Постанова № 75005060, 19.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/4083/13 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/3607/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1А.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_6 – ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області в складі судді Даниліва Є.О. від 25 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 ВДВС Львівського МУЮ, Львівської філії ПП "Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про визнання торгів недійсними, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_8 ВДВС Львівського МУЮ, Львівської філії ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", ОСОБА_4 про: визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку № 4 на вул. Куліша у м. Пустомити, площею 114, 7 кв. м., укладеного за результатами проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що провела Львівська філія ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» 25 жовтня 2012 року за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Кандиби, 3, оформлених протоколом № 03/620/12/а-1 від 25 жовтня 2012 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, визнання недійсними публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (житловий будинок № 4 на вул. Куліша у м. Пустомити, площею 114, 7 кв. м.), що провела Львівська філія ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» 25 жовтня 2012 року за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Кандиби, 3, застосування реституції шляхом скасування Свідоцтва про право власності серія та номер: 1368, видане 05.11.2012 року, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_9А, на житлове приміщення на вул. Куліша, 4 у м. Пустомити, що належить ОСОБА_4, відмовлено. Заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.06. 2014 року у справі № 450/4083/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 ВДВС Львівського МУЮ, Львівської філії ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, про визнання торгів недійсними, у виді арешту житлового цегляного будинку загальною площею 114, 7 кв.м. з надвірними спорудами за адресою: м. Пустомити, вул. Куліша, 4, Пустомитівський район, Львівської області, який належить ОСОБА_4, - скасовано.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_8 ВДВС Львівського МУЮ, Львівської філії ПП "Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, про визнання прилюдних торгів недійсними.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.Рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 серпня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. Вважає рішення незаконним з мотивів істотного порушення норм процесуального законодавства. Зазначає, що вона не є стороною чи іншим учасником виконавчого провадження, у якому було продано її частку майна, а тому покликання суду на норми Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що суд не дав належної оцінки правовідносинам, які характеризують порушення саме її матеріального права. Порушення судом строків розгляду справи привело до того, що ПП "Спеціалізоване підприємство «Юстиція» припинило свою діяльність. Вказує на те, що не допустивши до участі у розгляді справи її представника ОСОБА_10, суд першої інстанції певним чином обмежив її у праві доступу до правосуддя, діяв упереджено та порушив принципи змагальності та диспозитивності. Зазначає, що стартова ціна лота у сумі 87320 грн. неправомірна, оскільки вартість майна згідно звіту становила 477624 грн., гарантійний внесок за участь у торгах одним з учасників – ОСОБА_11 не було сплачено, що є порушенням Тимчасового положення №68/5 в МЮ за №745/4038. Крім того апелянт вважає, що районним судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ст.ст.16, 203, 215 ЦК України).

В судове засідання позивач, представники відповідачів ОСОБА_8 ВДВС та ЛФПП «СП «Юстиція», а також третя особа не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, те, що інтереси позивача та третьої особи захищали представники, а відповідач ЛФ ПП «СП «Юстиція» – ліквідований без правонаступництва.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та третьої особи на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні доводам скарги та письмовим поясненням по суті спору позивача та її представників, відповідача та її представника – в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах позову та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що відмовляючи в задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 01.01.2011 року), ч.1 ст. 16, ч.1 ст. 215, ст. 212 ЦК України, Інструкцію "Про проведення виконавчих дій", затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, – суд виходив з того, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 11.01.2012 року стягнуто з ОСОБА_12 на користь ТзОВ «Агрон» та ОСОБА_6 присуджено стягнення з останнього на користь ОСОБА_12 коштів в сумі 124 433, 46 гривень. На підставі вказаного рішення суду 24.02.2012 року видано виконавчий лист, на виконання якого 19.03.2012 року державним виконавцем Сихівського ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_13 відкрито виконавче провадження. В ході вказаного виконавчого провадження на виконання наведених вимог законодавства, постановою державного виконавця від 21.05.2012 року призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні – ОСОБА_14. Відтак, ТзОВ «Периметр» проведена експертиза будинку по вул. Куліша, 4 що у м. Пустомити, Львівської області, встановлено його ринкова вартість – 87 320 грн. Із повідомлення від 16.07.2012 року вих. № 20036 за підписом державного виконавця Карпин В.З. та списку №238 рекомендованих поштових листів вбачається, що про результати експертизи, оцінку вартості квартири, порядок її оскарження були повідомлені сторони виконавчого провадження - боржник ОСОБА_6 та стягувач ОСОБА_12 В подальшому, реалізація майна боржника проводилася Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство» Юстиція» (Львівська філія) на підставі та у відповідності до договору № 03/620/12/А від 10.10.2012 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладеного між цим спеціалізованим підприємством та ОСОБА_8 ВДВС Львівського МУЮ. В порядку підготовки до проведення прилюдних торгів на адресу ОСОБА_8 ВДВС Львівського МУЮ, боржника та стягувача спеціалізованою організацією було направлено повідомлення №620Б про призначення на 10.00 год. 25.10.2012 року за адресою: Львівська область, м.Пустомити, вул.І.Кандиби, 3 прилюдних торгів з реалізації лот.№1, житлового будинку, заг.пл. 114,7 кв.м., що знаходиться за адресою м.Пустомити, вул. Куліша, 4, із вказанням початкової (стартової) ціни цього лота - 87320,00 грн. Також, як встановлено, відповідне інформаційне повідомлення про торги з інформацією про лот щодо житлового будинку, належного позивачу, 10.10.2012 року було розміщене на веб-сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із загальним доступом http://trade.informjust.ua (Система реалізації конфіскованого та арештованого майна). Відтак, 09.12.2014 року організатором прилюдних торгів - Львівською філією ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» у вказаний в повідомленнях час та за вказаною адресою було проведено прилюдні торги, на яких лот - житловий будинок, заг.пл. 114,7 кв.м., що знаходиться за адресою м.Пустомити, вул. Куліша, 4 (стартова ціна лоту - 87320,00 грн.) була реалізована за участю двох учасників. Переможцем торгів було визнано ОСОБА_4, який запропонувала найвищу ціну. Дане стверджується протоколом № 03/620/12/а-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 25.10.2012 року. На підставі протоколу № 03/620/12/а-1 від 25.10.2012 року державним виконавцем Сихівського ВДВС Львівського МУЮ 29.10.2012 року було складено акт про реалізацію нерухомого майна. Таким чином, посилання позивача на протиправність дії державного виконавця при здійсненні повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо порушень при проведенні прилюдних торгів та невідповідності висновку з оцінки майна, як на підставу для визнання торгів недійсними, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі дії державного виконавця не були оскаржені та немає доказів їх протиправності. Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України). Так, однією з підстав недійсності прилюдних торгів позивач зазначає неповідомлення її належним чином про дату, час і місце проведення прилюдних торгів. Однак, суд вважає такі доводи необгрунтованими. Відповідно до п.3.11 Тимчасового положення (в редакції, яка діяла на час проведення прилюдних торгів) спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна. Також, згідно п.3.5 Тимчасового положення спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 N 43/5 ( z0388-03 ), зареєстрованим у Мін'юсті 21.05.2003 за N 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна. Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації. Отже, Тимчасове положення в редакції, що діяла на час проведення прилюдних торгів 25.10.2012 року, не містило вимог щодо способу повідомлення боржника про проведення торгів, лише зазначено, що таке повідомлення має бути письмовим. Так на адресу ОСОБА_8 ВДВС Львівського МУЮ, боржника та стягувача спеціалізованою організацією було направлено повідомлення №620Б про призначення на 10.00 год. 25.10.2012 року за адресою: Львівська область, м.Пустомити, вул.І.Кандиби, 3 прилюдних торгів з реалізації лот.№1, житлового будинку, заг.пл. 114,7 кв.м., що знаходиться за адресою м.Пустомити, вул. Куліша, 4, із вказанням початкової (стартової) ціни цього лота - 87320,00 грн. Інформаційне повідомлення спеціалізованої організації про прилюдні торги 10.10.2012 року, яке містить необхідну інформацію, відповідно до п.3.5 Тимчасового положення, було розміщене 10.10.2011 року на веб-сайті із загальним доступом htths //trade.informjust.ua (Система реалізації конфіскованого та арештованого майна). Зміст цього повідомлення та зазначена в ньому інформація відповідає вимогам п.3.6 Тимчасового положення. З огляду на викладене, суд дійшов переконання про те, що позивачу своєчасно було надано повну інформацію щодо часу, місця і умов проведення прилюдних торгів. З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що відсутні обставини, які б свідчили про порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів, позивачем не доведено факту порушення його прав і законних інтересів, а відтак позовна вимога ОСОБА_2 про визнання недійсними публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (житловий будинок № 4 по вул. Куліша у м. Пустомити, площею 114, 7 кв. м.), що провела Львівська філія ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» 25 жовтня 2012 року за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Кандиби, 3 є безпідставною і не грунтується на законі. Пунктами 4.14 і 4.15 Тимчасового положення визначено, які дані заносяться до протоколу, порядок його складання, підписання та вручення. Як видно із представленого протоколу №03/620/12/а-1 від 25.10.2012 року (а.с.150), такий відповідає вказаним вимогам, а тому підстав для його скасування немає, у суду немає підстав задовольняти похідну вимогу позивача про скасування Свідоцтва про право власності серія та номер: 1368, видане 05.11.2012 року, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_9А, на житлове приміщення по вул. Куліша, 4 у м. Пустомити, що належить ОСОБА_4. Видання даного свідоцтва відповідає вимогам п.6.4 Тимчасового положення, згідно якого на підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено підставність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а відтак, у задоволенні позову ОСОБА_15 слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені без повного та всебічного з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи, обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають, а обставини, які суд вважав встановленими не доведені.

Позивач звернулася в суд із даним позовом до ОСОБА_8 ВДВС Львівського МУЮ, Львівської філії ПП "Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_4, з участю третьої особи ОСОБА_6, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.06.2014 року (Т.1 а.с. 59) просила: визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку № 4 на вул. Куліша у м.Пустомити, площею 114, 7 кв. м., укладеного за результатами проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що провела Львівська філія ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» 25 жовтня 2012 року за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Кандиби, 3, оформлених протоколом № 03/620/12/а-1 від 25 жовтня 2012 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна; визнати недійсними публічні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (житловий будинок № 4 на вул. Куліша у м. Пустомити, площею 114, 7 кв. м.), що провела Львівська філія ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» 25 жовтня 2012 року за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Кандиби, 3; із застосуванням реституції скасувати Свідоцтво про право власності житлового приміщення на вул. Куліша, 4 у м. Пустомити, що належить ОСОБА_4 серія та номер: 1368, видане 5.11.2012 року, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_9А,.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 11 червня 1983 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб. Позивачі весь час проживали і продовжують проживати разом за адресою Львівська область, м. Пустомити, вул. Куліша,4. Проживаючи однією сімє’ю, ведуть спільне господарство. За час укладеного шлюбу позивачі за спільні кошти збудували житловий цегляний будинок, загальна площа якого 114 кв.м. та надвірні споруди, які розміщений на земельній ділянці 0.12 га. за вищезазначеною адресою. Будинок був побудований за спільні кошти подружжя, але оскільки оформленням будинку займався ОСОБА_16, то і документи про право власності на цей будинок оформлені на його ім’я. Відповідачам на праві спільної сумісної власності належали земельна ділянка розміром 0,12 га., житловий будинок загальною площею 114,7 кв. м. та надвірні споруди, що розміщені за адресою Львівська область, м. Пустомити, вул. Куліша, 4. За цією адресою продовжують проживати та зареєстровані позивач [третя особа] та їхні діти ОСОБА_17 і ОСОБА_18. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 лютого 2012р. по цивільній справі № 2-2731/11 за позовом ОСОБА_12 до ТзОВ «Агрон» та ОСОБА_6 присуджено стягнення з останнього на користь ОСОБА_12 коштів в сумі 124 433, 46 гривень. 19.03.2012 року ОСОБА_8 відділом ДВС ЛМУЮ на підставі вищезазначеного рішення суду розпочато примусове виконання по стягненню коштів з ОСОБА_6 з сумі 124 433, 46 гри. на користь ОСОБА_12 та відкрито виконавче провадження за № 31741557. 15.05.2012 року державним виконавцем Сихівського ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_13 під час примусового виконання рішення за адресою Львівська область, м.Пустомити, вул. Куліша, 4. проведено опис майна належного на праві спільної приватної власності позивачам а саме: житлового цегляного одноповерхового будинку загальною площею 114,7 м.кв., про що свідчить акт державного виконавця ВП № 31741537 від 15.05.2012 року. На даний час спірний будинок на вул. Куліша 4, що у м. Пустомити є проданим з публічних торгів ОСОБА_4 за 122 000, 00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не спростовано позивач та третя особа за час перебування їх у зареєстрованому шлюбі з 11.06.1983 року (свідоцтво про укладення шлюбу Т.1 а.с. 4) набули у власність спірний житловий будинок на вул. Куліша 4 у м. Пустомити Львівської області, який був зареєстрований на праві власності за третьою особою ОСОБА_6, відповідно до свідоцтва про право власності на жилий будинок від 8.12.1997 року (матеріали інвентаризаційної справи на спірний будинок, зокрема: рішення про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва Пустомитівської селищної ради народних депутатів №259 від 11.10.1984 року; типовий договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 15.04.1988 року; акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 9.12.1995 року; рішення виконавчого комітету Пустомитівської ради народних депутатів №280 від 11.09.1997 року «Про затвердження акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку в м.Пустомити на вул. Куліша, 4», згадане свідоцтво про право власності на жилий будинок від 8.12.1997 року та ін.).

Тобто житловий будинок був набутий подружжям (позивачем та третьою особою) за час шлюбу, який триває і на даний час.

Відповідно до ст. 22 КпШС, який діяв на час укладення, шлюбу та створення вказаного майна подружжям, діяла презумпція режиму спільної сумісної власності щодо майна набутого подружжям у шлюбі, якщо іншого, тобто набуття кимось із подружжя у особисту власність майна, – не доведено.

Будь-яких обґрунтованих доводів, які б стверджували про те, що спірний будинок був набутий у особисту власність третьою особою відповідачами не наведено; доказів, на підтвердження таких доводів не подано; клопотань про витребування таких доказів жодним із відповідачів знову ж заявлено не було.

Зазначення власником такого майна у правовстановлюючих документах одного з подружжя не змінює правового статусу майна як спільного сумісного майна.

При цьому як згідно КпШС (ст. 28), так і чинного на даний час Сімейного кодексу України (ст. 70) частки в спільному сумісному майні подружжя є рівними з часу його набуття.

Про вказане додатково йдеться і у рішенні суду касаційної інстанції, яким справа направлена на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції та висновки якого є обов’язковими для суду нижчої інстанції при новому розгляді справи.

Як також вбачається із матеріалів справи 25 жовтня 2012 року Львівською філією ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» були проведені прилюдні торги з реалізації вказаного житлового будинку, що належав позивачу та третій особі на праві спільної сумісної власності в порядку виконання ряду рішень судів у ряді виконавчих проваджень про стягнення з третьої особи на користь ряду осіб грошових коштів. Такі торги оформлені протоколом №03/620/12/а-1 від 25.10.2012 року та, за наслідками таких складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29.10.2012 року.

Переможцем таких торгів визнано ОСОБА_4 та їй видано свідоцтво про придбання об’єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 5.11.2012 року та на підставі такого відповідно від 21.11.2012 року (реєстраційний номер 38267566) та від 7.03.2013 року (реєстраційний номер 1118695) здійснено реєстрацію такого права власності за нею у відповідних державних реєстрах.

Вказане підтверджується: Свідоцтвом про придбання об’єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 5.11.2012 року та матеріалами на підставі яких таке видано (Т.3 а.с. 23-31), даними про інвентаризаційної справи на будинок, що стосується реєстрації прав власності відповідача на спірний будинок та витягом про реєстрацію права власності на будинок за відповідачем (Т.1 а.с. 60, 68).

Кошти отримані від продажу майна на підставі розпоряджень державного виконавця розподілені між стягувачами за виконавчими провадженнями, а також перераховані для повернення авансового платежу, виконавчого збору, тощо (додатково матеріали виконавчих проваджень та підтверджуючі перерахунок коштів документи Т.1 а.с. 5, 7-14, 100-157, Т.3 а.с. 11-12, 34-54).

Структурний підрозділ організації яким було проведено торги як і сама організація ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» ліквідована 4.07.2014 року без визначення правонаступника, що визнано всіма учасниками справи та підтверджено довідками з ЄДРЮОФОП (Т.2 а.с. 65-70, Т.3 а.с. 102-105).

Відповідно суд першої інстанції не вправі був проводити розгляд справи за участі особи, яка ліквідована та провадження по справі підлягало закриттю в частині вимог до вказаної особи.

Питання ж заміни філії як структурного підрозділу юридичної особи на саму юридичну особу, про що заявлено клопотання у суді першої інстанції позивачем (Т.1 а.с. 98-99) та судом не вирішено, у зв’язку із ліквідацією особи вирішено не може бути і судом апеляційної інстанції.

На вказані обставини, що є істотними у розгляді даної справи суд першої інстанції не звернув та відповідно рішення суду слід вважати ухвалене без з’ясування обставин, що мали істотне значення для справи, на які позивач посилалась як на підставу свого позову та заявляла у суді першої інстанції.

Зважаючи на вказане рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в частині вимог до ліквідованого відповідача (ст.ст. 255, 377 ЦПК України) та ухваленням нового рішення по суті позовних вимог до інших відповідачів.

Вирішуючи позовні вимоги колегія суддів вважає, що такі є частково підставними та підлягають до часткового задоволення.

Що стосується оспорювання позивачем прилюдних торгів та набуття у зв’язку із проведенням таких відповідачем ОСОБА_4 спірного нерухомого майна, то такі дійсно слід вважати правочином (договором купівлі-продажу) про що йдеться у ряді правових позицій Верховного Суду України на які правильно посилалася позивачка в особі своїх представників у наданих поясненнях по суті спору, та такий договір може визнаватись недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України (зокрема правові висновки у справах №6-116цс12 від 24.10.2012 року №6-174цс12 від 13.02.2013 року, № 6-2988цс15 від 13.04.2016 року), про це додатково йдеться і у рішенні суду касаційної інстанції, яким справа направлена на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції та висновки якого є обов’язковими для суду нижчої інстанції при новому розгляді справи.

Також, відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час проведення прилюдних торгів:

1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

3.Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

4. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

6. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

7. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Відповідно до наведеного слід вважати, що реалізація на прилюдних торгах нерухомого майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності (у рівних частках), без визначення частки третьої особи, майно якого і підлягало реалізації, натомість шляхом продажу частки позивача, порушує права та законні інтереси позивача як власника ? частини спірного будинковолодіння на володіння, користування та розпорядження належним їй майном.

Відповідно оспорювані торги в частині реалізації частки позивача у спірному майні слід визнати недійсними.

Додатково про це йдеться й у п. 9 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними », за яким: « Згідно зі статтею 217 ЦК ( 435-15 ) правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.»

Крім цього, слід визнати недійсним і свідоцтво, як правовстановлюючий документ, що був виданий за наслідками вчинення вказаного правочину, у частині визнання права власності на ? частину такого майна за відповідачем ОСОБА_4

При цьому слід повернути у власність позивача вказану частину будинковолодіння застосувавши ст. 388 ЦК України.

Відповідно до змісту вказаної статті власник вправі витребувати майно від набувача у випадку коли майно вибуло з його володіння не з його волі, що має місце у даному випадку, оскільки жодної згоди на відчуження своєї частки спірного майна позивач не надавала та така відчужена без її волі.

Додатково про це йдеться в п.п. 5, 10 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними », відповідно до яких: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК ( 435-15 )) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК ( 435-15 ) не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК ( 435-15 ).

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК ( 435-15 ) добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV ( 1952-15 ) "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").»

Крім цього, відповідача ОСОБА_4 не слід вважати добросовісним набувачем вказаної ? частки, оскільки вона беручи участь у торгах, знаючи про об’єкт який виставлений на торги, а окремо вже оформляючи свідоцтво про право власності на спірний об’єкт могла довідатися про правовий статус об’єкту, який вони придбаває та відповідно дізнатись про те, що часткою спірного майна у розмірі ? володіє позивач. Протилежного, тобто неможливості довідатись їй про це відповідач не довела та будь-яких доводів стосовно цього не навела.

Що стосується застосування реституції, про що просить у позові позивач, то підстав для її застосування немає, оскільки повернення майна його попередньому власнику, за яким воно було зареєстровано слід вважати порушуватиме права відповідача, якою придбано ? частка майна чоловіка позивача без порушень прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду з даним позовом.

Крім цього, суд не взмозі вирішувати питання про повернення коштів, отриманих стягувачами за виконавчими провадженнями де боржником був третя особа зважаючи, також, і на те, що вони фактично не були стороною такого правочину, стороною якого не була і позивач та не вправі просити про застосування реституції.

Крім цього, слід скасувати і реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_4 на ? частину спірного будинку зважаючи на п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» за яким: «Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК ( 1618-15 ).

У ній, зокрема, має бути зазначено:

висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено);

висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено;

розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні;

вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде;

конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права;

розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК ( 1618-15 );

строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або має право його допустити.

При об'єднанні в одне провадження кількох вимог або прийнятті зустрічного позову чи позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, має бути сформульовано, що саме ухвалив суд щодо кожної позовної вимоги.

Вирішуючи за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволенні позову зобов'язаний у необхідних випадках зазначити в резолютивній частині рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу в разі визнання його недійсним, анулювання свідоцтва про право власності в разі задоволення позову про витребування майна від добросовісного набувача тощо).

З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення у його резолютивній частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (пункт 4 частини першої статті 311, пункт 4 частини першої статті 338 ЦПК) ( 1618-15 ).»

Що стосується рішення суду в частині скасування заходів забезпечення позову, то у цій частині рішення суду підлягає скасуванню з тих підстав, що питання скасування заходів забезпечення підлягало вирішенню судом шляхом постановлення ухвали (зокрема, ч.6 ст. 154 ЦПК України в редакції на час ухвалення рішення), тому слід вважати, що скасовуючи заходи забезпечення безпосередньо рішенням суду, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального закону та рішення і в цій частині залишатись в силі не може та підлягає скасуванню.

Враховуючи вказане апеляційну скаргу слід визнати частково обґрунтованою та задовольнити частково.

Оскаржуване рішення слід скасувати. Провадження у справів частині позову ОСОБА_2 до Львівської філії ПП "Спеціалізоване підприємство «Юстиція» про визнання торгів недійснимислід закрити. У частині ж позову до решти відповідачів про визнання торгів недійсними слід ухвалити нове рішення, яким позов слід задовольнити частково. Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що оформлені протоколом №03/620/12/а-1 від 25.10.2012 року та, за наслідками яких складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29.10.2012 року, в частині реалізації ? частини житлового будинку №4 на вул. Куліша в м.Пустомити Львівської області слід визнати недійсними. Свідоцтво про придбання об’єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 5.11.2012 року в частині визнання за відповідачем ОСОБА_4 права власності на ? частину згаданого житлового будинку та реєстрацію за цією ж особою права власності на ? частину житлового будинку (згідно вказаного свідоцтва) від 21.11.2012 року (реєстраційний номер 38267566) та від 7.03.2013 року (реєстраційний номер 1118695) слід скасувати, повернувши у власність позивача ? частину житлового будинку №4 на вул. Куліша в м.Пустомити Львівської області. В задоволенні решти позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року – скасувати.

Провадження у справі в частині позову ОСОБА_2 до Львівської філії ПП "Спеціалізоване підприємство «Юстиція» про визнання торгів недійсними– закрити.

У справі в частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_8 ВДВС Львівського МУЮ, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про визнання торгів недійсними – ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (житловий будинок №4 на вул. Куліша в м.Пустомити Львівської області), що оформлені протоколом №03/620/12/а-1 від 25.10.2012 року та, за наслідками яких складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29.10.2012 року, в частині реалізації ? частини житлового будинку №4 на вул. Куліша в м.Пустомити Львівської області – визнати недійсними.

Свідоцтво про придбання об’єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 5.11.2012 року, видане Приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстроване в реєстрі за №1368 в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на ? частину житлового будинку №4 на вул. Куліша в м.Пустомити Львівської області та реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на ? частину житлового будинку №4 на вул. Куліша в м.Пустомити Львівської області (згідно вказаного свідоцтва) від 21.11.2012 року (реєстраційний номер 38267566) та від 7.03.2013 року (реєстраційний номер 1118695) – скасувати, повернувши у власність ОСОБА_2 ? частину житлового будинку №4 на вул. Куліша в м.Пустомити Львівської області.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 червня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді : Л.Б. Струс

ОСОБА_19