Рішення № 75006677, 14.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2018Справа № 910/18330/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест"

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіоніс"

про визнання права

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача : Піхотний М.Д.- представник за довіреністю;

від відповідача - 1 Малярчук Т.В.- представник за довіреністю;

від відповідача - 2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіоніс" про визнання права та визнаня відсутнім права у ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" вимагати за договором поруки № 4А12046И/П від 10.11.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" був укладений договір поруки №4А12046И/П (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач поручився перед відповідачем-1 за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіоніс" за кредитними договорами №4А12046И від 09.02.2012, №4А13314И від 17.05.2013, №4А14170И від 14.02.2014 та №4А15034И від 12.02.2015. За доводами позивача, останнім було сплачено заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіоніс" у розмірі 1 040 375 891,09 грн. на користь відповідача-1, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права позивача вимагати від відповідача-2 слати боргу у розмірі 1 040 375 891,09 грн. та визнання відсутнім у відповідача-1 права вимагати від відповідача-2 сплати боргу за кредитними договорами у розмірі 1 040 375 891,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18330/17. Розгляд справи призначено на 28.11.2017.

Ухвалою суду від 28.11.2017 розгляд справи відкладено на 14.12.2017.

В судовому засіданні 14.12.2017 розглянуто Клопотання Відповідача-1 про залучення до участі у справі третіх осіб на стороні Відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Національний Банк України та Міністерство фінансів України.

Суд відмовив у задоволенні у Клопотанні Відповідача-1 про залучення до участі у справі третіх осіб на стороні Відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Національний Банк України та Міністерство фінансів України, в зв'язку з необґрунтованістю, Ухвалою суду від 14.12.2017 розгляд справи відкладено на 30.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017, чинної з 15.12.2017., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до абз.2 п. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи предмет позову у даній справі, з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів всіх учасників судового процесу, суд дійшов до висновку, що справа №910/18330/17 підлягає розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 суд перейшов в підготовче засідання та призначив розгляд справи на 27.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 ухвалено закрити підготовче провадження у справі № 910/18330/17 та призначено розгляд справи по суті на 14.06.2018.

На призначене судове засідання 14.06.2018р. представник відповідача-2 не з'явився, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

.Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчиненні дії для належного повідомлення відповідача-2 про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі, про призначення підготовчого засідання, про відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача-2, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 49130, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Березинська, буд.66.

Проте, за зазначеною адресою відповідача-2 не було розшукано, а тому конверти з вказаними ухвалами суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (за закінченням строку зберігання).

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За встановлених обставин справи, відповідач-2 належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" (надалі - позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - відповідач-1, кредитор) був укладений договір поруки №4А12046И/П (надалі - Договір), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Адіоніс" (надалі - відповідач-2, боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами № 4А12046И від 09.02.2012, № 4А13314И від 17.05.2013, № 4А14170И від 14.02.2014 та № 4А15034И від 12.02.2015. (надалі - кредитні договори) (п.1. договору).

Відповідно до п. 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитних договорів.

За змістом п. 4 договору у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест", як поручителем, було виконано обов'язок боржника за кредитними договорами, а саме погашено борг у загальному розмірі 1 040 375 891,09 грн., у зв'язку з чим до останнього в межах цієї суми перейшли всі права кредитора за кредитними договорами.

За таких обставин, позивач просить суд визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіоніс" сплати суми боргу за кредитними договорами на загальну суму 1 040 375 891,09 грн., а також визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіоніс" сплати суми боргу за кредитними договорами у розмірі 1 040 375 891,09 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За правовою природою договір № 4А12046И/П від 10.11.2016 є договором поруки.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що згідно платіжних доручень №21, №22, №23 та №24 від 11.11.2016 позивачем було перераховано на рахунок відповідача-1 грошові кошти у загальному розмірі 1 040 375 891,09 грн., з призначеннями платежу: "Виконання зобов'язань за кредитним договором №4А12046И від 09.02.2012, №4А13314И від 17.05.2013, №4А14170И від 14.02.2014 та №4А15034И від 12.02.2015 згідно договору поруки №4А12046И/П від 10.11.2016".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Стаття 469 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Доказів того, що відповідачами не визнаються або оспорюються обставини щодо сплати позивачем на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" коштів у розмірі 1 040 375 891,09 грн. в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіоніс" за кредитними договорами позивачем не надано, як і не надано доказів повернення відповідачем-1 зазначених коштів як помилково перерахованих, у зв'язку з відсутністю укладеного з ним договору поруки №4А12046И/П від 10.11.2016.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

У відповідності до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону та будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

За таких обставин, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту порушення або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів не доведено, вимоги позивача про визнання права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіоніс" сплати суми боргу за кредитними договорами та визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіоніс" сплати суми боргу за кредитними договорами у загальному розмірі 1 040 375 891,09 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.06.2018

Суддя І.І. Борисенко