Рішення № 75006757, 22.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 р. Справа№805/3065/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України (надалі-Секретаріат) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 805/4084/17-а, залишеною в силі постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1, внаслідок чого: визнано протиправними дії ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України щодо направлення звернення ОСОБА_1 від 02 березня 2017 року на розгляд Міністерству юстиції України; зобов'язано ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України розглянути звернення ОСОБА_1 від 02 березня 2017 року та письмово повідомити його про результат розгляду з урахуванням встановлених судом обставин. Судове рішення набрало законної сили 13 березня 2018 року.

22 березня 2018 року позивачем на адресу ОСОБА_2 направлено звернення з проханням добровільного виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 805/4084/17-а, а також притягнути до дисциплінарної відповідальності осіб, винних в правопорушенні, встановленому постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року № 805/4084/17-а.

ОСОБА_2 надано відповідь від 05 квітня 2018 № 41-М-006959/05 щодо відмови у розгляді звернення позивача від 22 березня 2018 року та повернуто звернення позивачу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження) заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Таким чином, позивач вважає дії ОСОБА_2 протиправними та такими, що порушують його права.

ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування, якого посилається на те, що згідно зі статтею 12 Закону України «Про звернення громадян», що має назву – «Сфера застосування цього Закону», дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 надіслав до ОСОБА_2 звернення від 22 березня 2018 року, в якому порушив питання виконання ОСОБА_2 постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 805/4084/17-а.

У зв’язку з чим, звернення ОСОБА_1 не може бути розглянуто в рамках Закону України «Про звернення громадян».

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року відкрито провадження у справі. Справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

06 червня 2018 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 надано клопотання про звільнення від сплати судових витрат.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі №805/3065/18-а у сумі 1 409,60 гривень.

Продовжено розгляд адміністративної справи № 805/3065/18-а, за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на адміністративний позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 805/4084/17-а, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України щодо направлення звернення ОСОБА_1 від 02 березня 2017 року на розгляд Міністерству юстиції України.

Зобов'язано ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України розглянути звернення ОСОБА_1 від 02 березня 2017 року та письмово повідомити його про результат розгляду з урахуванням встановлених судом обставин.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 805/4084/17-а набрала законної сили 13 березня 2018 року.

ОСОБА_1 направив звернення від 22 березня 2018 року до ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України відповідно до якого просив:

- в добровільному порядку виконати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 805/4084/17-а

- притягнути до дисциплінарної відповідальності осіб, винних в правопорушенні, встановленому постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року № 805/4084/17-а (а.с. 8).

ОСОБА_2 листом від 05 квітня 2018 року № 41-М-006959/05 на підставі ч. 8 ст. 5 та ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» повернув ОСОБА_1 звернення та роз’яснив, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Якщо звернення оформлене без дотримання цих вимог, воно згідно з вимогою ч. 8 ст. 5 зазначеного Закону повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями. Порушене у зверненні питання стосується виконання судового рішення, порядок розгляду якого визначений Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 27).

Позивач вважає протиправними дії ОСОБА_2 щодо неналежного розгляду звернення від 22 березня 2018 року, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіряючи правомірність дій відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно статті 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Суд зауважує, що звернення позивача від 22 березня 2018 року відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а відтак, в силу положень частини першої статті 7 названого Закону мало бути розглянуто по суті особою, якій його адресовано.

Приписами статті 7 Закон України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно з приписами статті 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги, а також вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

У відповідності до вимог статті частини першої статті 19 Закону України «Про звернення громадян», на органи державної влади покладено обов'язок в межах своїх повноважень: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 07 лютого 2008 року №109/2008 постановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України «Про звернення громадян», упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до 1 ст. 113 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

Згідно ч. 10 ст. 47 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України є юридичною особою і діє на підставі цього Закону та Положення про ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 року № 850 (далі – Положення № 850), ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України є постійно діючим органом, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України.

Згідно п. 2 Положення №850, основними завданнями ОСОБА_2 є організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України, урядових комітетів, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України, Міністра Кабінету Міністрів України та міністра, який не очолює міністерство.

Відповідно до п.п. 33, 33-1, 34 п. 17 Положення № 850, структурні підрозділи ОСОБА_2 відповідно до основних завдань, визначених цим Положенням, та з питань, що належать до їх компетенції, зокрема: організовують та здійснюють в установленому порядку розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністру України, Першому віце-прем'єр-міністру України, віце-прем'єр-міністрам України, Міністру Кабінету Міністрів України та міністру, який не очолює міністерство; забезпечують відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» розгляд запитів на інформацію, що надходять Кабінетові Міністрів України, Секретаріатові Кабінету Міністрів України; здійснюють контроль за вирішенням порушених у зверненнях громадян питань, дотриманням законодавства про звернення громадян;

Пунктом 1 Положення про Управління з питань роботи із зверненнями громадян ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України, затвердженого Державним секретарем Кабінету Міністрів України 06.03.2017 року передбачено, що Управління з питань роботи із зверненнями громадян (далі – Управління) є структурним підрозділом ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України (далі – ОСОБА_2).

Пунктом 2 Положення передбачено, що у своїй діяльності Управління керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, Регламентом Кабінету Міністрів України, положеннями про Кабінет Міністрів України та про ОСОБА_2, іншими актами Кабінету Міністрів України, наказами Державного секретаря Кабінету Міністрів і цим Положенням.

Відповідно до п. 4 Положення, основними завданнями Управління є організаційне, інформаційне та експертно-аналітичне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів, Прем’єр-Міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів (далі – керівництво Кабінету Міністрів), Міністра Кабінету Міністрів, державного секретаря Кабінету Міністрів та його заступників (далі – керівництво ОСОБА_2) щодо організації розгляду звернень громадян до Кабінету Міністрів, керівництва Кабінету Міністрів та ОСОБА_2, що надійшли поштою, отриманих безпосередньо від громадян у приймальні Кабінету Міністрів під час проведення членами Уряду особистого прийому, а також надісланих з використанням Інтернету, засобів електронного зв’язку (електронне звернення) чи викладених за допомогою засобів телефонного зв’язку на урядовій «гарячій лінії» та записаних (зареєстрованих) посадовою особою, а також організації в ОСОБА_2 роботи з електронними петиціями, з якими громадяни звертаються до Кабінету Міністрів.

Пунктом 5 Положення передбачено, що Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, веде реєстрацію та облік звернень громадян, що надійшли поштою на адресу Кабінету Міністрів, керівництва Кабінету Міністрів та ОСОБА_2, отриманих безпосередньо від громадян у приймальні Кабінету Міністрів та під час проведення членами Уряду особистого прийому, а також надісланих з використанням Інтернету, засобів електронного зв'язку (електронне звернення) чи викладених за допомогою засобів телефонного зв'язку на урядовій «гарячій лінії» та записаних (зареєстрованих) посадовою особою; опрацьовує та розглядає відповідно до компетенції звернення громадян, що надійшли до ОСОБА_2; пересилає звернення за належністю для розгляду по суті відповідному органу чи посадовій особі у разі, коли порушені питання не належать до повноважень Кабінету Міністрів, ОСОБА_2 та їх посадових осіб; передає у разі потреби звернення громадян структурним підрозділам ОСОБА_2 для подальшого опрацювання відповідно до компетенції та підготовки пропозицій, за результатами розгляду яких керівництвом Кабінету Міністрів можуть бути прийняті відповідні рішення; надає авторам звернень письмові та усні роз'яснення з питань, належать до компетенції Управління, а також повертає звернення у разі недотримання громадянами вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян» та у разі, коли звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою; повідомляє громадянам про результати опрацювання в Управлінні та ОСОБА_2 їх звернень, у тому числі з питань, порушених під час особистого прийому.

Як вже було встановлено судом, звернення позивача від 22 березня 2018 року повернуто на підставі ч. 8 ст. 5 та ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» та роз’яснено, що порушене у зверненні питання стосується виконання судового рішення, порядок розгляду якого визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Однак, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що порушене питання у зверненні стосується виконання судового рішення, порядок розгляду якого визначений Законом України «Про виконавче провадження», у зв’язку з тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню та згідно постанови ДОАС визнано протиправними дії щодо .

ОСОБА_1 звертаючись до ОСОБА_2 зі зверненням просив в добровільному порядку виконати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 805/4084/17-а та притягнути до дисциплінарної відповідальності винних осіб. В зверненні не йдеться про надання інформації яка стосується порядку виконання рішення, а лише ставиться питання про добровільне виконання рішення суду та притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які вчинили дії щодо направлення звернення ОСОБА_1 від 02 березня 2017 року на розгляд Міністерству юстиції України.

Протиправність зазначених дій встановлена постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 805/4084/17-а, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року та зобов’язано ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України розглянути звернення ОСОБА_1 від 02 березня 2017 року та письмово повідомити його про результат розгляду з урахуванням встановлених судом обставин.

У зв’язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 зі зверненням щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності та повідомлення про надання відповіді на звернення від 02 березня 2017 року, що відноситься до повноважень ОСОБА_2.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії

Стосовно вимоги позивача щодо зобов’язання ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч. 1 вказаної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах є правом суду, а не обов’язком. Особа-позивач же, на користь якої ухвалено рішення суду, в свою чергу має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України строку для надання звіту про виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року суд, враховуючи майновий стан позивача відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі в сумі 1 409,60 гривень.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВІРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (вставить адреса РНОКПП) до ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України (вставить адрес ЄДРПОУ) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 22 березня 2018 року.

Зобов’язати ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 22 березня 2018 року та письмово повідомити про результати перевірки і суть прийнятого рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судові витрати з судового збору у розмірі 1 409 (одну тисячу чотириста дев’ять) гривень 60 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.