Рішення № 75006641, 18.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2018 Справа №905/300/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Мунтяну Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа”, с.Щурове м.Лиман Донецької області, ЄДРПОУ 03337007,

про стягнення 57709193,99 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-116 б/д до Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа”, с.Щурове м.Лиман Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 57709193,99 грн., у тому числі:

- основний борг у сумі 30892384,61 грн. на підставі договору купівлі-продажу природного газу №14/2617/11 від 30.09.2011р.;

- три проценти річних у сумі 3117921,54 грн. та інфляційні витрати у сумі 23698887,84грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 06.03.2018р. прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/300/18; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.03.2018р.; встановлено строк позивачу для надання відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив до 29.03.2018р.; встановлено строк відповідачу для надання відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову до 22.03.2018р., але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; визнано явку представників сторін на судове засідання обов’язковою.

Обґрунтуванням вимог визначено укладання договору на купівлю-продаж природного газу №14/2617/11 від 30.09.2011р. між позивачем та відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобов’язаннями жовтня-грудня 2012р., виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних витрат за ними, а також 3% річних за зобов’язаннями січня-квітня 2012р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог, витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.10.2011р. по 28.02.2015р., а також у копіях: договір на купівлю-продаж природного газу №14/2617/11 від 30.09.2011р. із додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №2 від 31.01.2012р., №3 від 27.06.2012р., №4 від 23.12.2014р. до нього; акти приймання-передачі природного газу №9донН від 31.10.2011р., №б/н від 30.11.2011р., №б/н від 31.12.2011р., №б/н від 31.01.2012р., №б/н від 29.02.2012р., №б/н від 31.03.2012р., №б/н від 30.04.2012р., №б/н від 01.11.2012р., №б/н від 01.12.2012р., №б/н від 01.01.2013р., витяг з реєстрів реалізації обсягів природного газу, фактично спожитих теплопостачальними підприємствами у жовтні-грудні 2012р., з боку яких не підписані акти приймання-передачі газу у відповідності до вимог методики до наказу Мінпаливенерго №288, реєстри обсягів реалізації природного газу споживачам через Національну акціонерну компанію “Нафтогаз України” протранспортованого газорозподільними мережами ПАТ “Донецькоблгаз” за жовтень-грудень 2012р., податкові накладні №10467 від 27.11.22012р., №12131 від 30.11.2012р., №15055 від 31.12.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.8, 9, 55, 124 Конституції України, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 4, 20, 42, 46, 162, 163, 164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України.

28.03.2018р. відповідачем на електронну адресу суду надіслано клопотання №б/н від 28.03.2018р. про відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 29.03.2018р. відкладено підготовче засідання на 03.05.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву до 20.04.2018р., одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до дати підготовчого засідання; встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив до 03.05.2018р., направити останнє на адресу відповідача та надати суду докази такого направлення до 03.05.2018р.

25.04.2018р. позивачем надано пояснення №б/н б/д по справі №905/300/18 щодо поставки природного газу відповідачу у жовтні-грудні 2012р., до якого додано копію довіреності на представника позивача.

Доказів подання даних пояснень відповідачу не представлено.

03.05.2018р. відповідачем представлено відзив №б/н б/д на позовну заяву про стягнення заборгованості, який за своїм змістом є заявою про застосування позовної давності у розумінні приписів Цивільного кодексу України.

Доказів направлення/вручення означеної заяви позивачу суду не представлено.

Ухвалою суду від 03.05.2018р. продовжено строк підготовчого провадження до 04.06.2018р. (включно); відкладено підготовче засідання на 22.05.2018р.; встановлено строк відповідачу для направлення позивачу заяви про застосування позовної давності та надати докази такого направлення до 14.05.2018р.; встановлено строк позивачу для подання відповіді на заяву про застосування позовної давності до 20.05.2018р., одночасно направити останнє на адресу відповідача та надати докази такого направлення; визнано явку представників сторін у судове засідання обов’язковою.

22.05.2018р. від представника позивача через канцелярію суду отримано клопотання №б/н б/д про відкладення розгляду справи, із доданою до нього довіреністю, що задоволено судом.

Ухвалою суду від 22.05.2018р. відкладено підготовче засідання на 31.05.2018р.; встановлено строк позивачу для подання відповіді на заяву про застосування позовної давності по 31.05.2018р., одночасно направити останнє на адресу відповідача та надати докази такого направлення до 31.05.2018р.; визнано явку представників сторін у судове засідання обов’язковою.

Ухвалою суду від 31.05.2018р. закрито підготовче провадження по справі №905/300/18; призначено справу №905/300/18 до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання 05.06.2018р. для розгляду справи по суті; визнано явку представників сторін у судове засідання не обов'язковою.

05.06.2018р. оголошено перерву у судовому засіданні по справі №905/300/18 по 18.06.2018р.

Ухвалою суду від 05.06.2018р. повідомлено позивача, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, та відповідача, Приватне акціонерне товариство “Горлівськтепломережа”, с.Щурове, м.Лиман Донецької області, про продовження судового засідання, що відбудеться 18.06.2018р.

18.06.2018р. позивачем подано клопотання №14/4-500 від 15.06.2018р. про встановлення розумного строку для подання доказів, а саме: сертифікату торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини №2692/12.2-03 від 13.11.2014р., інформації по розрахункам за спожитий газ по ПрАТ «Горлівськтепломережа» за період з 2013р. до 2018р., згідно якої відповідач визнає заборгованість перед НАК «Нафтогаз України»; відкладення розгляду справи №905/300/18 у межах строків, встановлених законом.

До клопотання додано документи згідно переліку.

18.06.2018р. позивачем надано клопотання №б/н від 15.06.2018р., у якому просить розглядати колегіально справу за позовом позивача до відповідача №905/300/18 про стягення заборгованості.

18.06.2018р. позивачем представлено клопотання №б/н від 18.06.2018р., до якого додано документи згідно переліку.

18.06.2018р. відповідачем подано клопотання №б/н від 18.06.2018р., до якого додано документи згідно переліку.

Представник позивача у судовому засіданні 18.06.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.06.2018р. заперечив проти задоволення позивних вимог з підстав, викладених у відзиві; заперечив проти клопотань позивача №14/4-500 від 15.06.2018р., №б/н від 15.06.2018р.; заперечив щодо прийняття наданих позивачем документів до уваги судом при розгляді справи по суті.

Судом долучено документи, представлені позивачем та відповідачем із клопотаннями №б/н від 18.06.2018р., до матеріалів справи, але не враховуються при розгляді справи по суті, оскільки не встановлено поважності причин їх неподання під час підготовчого провадження.

У задоволені клопотання позивача №14/4-500 від 15.06.2018р. про встановлення розумного терміну для подання доказів та відкладення розгляду справи судом відмовлено, з огляду на те, що доводи у підґрунтя необхідності вчинення запитуваної дії не підтверджено, поважних причин, за яких було неможливо надати докази під час підготовчого провадження, не встановлено.

До того ж, суд звертає увагу на загальну тривалість тривалість підготовчого провадження у справі, а також забезпечення з боку суду можливості сторін для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

У задоволенні клопотання позивача №б/н від 15.06.2018р. про колегіальний розгляд справи №905/302/18 судом відмовлено, оскільки у розумінні ст.33 Господарського процесуального кодексу України колегіальний розгляд справи це право суду і його використання відбувається у випадку виявлення складності справи, проте останнє не встановлено.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо наступного.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (нині-Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та далі - Продавець) та Публічним акціонерним товариством “Горлівськтепломережа” (нині – Приватне акціонерне товариство “Горлівськтепломережа” та далі - Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2617/11, згідно з яким Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Під словом «населення» слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам.

Додатковою угодою №3 від 27.06.2012р. до договору викладено з 22.06.2012р. п.1.1, п.1.2 у такій редакції: « 1.1 Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. 1.2 Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками.».

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 112863,600 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): у 2011р.: жовтень – 4407,588, листопад – 11344,882, грудень – 15627,135; у 2012 році: січень – 16840,682, лютий – 16100,052, березень – 13527,642, квітень – 3891,534, травень – 0, червень – 0, липень – 0, серпень – 0, вересень – 0, жовтень – 4152,068, листопад – 11344,882, грудень – 15627,135.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За умовою п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення ціни (граничного рівня ціни) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

За змістом п.5.2 договору встановлено до сплати ціна за 1000 куб.м. природного газу – 1091,00 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 1309,20 грн.

Можливість змін ціни на природний газ вбачається з п.5.3 договору.

Згідно п.5.5 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п.6.3 договору, сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості. (п.11.1 договору).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу, зокрема, №б/н від 31.01.2012р., №б/н від 29.02.2012р., №б/н від 31.03.2012р., №б/н від 30.04.2012р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у січні 2012р. – 13859,707 тис.куб.м. на суму 18145128,41 грн.;

у лютому 2012р. – 15110,939 тис.куб.м. на суму 19783241,34 грн.;

у березні 2012р. – 11093,162 тис.куб.м. на суму 14523167,69 грн.;

у квітні 2012р. – 2867,863 тис.куб.м. на суму 3754606,24 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за січень-квітень 2012р. у обсязі 42931,671 тис.куб.м. на суму 56206143,68 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Одночасно, як стверджує позивач, на виконання умов договору на купівлю-продаж природного газу №14/2617/11 від 30.09.2011р., у жовтні-грудні 2012р. Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” здійснило постачання Приватному акціонерному товариству “Горлівськтепломережа” природного газу у жовтні 2012р. в обсязі 3117,957 тис. куб.м на суму 4082029,31 грн., у листопаді 2012р. – 7939,208 тис.куб.м. на суму 10394011,10 грн., у грудні 2012р. – 12539,218 тис.куб.м. на суму 16416344,20 грн.

Разом з цим, на підтвердження поставки газу у жовтні-грудні 2012р. у зазначених обсягах позивачем надано: акти приймання-передачі природного газу №б/н від 01.11.2012р., №б/н від 01.12.2012р., №б/н від 01.01.2013р., витяг з реєстрів реалізації обсягів природного газу, фактично спожитих теплопостачальними підприємствами у жовтні-грудні 2012р., з боку яких не підписані акти приймання-передачі газу у відповідності до вимог методики до наказу Мінпаливенерго №288, реєстри обсягів реалізації природного газу споживачам через Національну акціонерну компанію “Нафтогаз України” протранспортованого газорозподільними мережами ПАТ “Донецькоблгаз” за жовтень-грудень 2012р., податкові накладні №10467 від 27.11.22012р., №12131 від 30.11.2012р., №15055 від 31.12.2012р.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши у сукупності перелічені вище документи, поряд із умовами договору на купівлю-продаж природного газу №14/2617/11 від 30.09.2011р., судом встановлено таке.

Матеріали справи містять витяг з реєстрів реалізації обсягів природного газу, фактично спожитих теплопостачальними підприємствами у жовтні-грудні 2012р., з боку яких не підписані акти приймання-передачі газу у відповідності до вимог методики до наказу Мінпаливенерго №288, що підписаний і скріплений печаткою з боку позивача.

Згідно даного реєстру Приватному акціонерному товариству “Горлівськтепломережа” фактично протранспортовано:

- у жовтні 2012р. за договором №14/2618/11 від 30.09.2011р. – 999,909 тис.куб.м., за договором №14/2617/11 від 30.09.2011р. – 3117,957 тис.куб.м., а загалом 4117,866 тис.куб.м.;

- у листопаді 2012р. за договором №14/2618/11 від 30.09.2011р. – 3353,906 тис.куб.м., за договором №14/2617/11 від 30.09.2011р. – 7939,208 тис.куб.м., а загалом 11293,114тис.куб.м.;

- у грудні 2012р. за договором №14/2618/11 від 30.09.2011р. – 5197,106 тис.куб.м., за договором №14/2617/11 від 30.09.2011р. – 12539,218 тис.куб.м., а загалом 17736,324тис.куб.м.

За змістом реєстрів обсягів реалізації природного газу споживачам через Національну акціонерну компанію “Нафтогаз України” протранспортованого газорозподільними мережами ПАТ “Донецькоблгаз” за жовтень-грудень 2012р., що підписані і скріплені печатками з боку позивача та Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», Приватному акціонерному товариству “Горлівськтепломережа” фактично реалізовано обсяг газу у жовтні 2012р. у обсязі 4117,866 тис.куб.м., у листопаді 2012р. – 11293,114 тис.куб.м., у грудні 2012р. – 17736,324 тис.куб.м.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу №б/н від 01.11.2012р., №б/н від 01.12.2012р., №б/н від 01.01.2013р., що підписані і скріплені печатками з боку відповідача та Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Горлівського управління по газопостачанню та газифікації, у жовтні 2012р. протранспортовано природний газ в обсязі 4117866 куб.м., у листопаді 2012р. – 11293114 куб.м., у грудні 2012р. – 17736324 куб.м.

Виходячи з п.4.1 договору №14/2617/11 від 30.09.2011р., кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця.

Комерційні вузли обліку встановлюються на межі балансової належності газопроводів Покупця та газотранспортного підприємства (п.4.4 договору №14/2617/11 від 30.09.2011р.).

Відтак, з приведених вище показів фактично протранспортованого обсягу газу вбачається передача останнього до межі балансової належності об’єкта споживача НАК “Нафтогаз України”, тобто Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа”, за договором №14/2617/11 від 30.09.2011р. у жовтні 2012р. – 3117,957 тис. куб.м., у листопаді 2012р. – 7939,208 тис.куб.м., у грудні 2012р. – 12539,218 тис.куб.м.

Факт поставки газу у приведеній кількості у період жовтень-грудень 2012р. представник відповідача не заперечував.

Застосувавши ціну (граничний рівень цін) на газ і тарифи його транспортування встановлені НКРЕ у жовтні-грудні 2012р. на рівні 1309,20 грн. з ПДВ, позивачем визначено загальну вартість поставленого у цей період газу у загальній сумі 30892384,61 грн. та відображено у податковому обліку підприємства, про що свідчать податкові накладні №10467 від 27.11.22012р., №12131 від 30.11.2012р., №15055 від 31.12.2012р.

Доказів, що спростовують приведене суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено поставку відповідачу природного газу у жовтні-грудні 2012р. у загальному обсязі 23596,383тис. куб.м на загальну суму 30892384,61 грн.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2012 року - 13.02.2012р.;

за лютий 2012 року - 13.03.2012р.;

за березень 2012 року - 13.04.2012р.;

за квітень 2012 року - 13.05.2012р.;

за жовтень 2012 року - 13.11.2012р.;

за листопад 2012 року - 13.12.2012р.;

за грудень 2012 року - 13.01.2013р.

Разом з тим, зважаючи на дані, які містить сальдо та витяг по операціям щодо Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” та розрахунок позовних вимог, позивачем враховано сплату за природний газ, спожитий у січні 2012р. у розмірі 18145128,41 грн., у лютому 2012р. у розмірі 19783241,34 грн., у березні 2012р. у розмірі 14523167,69 грн. та у квітні 2012р. у розмірі 3754606,24 грн., виходячи з проведених відповідачем оплат, що свідчить про повне погашення зобов’язань січня-квітня 2012р. із порушенням строків їх виконання.

Як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем природного газу поставленого у жовтні-грудні 2012р. у загальній сумі 30892384,61 грн. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.

Дані обставини у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано, протилежного з матеріалів справи не вбачається.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат становить 23698887,84грн. (у межах провадження по даній справі за зобов’язанням жовтня 2012р. на суму 4082029,31 грн. за період листопад 2012р.-червень 2015р., за зобов’язанням листопада 2012р. на суму 10394011,10 грн. за період грудень 2012р.-червень 2015р., за зобов’язанням грудня 2012р. на суму 16416344,20 грн. за період січень 2013р.-червень 2015р.).

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних – 3117921,54 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням січня 2012р. загалом за період з 09.08.2012р. по 07.12.2012р.; за зобов’язанням лютого 2012р. загалом за період з 09.08.2012р. по 25.01.2013р.; за зобов’язанням березня 2012р. загалом за період з 09.08.2012р. по 17.05.2013р.; за зобов’язанням квітня 2012р. загалом за період з 09.08.2012р. по 29.07.2013р.; за зобов’язанням жовтня 2012р. загалом за період з 14.11.2012р. по 21.07.2015р.; за зобов’язанням листопада 2012р. загалом за період з 14.12.2012р. по 21.07.2015р.; за зобов’язанням грудня 2012р. загалом за період з 14.01.2013р. по 21.07.2015р., з урахування проведених оплат).

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. по справі №5006/17/81/2012 (повний текст підписано 19.02.2013р.) стягнуто, зокрема, 3% річних у розмірі 1433599,89грн., нарахована на заборгованість за договором №14/2617/11 від 30.09.2011р.:

- за жовтень 2011 року – у сумі 10563,33грн. за період 15.11.2011р. – 20.12.2011р.;

- за листопад 2011 року – у сумі 50201,33грн. за період 15.12.2011р. – 29.02.2012р.;

- за грудень 2011 року – у сумі 139665,74грн. за період 15.01.2012р. – 19.07.2012р.;

- за січень 2012 року – у сумі 422022,04грн. за період 15.02.2012р. – 07.12.2012р.;

- за лютий 2012 року – у сумі 450330,08грн. за період 15.03.2012р. – 17.12.2012р.;

- за березень 2012 року – у сумі 294034,62грн. за період 15.04.2012р. – 17.12.2012р.;

- за квітень 2012 року – у сумі 66782,75грн. за період 15.05.2012р. – 17.12.2012р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. (повний текст підписано 19.02.2013р.) у справі №5006/17/81/2012 – залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2013р. по справі №5006/17/81/2012 рішення господарського суду Донецької області від 14 лютого 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 квітня 2013 року залишено без змін, касаційну скаргу залишено без задоволення.

Згідно приписів п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

За змістом п.2 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Беручи до уваги вищевикладене, провадження по справі №905/300/18 в частині стягнення 3% річних, нарахованих за зобов’язанням січня 2012р. з 09.08.2012р. по 07.12.2012р. у сумі 160699,87 грн., за зобов’язанням лютого 2012р. з 09.08.2012р. по 17.12.2012р. у сумі 211203,90 грн., за зобов’язанням березня 2012р. з 09.08.2012р. по 13.10.2012р. у сумі 78567,96 грн., за зобов’язанням квітня 2012р. з 09.08.2012р. по 13.11.2012р. у сумі 29852,20 грн., що загалом становить суму 480323,93 грн., підлягає закриттю, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав про стягнення таких нарахувань за приведений період.

Одночасно 30.11.2016р. набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р., яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст.2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Отже, з наведених норм вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а це - зменшення, списання та/або реструктуризакція, необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.

При цьому згідно ч.3 ст.7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері електро- та теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Крім того, вказаною нормою, не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Так, існує імперативна норма, яка обмежує позивача в праві на нарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних. Задоволення такого позову породжує обов'язкове виконання в примусовому порядку судового рішення, заборгованість за яким підлягає списанню в силу Закону, що суперечить принципам розумності та встановленого урядування.

Як слідує з вищевикладеного, заборгованість за поставлений природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, погашена Приватним акціонерним товариством “Горлівськтепломережа” за зобов’язанням лютого 2012р. в повному обсязі станом на 25.01.2013р., за зобов’язанням березня 2012р. в повному обсязі станом на 17.05.2013р. та за зобов’язанням квітня 2012р. в повному обсязі станом на 29.07.2013р., тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а відтак, суд застосовує у цій частині до спірних правовідносин приписи Закону, в силу яких позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих позивачем на заборгованість за зобов’язаннями лютого-квітня 2012р. до стягнення починаючи з 18.12.2012р. по 25.01.2013р. на суми за зобов'язанням лютого 2012р., починаючи з 14.10.2012р. по 17.05.2013р. на суми за зобов'язанням березня 2012р., починаючи з 14.11.2012р. по 29.07.2013р. на суми за зобов'язанням квітня 2012р., задоволенню не підлягає.

Також відповідачем заявлено про застосування положень Цивільного кодексу України щодо строку позовної давності.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Однак, судом не встановлено порушеного права щодо вимог про стягнення 3% річних, нарахованих позивачем на заборгованість за зобов’язаннями січня-квітня 2012р.

За цих підстав суд відмовляє у застосуванні строку позовної давності у цій частині.

Одночасно стосовно вимог в частині боргу у розмірі 30892384,61 грн. за зобов’язаннями жовтня-грудня 2012р., розрахунок за яким не здійснено по теперішній час, а також додаткових вимог до означеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом статей 260-261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписом ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як було зазначено вище, у повному обсязі відповідач за жовтень 2012 року повинен був розрахуватись 13.11.2012р.; за листопад 2012 року - 13.12.2012р.; за грудень 2012 року - 13.01.2013р.

За відомостями розрахунку позовних вимог, операцій по підприємству відповідача з 01.10.2011р. по 28.02.2015р., відсутні часткові оплати за зобов’язаннями жовтня-грудня 2012р.

Будь-яких доказів (як-то підписаних сторонами актів звірок взаємних розрахунків, листів відповідача тощо), які б підтверджували вчинення відповідачем дій, направлених на визнання загальної заборгованості перед позивачем в сумі 30892384,61 грн. за зобов’язаннями жовтня-грудня 2012р., позивачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини, направлення позовної заяви до суду 13.02.2018р., відбулось поза межами встановленого ст.257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 30892384,61 грн. за зобов’язаннями жовтня-грудня 2012р.

Згідно із п.4 ст.267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

За приписом п.5 ст.267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважними причинами є такі обставини, які роблять своєчасне пред’явлення позову до суду неможливим або ускладненим.

Відповідного клопотання про захист порушеного права позивачем до матеріалів справи не надано.

Наявності поважних причин пропуску позивачем встановленого трирічного строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі у 30892384,61 грн. за зобов’язаннями жовтня-грудня 2012р. судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30892384,61 грн. за зобов’язаннями жовтня-грудня 2012р. підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За змістом п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки. Якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Згідно п.5.3 постанови зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

За таких обставин, враховуючи сплив позовної давності щодо вимог про стягнення основної заборгованості, позовна давність спливла і до вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на означені суми боргу, внаслідок чого суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, п.3 ч.1 ст.231, ст.ст.233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження по справі №905/300/18 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, до Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа”, с.Щурове м.Лиман Донецької області, в частині стягнення 3% річних у сумі 480323,93 грн.

2. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) до Приватного акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” (84453, Донецька область, м.Лиман, с.Щурове, вул.Соборна, буд.139, ЄДРПОУ 03337007) про стягнення боргу у загальній сумі 57228870,06грн., у тому числі: основний борг у сумі 30892384,61 грн., три проценти річних у сумі 2637597,61 грн. та інфляційні витрати у сумі 23698887,84грн., відмовити.

3. В судовому засіданні 18.06.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

5. Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2018р.

Суддя О.В. Кротінова