

Також, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було встановлено з 23.02.2017 другу групу інвалідності.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі – Закон № 1706-VII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина друга статті 7 Закону № 1706-VII).

Суд зазначає, що згідно із частиною третьою статті 7 Закону № 1706-VII громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до частини десятої статті 7 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Абзацом 15 частини першої статті 9 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщена особа має право на отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування.

Суд звертає увагу, що статтею 14 Закону № 1706-VII встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

При цьому, відповідно до статті 3 Закону № 1706-VII громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Таким чином, суд зазначає, що ОСОБА_1 має право на видачу довідки про склад сім’ї за формою, яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики від 22.07.2003 №204 як внутрішньо переміщена особа за місцем фактичного проживання / перебування, а саме: 07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Соборна, буд. 99-А, кім. 115.

Крім цього, суд звертає увагу, що згідно із спільного листа від 25.01.2013 №1224/Чн, №7/20-1079 Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", Указу Президента України від 06.04.2011 "Питання Державної міграційної служби України" та наказу МВС від 22.11.2012 № 1077 "Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів" ведення реєстраційного обліку місця проживання фізичних осіб покладено на Державну міграційну службу. У той же час, питання визначення органу, що видає довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у певному приміщенні/будинку осіб, залишилося неврегульованим. З метою своєчасного надання державної соціальної допомоги, пільг та житлових субсидій і недопущення зволікання у призначенні всіх видів соціальних виплат до нормативного врегулювання питання видачі зазначених довідок вважаємо за необхідне вжити наступних заходів. Суб'єктам господарювання, що надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, житлово-будівельним кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку та молодіжним житловим комплексам, сільським, селищним радам забезпечити видачу громадянам довідок про склад сім'ї або зареєстрованих у певному приміщенні/будинку осіб (далі - підприємства з обслуговування житлового фонду). Державній міграційній службі забезпечити негайне надання територіальними підрозділами інформації підприємствам з обслуговування житлового фонду про зміну місця проживання осіб відповідно до території обслуговування.

За таких обставин, враховуючи статус позивача як внутрішньо переміщеної особи та встановлення їй другої групи інвалідності, Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області було протиправно відмовлено ОСОБА_1 у видачі довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у певному приміщенні/будинку осіб, яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 №204, а тому суд вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку про склад сім'ї, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету ОСОБА_2 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом ОСОБА_2 Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо видачі довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у певному приміщенні/будинку осіб на етапі, коли особа, яка звернулась, є інвалідом та має статус внутрішньо переміщеної особи, досить жорстко обмежені у законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем підстави відмови, зокрема, пов'язані із набранням чинності постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 23.11.2016 №861 про скасування довідки з місця проживання про склад сім’ї та прописку, що на думку відповідача взагалі позбавляє позивача права на отримання вказаної довідки, - не належить до передбачених законом підстав для відмови у видачі відповідної довідки.

При цьому, відповідачем не враховано, що чинним наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 №204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 13.08.2003 за № 709/8030, затверджено, зокрема, форму довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача видати позивачу довідку про склад сім'ї або зареєстрованих у певному приміщенні/будинку осіб, форма якої затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 №204.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що у відповідача були наявні законні підстави для видачі позивачу відповідної довідки про склад сім'ї.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність відмови у видачі довідки про склад сім’ї, не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При цьому суд, обираючи спосіб захисту порушеного права, звертає увагу на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дій чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції стосовно відмови у видачі довідки про склад сім'ї за умови наявності законодавчого врегулювання щодо можливості видачі вказаної довідки на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 №204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.08.2003 за № 709/8030, яким, зокрема, затверджено форму довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у ході розгляду справи, у тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

При цьому суд бере до уваги, що позивач є інвалідом другої групи та внутрішньо переміщеною особою, яка першочергово та невідкладно потребує судового захисту, який має бути ефективним та результативним, відтак суд зазначає, що позивач обрав належний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивач відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення до суду) звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправною бездіяльність Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, що полягає у відмові видати ОСОБА_1 довідку про склад сім'ї.

3. Зобов'язати Великодимерську селищну раду Броварського району Київської області (ідентифікаційний код 04363834, місцезнаходження: 07442, Київська область, смт.Велика Димерка, вул.Бобрицька, 1) видати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії ВС №284394, виданий Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 21 квітня 2000 року, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8) довідку про склад сім'ї, форма якої затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб» від 22.07.2003 №204.

4. Встановити для Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення – 10 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення – 27.06.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.