Вирок № 75004526, 27.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/10631/18

Провадження №1-кп/127/479/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2018 р. за № 12018020010000563 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Кириченка А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.02.2018 року близько 17 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, немаючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційного документу на транспортний засіб, керуючи технічно-справним автомобілем НОМЕР_2, рухаючись по проїзній частині вулиці Пирогова в м. Вінниці в напрямку вулиці Зодчих, в районі зупинки громадського транспорту "Електромережа", наближаючись до розмітки нерегульованого пішохідного переходу по якому справа-наліво перетинав проїзну частину пішохід ОСОБА_3, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості чи зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого з необережності допустив наїзд на ОСОБА_3

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №401 від 18.04.2018 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: "закрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку, перелом кісток склепіння і основи черепа (лобної, клиновидної справа, розходження вінцевого шва), забій м'яких тканин лобної ділянки, забій обох вушних раковин, садна обох вушних раковин, садно верхньої губи та лівої брови, закритий перелом правої променевої кістки в нижній третині ("типовому місці") зі зміщенням, закритий трьох-кісточковий перелом правої гомілки зі зміщенням. Дані травми відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлись небезпечними для життя в момент заподіяння.

Водій автомобіля ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.1 (а, б), 2.9 (а), 4.16 (а), 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, в яких зазначено: "2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — технічний талон)", "2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", "4.16. Пішохід має право: а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора", "18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека".

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 247а від 19.03.2018 року, порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Пояснив, що після вчинення ДТП він надавав матеріальну допомогу потерпілому, оплатив медичні послуги, в подальшому також надавав матеріальну допомогу на лікування, на даний час продовжує надавати матеріальну допомогу потерпілому, який виїхав за кордон, пересилаючи йому кошти на банківську картку, зобов'язався в подальшому надавати допомогу потерпілому. У вчиненому щиро кається та просить вибачення у потерпілого. Просив суд врахувати, що він працює, хоча і не офіційно, має на утриманні малолітню дитину, його дружина та батько, який проживає разом з його сім'єю, є інвалідами третьої групи. Крім того, просив суд не позбавляти його волі та надати йому шанс на виправлення, у випадку позбавлення волі він нематиме жодної можливості утримувати свою сім'ю та в подальшому надавати допомогу потерпілому.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_3 не прибув, однак надав до суду заяву, в якій просить судовий розгляд кримінального провадження здійснювати без потерпілого, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає, при обранні міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

Відповідно до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечують проти проведення судового розгляду без потерпілого, вважає за можливе проведення судового розгляду без потерпілого, який надав до суду відповідну заяву.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексуУкраїни щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексуУкраїни є тяжким злочином, і фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який згідно ст. 89 Кримінального кодексу України раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину.

Суд також враховує, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує молодий вік обвинуваченого, відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що у вчиненому він щиро кається та просить вибачення у потерпілого.

Також суд враховує те, що обвинувачений добровільно відшкодував потерпілому завдану шкоду, що підтверджується розпискою потерпілого від 16.03.2018 року.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду обвинуваченого від 10.02.2018 року ОСОБА_1 під час вчинення кримінального правопорушення перебував в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння.

Обставинами, які, згідно ст. 66 Кримінального кодексуУкраїни, пом'якшують покарання суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування потерпілому заподіяної шкоди.

Обставиною, яка, згідно ст. 67 Кримінального кодексуУкраїни, обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння.

Суд також враховує думку потерпілого ОСОБА_3, який в наданій до суду заяві вказав, що будь-яких претензій майнового характеру до обвинуваченого немає, при призначені покарання покладається на розсуд суду.

Приймаючи рішення про міру покарання, суд також враховує досудову доповідь, складену 19.06.2018 року на виконання ухвали суду Вінницьким міськрайонним відділом з питань пробації Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, з якої вбачається, що орган пробації вважає, що є середній ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Крім того, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, а згідно з частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно із статтею 75 Кримінального кодексу України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, особу винного, дотримуючись при цьому загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Під час судового провадження встановлено, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, дружина інвалід третьої групи, має на утриманні малолітню дитину, у вчиненому щиро кається та просить вибачення у потерпілого, добровільно відшкодував потерпілому завдану майнову шкоду.

Суд, враховуючи вище викладені обставини та дві пом'якшуючі покарання обставини, вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Зазначені обставини, на думку суду, є такими, що свідчать про усвідомлення обвинуваченим вчиненого ним злочину, намір усунути його наслідки та щире розкаяння.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі із звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ч. ч. 1, 2 ст. 76 Кримінального кодексу України обов'язки.

При вирішенні питання про доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, враховуючи, що обвинувачений не мав та не має такого права, приходить до висновку про призначення покарання без позбавлення права керувати транспортним засобом.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2018 року на вилучений під час огляду місця події 10.02.2018 року автомобіль НОМЕР_2 (який знаходиться на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП "Вінниця-інформ-ресурси", за адресою: м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 17) слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексуУкраїни.

Крім того, на підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 2 002 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 50, 65-67 Кримінального кодексуУкраїни, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 2 002 (дві тисячі дві) грн. 00 коп.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - диск з відеозаписом події ДТП від 10.02.2018 року - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - автомобіль НОМЕР_2, який згідно постанови слідчого від 10.02.2018 року приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу та який знаходиться на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП "Вінниця-інформ-ресурси", за адресою: м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 17, повернути власнику - ОСОБА_4.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2018 року на вилучений під час огляду місця події 10.02.2018 року автомобіль НОМЕР_2 (який знаходиться на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП "Вінниця-інформ-ресурси", за адресою: м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 17) - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя