Рішення № 75004971, 26.06.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2018 Справа №607/7135/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону, який діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини польова пошта А3215 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,–

В С Т А Н О В И В :

Позивач заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 3215, 24 квітня 2018 року пред’явив до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 5'933,58 грн. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону встановлені обставини, які вимагають представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Міністерства оборони України та військової частини А3215, що пов'язані із порушенням вимог цивільного законодавства відповідачем, у формі звернення до суду з даним позовом та участі в його розгляді. Відповідно до наказу командира військової А3215 (по стройовій частині) від 20 липня 2016 року № 156 відповідача зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення. Наказом командира військової частини А3215 (по стройовій частині) від 25 серпня 2017 року № 60 відповідача звільнено з військової служби відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із службовою невідповідністю), з 25 серпня 2017 року виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Борщівського РВК Тернопільської області. На момент виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, згідно довідки-розрахунок № 37 від 28 серпня 2017 року за відповідачем рахувалось речове майно, строки носіння якого не вийшли, а саме: черевики типу А - 1 пара, сорочка кальсони ВИД2 - 1 к-т, черевики типу В - 1 пара, штани утеплені н/з -1 к-т, куртка утеплена н/з - 1 к-т, куртка ВВЗ - 1 к-т, штани ВВЗ - 1 к-т, труси трикотажні - 1 шт, фуфайка з коротким рукавом - 1 шт, білизна натільна - 1 к-т, ККУ - 1 пара, панама польова - 1 к-т, на загальну суму 5'933,58 грн. Після звільнення з лав Збройних Сил України, відповідач добровільно не компенсував коштів за вказане майно, а тому з нього слід стягнути ці кошти , вважає позивач.

Представники позивачів у судове засідання не з’явились, попрередньо подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності у якій також зазначили, що позовні вимоги підтримують та проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач повторно у судове засідання не з’явився, хоча про день та час розгляду справи бувповідомленийу встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомив, а тому відсутні підстави вважати їх поважними. Відзиву на позовну заяву не подав. За даних обставин наявні усі підстави, визначені частиною 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), для ухвалення заочного рішення у справі на підставі частини 4 ст. 223 ЦПК України.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, з огляду на наступне:

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до частини 3 ст. 1311 Конституції України, органи прокуратури України здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На підставі частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке, зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність. Як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Військова частина А3215 є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкована Міністерству оборони України, включена до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України і перебуває на утриманні державного бюджету.

Основні фонди, обігові кошти та майно військової частини А3215 є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за військовою частиною А3215 на праві повного господарського відання.

Військова частина А3215 володіє, користується, розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Наказом командира військової А3215 (по стройовій частині) від 20 липня 2016 року № 156 відповідача зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.

Відповідач на період проходження військової служби був забезпечений державою всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном.

Відповідно до картки обліку військового майна особистого користування № 2982 від 20 липня 2016 року Міністерством оборони України в особі військової частини А3215 відповідачу видано речове майно, згідно визначених норм.

Наказом командира військової частиниА3215 (по стройовій частині) від 25 серпня 2017 року № 60 відповідача звільнено з військової служби відповідно до підпункту «е» пункту 1частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із службовою невідповідністю). З 25 серпня 2017 року виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Борщівського РВК Тернопільської області.

На момент виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, згідно довідки-розрахунок № 37 від 28 серпня 2017 року за відповідачем рахувалось речове майно, строки носіння якого не вийшли, а саме: черевики типу А - 1 пара, сорочка кальсони ВИД2 - 1 к-т, черевики типу В - 1 пара, штани утеплені н/з -1 к-т, куртка утеплена н/з - 1 к-т, куртка ВВЗ - 1 к-т, штани ВВЗ - 1 к-т, труси трикотажні - 1 шт, фуфайка з коротким рукавом - 1 шт, білизна натільна - 1 к-т, ККУ - 1 пара, панама польова - 1 к-т, на загальну суму 5'933,58 грн.

Після звільнення з лав Збройних Сил України, відповідач не відшкодував вартості вказаного речового майно, строки носіння якого не закінчились.

Відповідно до пункту 4 Розділу III Інструкції «Про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період», затвердженої наказом Міністра оборони України № 232 від 29 квітня 2016 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 243 від 23 червня 1995 року (далі – Положення), визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Згідно з пункту 2 цього Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або залишкової виплати.

Статтею 22 ЦК України, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач був звільнений з військової служби з військової частини А4239 у запас за пунктом «е» пункту 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (через службову невідповідність), позивач має право на утримання з відповідача вартості предметів речового майна строки носіння яких не закінчилися, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, згідно статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь військової прокуратури Західного регіону України слід стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 13, 82, 263, 265, 280-284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону (місце перебування: вул. Текстильна, 6, м. Тернопіль), який діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (місцезнаходження: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00034022) військової частини польова пошта А3215 (місцезнаходження: вул. Дубовецька, 1, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26614633) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про стягнення майнової шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1в користь військової частини А 3215 кошти в розмірі 5'933 (п’ять тисяч дев’ятсот тридцять три) грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_1в користь військової прокурори Західного регіону України (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38326057, р\р 35210081082783, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) сплачений судовий збір у розмірі 1'762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог частиною 2 ст. 354 ЦПК України.

Дата складення повного рішення суду - 26 червня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_2