Рішення № 75006613, 13.06.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2018р. Справа №914/540/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 селищної ради Городоцького району Львівської області, м.Городок Львівської області

предмет спору: стягнення 219676,45 грн.

підстава позову: невиконання обов?язку за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) №41HBLvz1127-18 від 21.02.2018р.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2;

від відповідача ОСОБА_3

Учасникам процесу роз’яснено їхні процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Учасникам процесу права та обов’язки зрозумілі, відводу не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” до відповідача ОСОБА_1 селищної ради Городоцького району Львівської області про стягнення 219676,45 грн. за невиконання обов?язку за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) №41HBLvz1127-18 від 21.02.2018р.

Заявлена позивачем сума до стягнення 219676,45 грн. складається із основного боргу в розмірі 217471,94 грн., 3% річних в розмірі 178,74 грн. та пені в розмірі 2025,77 грн. Також позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь з відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судовго збору в розмірі 3295,15 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 селищна рада Городоцького району Львівської області позов визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір №41HBLvz1127-18 від 21.02.2018р. За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов’язується передати у власність споживачу (відповідач у справі) у 2018 році природний газ, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до пункту 4.2.3 договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (пункт 6.2.1 договору).

Як стверджує позивач, він на виконання умов договору у лютому 2018р. поставив відповідачу природній газ на суму 217471,94 грн., однак відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати за поставлений йому газ, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 217471,94 грн.

Керуючись ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 178,74 грн. 3% річних.

Крім того, на підставі пункту 6.2.1 договору відповідачу нараховано 2025,77 грн. пені.

Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 219676,45 грн., з яких 217471,94 грн. – основний борг, 178,74 грн. – 3% річних та 2025,77 грн. – пеня.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладено договір №41HBLvz1127-18 від 21.02.2018р. За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов’язується передати у власність споживачу (відповідач у справі) у 2018 році природний газ, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до акту №ЗЛВ00016739 від 28.02.2018р. відповідачу у лютому 2018р. за вказаним договором було поставлено природній газ на суму 217471,94 грн., однак відповідач вказаної суми не сплатив. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву в повному обсязі визнав наявність у нього заборгованості в розмірі 219676,45 грн., що складається із основного боргу, 3% річних та пені.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 217471,94 грн. основного боргу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 178,74 грн. – 3% річних є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як зазначалось вище, пунктом 6.2.1 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2025,77 грн. пені є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК україни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.129 ГПК України суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 селищної ради Городоцького району Львівської області (81555, Львівська область, Городоцький район, смт.Великий Любінь, вул.Львівська, 74, ідентифікаційний код 04373057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” (79039, м.Львів, вул.Золота, 42, ідентифікаційний код 39594527) 217471,94 грн. основного боргу, 178,74 грн. 3% річних, 2025,77 грн. пені та 3295,15 грн. судового збору.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.06.2018р.

Суддя Гоменюк З.П.