Рішення № 75003176, 27.06.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4346/18

Провадження № 2-а/750/435/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Требух Н.В.,

з секретарем судового засідання Будаш М.В.

справа № 750/4346/18

позивач громадянин ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2

відповідач перший заступник начальника Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2 до першого заступника начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6

представника третьої особи ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

07.05.2018 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову заступника начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 25.04.2018 року серії ПН МЧГ № 022871 про накладення адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2 і закрити справу про адміністративне правопорушення. Представник позивача обґрунтував позов тим, що громадянин ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2, маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань у країні походження, а також у зв'язку із різким погіршенням безпечності перебування та ситуації загальнопоширеного насильства і систематичного порушення прав людини в ОСОБА_1 залишив країну походження та перебуває в Україні на підставі довідки про звернення за захистом, і на нього чинним законодавством не покладено обов’язку реєстрації місця проживання.

Відповідач та третя особа проти позову заперечували, відповідач надав письмовий відзив, а представник третьої особи письмові пояснення, в яких посилаються на норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно якого, на думку відповідача та третьої особи, позивач зобов’язаний був зареєструвати своє місце проживання у період з 26.03.2018 року по 25.04.2018 року.

Судом поновлено строк звернення до суду.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з»явились. У відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення, дослідивши докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2, маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань у країні походження, а також у зв'язку із різким погіршенням безпечності перебування та ситуації загальнопоширеного насильства і систематичного порушення прав людини в ОСОБА_1 залишив країну походження та перебуває в Україні.

Законність перебування ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2 на території України підтверджується довідкою про звернення за захистом № 008648 від 26.03.2018 року, термін дії якої продовжено до 26.04.2018 року.

25 квітня 2018 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2 прибув до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області для продовження строку дії довідки про звернення за захистом № 008648 від 26 березня 2018 року.

25.04.2018 року головним спеціалістом вказаного управління ОСОБА_4 щодо позивача було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме проживання з недодержанням встановленого порядку пересування і зміни місця проживання.

25.04.2018 року винесено постанову серії ПН МЧГ № 022871 про накладення на позивача адміністративного стягнення у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень.

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року № 3671-VI позивач був документований довідкою про звернення за захистом в Україні № 008648. Строк дії довідки продовжено до 20.07.2018 року. Із змісту постанови вбачається, що порушення правил перебування в Україні, а саме проживання з недодержанням встановленого порядку пересування і зміни місця проживання відбувалось із 25.04.2018 року.

Проте із довідки № 008648 вбачається, що датою видачі довідки є 26.03.2018 року. Довідка дійсна до 26.04.2018 року. Термін дії довідки продовжено до 20.07.2018 року. Таким чином, при складанні протоколу, та прийнятті постанови до строку порушення враховано період, на який поширювалась дія довідки про звернення за захистом в Україні № 008648.

У протоколі про адміністративне правопорушення наявне загальне посилання на Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання». Будь-які вказівки на конкретну норму Закону, порушену позивачем, відсутні.

Кабінетом Міністрів України 28 березня 2012 року прийнято постанову №251, якою затверджено «Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання і технічного опису їх бланків». Пунктом 13 цього порядку визначено, що іноземець та особа без громадянства, що отримали посвідку, повинні зареєструвати місце проживання, а в разі його зміни - перереєструвати в порядку, встановленому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Вказане свідчить, що п. 13 постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28 березня 2012 року не застосовується до осіб, які документовані довідкою про звернення за захистом в Україні.

Частина 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, а саме містить вичерпний перелік підстав за які особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності за «проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України. крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.

Окрім того, згідно ч.1 ст.6 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі Закон №1382-IV) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

За приписами ч.18 цієї статті реєстрація та продовження реєстрації тимчасового перебування іноземців, осіб без громадянства здійснюються відповідно до законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Водночас, відповідно до ст.3 Закону №1382-IV місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.

Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що місце проживання особи та місце перебування у розумінні положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV не є тотожними поняттями, адже документом, до якого вносяться відомості про місце проживання, для іноземців та осіб без громадянства, є посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, в той час як в довідку про звернення за захистом в Україні вносяться лише відомості про місце перебування особи, яка звернулась за захистом.

Отже, оскільки іноземці або особи без громадянства, які звернулися до міграційного органу за захистом, документуються довідкою про звернення за захистом в Україні та до отримання посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, вони зобов'язані зареєструвати місце свого перебування, а не місце проживання.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В судовому засіданні 26.06.2018 року представником відповідача були надані як докази завірені копії листа першого заступника ОСОБА_3 на №8.5/1593-18 від 24.04.2018 року (а.с.51), листа без підпису про витребування матеріалів (а.с.52), протоколу ознайомлення з прийняттям рішення за заявою (а.с.53), листа від 15.03.2018 року за №09-02/422 (а.с.54), листа про надання інформації від 11.04.2018 року №09-02/596 (а.с.55), посвідки на тимчасове проживання (а.с.56), скарги (а.с.57,58), постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (а.с.59,60). Суд не бере до уваги надані докази, оскільки вони подані з порушенням вимог ч.3,9 ст. 79 КАС України ( подані з порушення строку і відсутнє підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, або підтвердження, що вони є у інших учасників справи).

Таким чином, відповідачем не було надано суду беззаперечних доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, правомірність винесення постанови, що є безумовною підставою для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 3, 72, 79, 241, 242, 286 КАС України, суд,

вирішив :

адміністративний позов громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2 до першого заступника начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області ОСОБА_3 ( місто Чернігів вулиця Шевченка 51а) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову першого заступника начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області ОСОБА_3 від 25.04.2018 року серії ПН МЧГ № 022871 про накладення адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2 за ч.1 ст.203 КУпАП України і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В.Требух